У Німеччині не існує закону, який забороняв би друкування Mein Kempf, але ті, хто мають видавничі права на книгу, не уповноважували на друкування книги видавців. Нині ті, хто мають права на книгу Гітлера, планують самі її видати. Автор статті, Стефан Крамер з Центральної Ради євреїв Німеччини погоджується, що час якраз настав.
Поширена думка, що друкування книги Адольфа Гітлера підпадає під заборону, але це не так – такої заборони не існує.
Причина, яка дозволяла забороняти нові видання книги, є суто технічною. Після Другої Світової війни німецька земля Баварія стала власницею прав на частину майна Гітлера, яке було конфісковане окупаційною владою, – включно з правами на твори диктатора.
Відтак Баварія могла донині на свій розсуд не дозволяти нові видання книги. Одначе, права на власність завершуються у 2015-му році.
Єдиним можливим шляхом продовжити заборону на видання на підставі прав власності після 2015-го року було б її чітке законодавче закріплення. Проте це дуже складний процес, який може не пройти через Конституційний Суд.
Який би це був тріумф для нацистів!
І, звичайно, сила нинішньої заборони на основі прав власності вже була значною мірою підірвана новими технологіями.
Ті, хто дуже хоче прочитати книгу-кредо Гітлера можуть зробити це в інтернеті. Лише внесіть Mein Kempf в пошуковик і отримаєте файл у форматі pdf на Вашому комп’ютері. Отже, це теж треба брати до уваги.
Також не існує юридичної заборони на тримання або продаж Mein Kempf, скажімо, в магазинах книжкового антикваріату. Це чітко визначено постановою німецького Верховного Суду, яка була ухвалена понад 30 років тому.
Це не означає, що до отруйної суміші Гітлера треба ставитись легковажно.
Звичайно, необмежене поширення Mein Kempf може значно полегшити життя право-радикальним екстремістам, полегшити їм доступ до тексту книги і надати їм зайвий козир в їхніх пропагандистських зусиллях, які лягають на родючий ґрунт на тлі нинішньої серйозної економічної та культурної ситуації.
В цих умовах я погоджуюсь з ідеєю видання Mein Kempf з коментарями та аналізом експертів і контекстом, розтлумаченим істориками, – це, власне, і пропонує Баварія.
Таке видання просвітило б зацікавлених читачів – зокрема німецьку молодь. Воно показало б Гітлера таким, яким він був – фанатиком. Таким, який не приховував своїх поглядів і все ж спромігся заручитися масовою підтримкою співвітчизників, встановивши у Німеччині диктатуру, що спричинило найгірший злочин в історії людства, руйнацію Європи і зрештою призвело до того, що Німеччина опинилася окупованою, розділеною та послабленою.
Хто знає, можливо такі просвітницькі зусилля мали б робитися раніше? Але вони неодмінно мають бути зроблені тепер. Важливо, щоб таке видання із супроводом, чи кілька видань, здобули реноме перед тим, як з'являться прості видання-передруки, які будуть прямо чи опосередковано пов’язані з нацистськими колами.
Звичайно, жоден обсяг коментарів з боку експертів не перетворить неонациста на свободолюбного ліберала, який відстоює ідею рівності всіх. Видання з коментарями, однак, є важливим для викриття пропаганди Гітлера, щоб показати її такою, якою вона й була – зверненням до найнижчих інстинктів читачів, розпаленням ненависті та інтелектуальним примітивом.
Це повністю стосується, для прикладу, расових теорій в Mein Kempf. Згідно з поглядом Гітлера на світ, раса є "основоположним елементом, на який спирається все життя." Відтак, веде далі він, цінність націй має спиратися на різні раси, від яких вони походять.
Mein Kempf в інтернеті
Питання про те чи видавати чи не видавати книгу є дуже складним. Стефен Крамер не є єдиним німцем – і не є єдиним лідером єврейської громади – який виступає за появу версії книги із супроводом. Але дехто з представників наукових кіл та істориків схиляються до думки, що необхідна заборона.
У 2009-му році німецький історик Юрген Фауленбах виступав проти перевидання книги, пишучи в газеті Independent: "Книга не дає ніяких важливих відповідей на питання як стало можливим створення нацистського режиму. В книзі лише екстремістські погляди автора. Зняти 60-річну заборону на видання Mein Kempf було б проблематичним".
Пишучи в газеті Guardian історик Девід Цезарані висловив думку, що перевидання просвітило б молоде покоління на предмет відповідальності пересічних німців за Голокост:
"Молоді німці, можливо, почали б замислюватись чи мільйони людей, які свого часу прочитали Mein Kempf і після цього голосували за нацистів чи підтримували Гітлера, справді можуть вважатися "жертвами" того, що сталося після його правління".
У 2011-му році британська мережа книжкових магазинів Waterstones вибачилася за те, що включила Mein Kempf до списку книжок, рекомендованих в якості різдвяних подарунків. Ця рекомендація була помічена одним з відвідувачів магазину, який заявив газеті британської єврейської громади, що звернувся за поясненнями до магазину за "як виглядає, ентузіазм в рекламі цієї огидної роботи".
Джерело: ВВС Україна