У суботу інтернет-користувачі з усього світу в масках "анонімів" протестували проти інтернет-цензури. Письменник Алан Мур розповідає, що образ аноніма-бунтаря походить з XVII століття.
Цієї суботи у багатьох країнах пройшли протести проти ACTA - Торговельної угоди проти контрафакту.
Цей документ викликав хвилю обурення інтернет-спільноти, а також представників хакерського руху Anonymous (рух "Анонімів") через побоювання, що він обмежить свободу користувачів мережі та сприятиме посиленню цензури.
Дехто з протестувальників одягнув уже традиційні маски "анонімів", запозичені у головного героя коміксів письменника Алана Мура V означає вендетта - таємничого революціонера, який за підтримки народу намагається знищити тоталітарний режим у країні.
Напередодні суботніх протестів ВВС попросила автора коміксів розповісти про те, як його книжка стала натхненням для багатьох протестувальників в усьому світі.
На думку Алана Мура, все, що існує у всесвіті, бере свій початок у Нортгемптонширі (Велика Британія), і запозичення маски революціонера з його книжки не виняток.
У XVII столітті архітектор Томас Трешем збудував біля англійського містечка Раштон церкву в формі трикутника, яка донині вважається одним із найдивовижніших архітектурних витворів у Великій Британії.
Храм, що мав символізувати святу трійцю, затятий католик Трешем звів на знак незгоди зі спробами влади запровадити по всій країні протестантизм.
Саме ця церква в 1605 році стала осередком католиків-дисидентів, серед яких був і син Трешема. Вони готували Порохову змову - спробу підірвати будівлю парламенту, яка закінчилася невдачею.
На початку XVII століття вогнища, які народ традиційно запалював у перші дні листопада, перетворилися на атрибути антикатолицьких святкувань, під час яких спалювали опудала Папи Римського.
Проте невдовзі на цій ганебній "посаді" первосвященика змінив терористичний діяч тогодення, головний організатор Порохової змови - Гай Фокс.
Але через 300 років у післявоєнній Британії похмурий образ бунтаря набув трохи іншого забарвлення, і батьки вже із захопленням розповідали дітям про Гая Фокса та його спробу підірвати Парламент. Принаймні, так було у Нортгемптонширі.
І хоча у ті часи дітлахи навряд чи сприймали Фокса як героя, вони напевне не вважали бунтівника підлим зловмисником, яким його змальовували здавна.
На початку 80-х років минулого століття Великою Британією прокотилася хвиля протестів проти політики партії Маргарет Тетчер. Настрої та ідеї цих протестів згодом відобразяться у книжці V означає вендетта.
Саме в цей час протестувальники знову звернулися до образу Гая Фокса - революціонера, що уособлював протест однієї людини проти диктатури.
Паралель із Фоксом вперше провів художник-графік Девід Ллойд, який власне готував ілюстрації до книжки коміксів V означає вендетта.
Для створення образу революціонера Ллойд придбав маску Гая Фокса, які в той час сотнями продавалися у крамницях напередодні традиційного святкування Ночі Гая Фокса.
Дивовижно, але це сталося саме тоді, коли традиційну маску бунтаря Фокса почали витісняти американізовані образи Гелловіну, а сама назва свята Ніч Гая Фокса майже вийшла з ужитку, поступившись місцем більш нейтральній назві Ніч вогнищ.
Тобто ілюстратор та автор книжки неначе врятували образ революціонера від зникнення зі сторінок англійської іконографії.
Якщо у 80-і влада і виявляла якесь занепокоєння з приводу цієї маски та історичного підтексту, то до початку XXI століття ці занепокоєння забулися, аж доки за справу не взялися голлівудські майстри, які вирішили додати свіжих барв до історії революціонера з книжки коміксів.
Голлівудська стрічка вийшла на екрани саме в період ухвалення антитерористичного законодавства. Вочевидь, вона здалася британському урядові настільки переконливою, що він заплющив очі на події на Парламентській площі, де бешкетували демонстранти в масках найвідомішого терориста країни.
Незабаром сотні інших протестувальників в усьому світі почали виходити на демонстрації під масками Гая Фокса, а нині їх можна побачити дедалі частіше.
Нині фінансові правила далекі від звичаєвого капіталізму, проте у світі склалася ситуація, коли банки нагадують недоторкану монархію. І недбале ставлення з їхнього боку до малозабезпечених верств населення та середнього класу не може не викликати загального обурення, яке часом набуває жахливих форм.
Безумовно, сучасні методи боротьби з диктатурою сильно змінилися та стали гуманнішими. Проте "обличчя" сьогоденних протестувальників, запозичене у бунтаря-католика, нагадує, що дух революціонера досі живий і завжди готовий повстати проти несправедливості можновладців, навіть якщо знаряддям боротьби проти них є соціальні мережі, а не порох.
Скорочений виклад статті Алана Мура