Після місяців небажання навіть припустити саму можливість того, що Греція може відмовитись від євро, чимало політиків в країнах єврозони починають потроху визнавати, що, ймовірно, іншого виходу окрім, як дозволити грекам знову повернутися до драхми, не буде.
Політичні партії Греції не спромоглися сформувати урядову коаліцію після того, як виборці раніше цього місяця відкинули своїм голосуванням заходи суворої економії, на втіленні яких наполягають Європейський Союз та Міжнародний валютний фонд. Відтак, у Греції будуть нові вибори у червні.
Голосування розглядають як референдум щодо євро. Партія СІРІЗА, яка на останніх парламентських виборах була другою, обіцяє заморозити повернення боргів кредиторам і закликає провести нові переговори щодо пакету допомоги від ЄС та МВФ, умови якого вимагають режиму надзвичайної економії з тим, аби зменшити борги Греції.
Німеччина заявила, що узгоджені раніше умови надання фінансової допомоги Греції не підлягають жодним обговоренням.
Але навіть, якщо партії, які відстоюють сувору економію, зможуть перемогти на грецьких виборах, все одно може так статися, що Греція змушена буде вийти з єврозони.
Як Греція потрапила у біду?
Навіть до запровадження євро Греція більше витрачала, аніж заробляла. А після того, як країна приєдналася до єврозони, витрати в державному секторі радикально підскочили.
Зарплати бюджетників, скажімо, зросли на 50% між 1999 та 2007 роками – це зростання було набагато вищим порівняно з будь-якою іншої країною єврозони.
І в той час, як гроші з легкістю залишали державний бюджет, нові надходження не поспішали: головним чином, через значний рівень ухиляння від сплати податків. Отже, після багатьох років перевитрат, дефіцит грецького державного бюджету – різниця між витратами та надходженнями – вийшов з-під контролю.
Відтак, коли настала глобальна фінансова криза, Греція була неспроможна дати собі раду.
Рівень боргу сягнув такої межі, що Греція була вже не в змозі сплачувати свої борги і була змушена звернутися за допомогою до європейських партнерів та Міжнародного валютного фонду, просячи нові великі за обсягами кредити.
Але в короткому проміжку часу умови, що їх висунули під час надання фінансової допомоги, посилили економічні страждання пересічних греків.
Що було зроблено для допомоги Греції?
Коротко кажучи – дуже багато!
У травні 2010 року Євросоюз та МВФ надали 110 мільярдів євро ($140 мільярдів) Греції, аби вона могла обслуговувати свій борг.
Незабаром стало зрозуміло, що цих коштів недостатньо. Відтак, на початку цього року був узгоджений другий пакет фінансової допомоги у розмірі 130 мільярдів євро.
На додаток до цих двох великих позик, які надаються Греції порціями, переважна більшість приватних кредиторів, які раніше позичили гроші Афінам, погодилися списати більше половини всього обсягу грецьких боргів. Вони також погодились і на те, аби замістити нинішні кредити новими з нижчою відсотковою ставкою.
Однак, надаючи цю допомогу, ЄС та МВФ зажадали від Греції запровадити суворі заходи економії включно зі скороченням бюджетних витрат, збільшенням податків, а також наполягали на проведенні реформ ринку праці та пенсійної системи.
Ці заходи мали руйнівний вплив і на без того кволе грецьке економічне одужання: згідно з попередніми офіційними оцінками, за перший квартал цього року економіка Греції впала на загрозливі 6,2%. Греція не знала економічного зростання вже чотири роки.
Без економічного підйому Греція не може збільшити надходження до бюджету і відтак має покладатися на кредити аби сплачувати зовнішні борги. Багато оглядачів висловлюють думку, що для того, аби Грецію впевнено поставити на ноги, не буде достатньо двох кредитів у 240 мільярдів євро і списання зовнішніх боргів.
Що буде далі?
Уся увага нині прикута до грецьких виборів наступного місяця.
Якщо перемогу здобудуть партії, які виступають проти заходів суворої економії, Греція спробує провести нові переговори щодо умов надання пакету допомоги з боку Євросоюзу та МВФ. Якщо німецький канцлер Ангела Меркель буде непоступливою і не захоче пом’якшити умови надання допомоги, тоді ситуація зайде у глухий кут.
Греція, можливо, захоче заморозити виплату боргів своїм кредиторам, що, своєю чергою, ще більше підірве довіру до банківського сектору єврозони і зменшить впевненість у тому, що інші країни зони євро, які так само мають значний зовнішній борг, зможуть його обслуговувати й надалі.
Наслідком цього буде те, що Грецію просто змусять залишити єврозону.
Якщо на виборах успіху досягнуть партії, які виступають за те, аби Греція була дуже ощадливою й надалі (тобто ті, хто за подальше виконання умов отримання фінансової допомоги з тим, аби країна залишала в обігу євро), тоді заходи економії будуть тривати й надалі, і грецька економіка буде залишатися в дуже складній ситуації.
Якщо ж економіка продовжить різке падіння, тоді Греція не зможе виплачувати свої борги. Це означатиме, що країна потребуватиме нової допомоги. Якщо ж Європа не захоче давати грекам нові гроші, тоді країна буде змушена залишити зону євро.
Звичайно, є ймовірність того, що пересічні греки, втомлені зростанням безробіття та погіршенням життєвого рівня, не дадуть можливості урядові проводити й надалі політику суворої економії. У цьому випадку також Греція буде змушена вийти з єврозони.
Однак, європейські лідери сподіваються, що грецька економіка незабаром почне потроху одужувати завдяки широкомасштабним реформам, на яких наполягали ЄС та МВФ, що, своєю чергою, допоможе Афінам у сплаті зовнішніх боргів, і економіка цієї середземноморської країни знову міцно стане на ноги.
Чому все це має хвилювати решту Європи?
Бо це для них дуже важливо.
Якщо Греція не розраховуватиметься зі своїми кредиторами, то це створить небезпечний прецедент. Інвестори відчуватимуть занепокоєння від можливості того, що й інші країни зі значними боргами (Італія), або країни зі слабкими економіками (Іспанія), не будуть спроможними виплачувати свої борги.
Якщо інвестори припинять купувати цінні папери, що їх випускають уряди, тоді ці уряді, своєю чергою, не зможуть розраховуватись із кредиторами, – а це потенційно небезпечне замкнене коло.
Для запобігання цьому європейські лідери узгодили створення стабілізаційного фонду у розмірі 700 мільярдів євро для захисту решти країн єврозони від наслідків грецького дефолту, якщо такий і справді матиме місце.
Так само, в разі коли банки, яким вже й так важко знайти достатньо капіталу, змушені будуть списувати нові й нові борги на додаток до того, що вони вже списали, це зробить ці фінансові установи ще слабшими і в цілому може підірвати довіру до глобальної банківської системи. Банки будуть неохоче давати нові кредити – або просто не зможуть цього робити – і це може привести до другої фінансової кризи, коли кредитування просто припиниться.
Скажімо, Греція винна 41,4 мільярда євро французьким банкам, 15,9 мільярда євро німецьким, 9,4 мільярда євро британським банкам і 6,2 мільярда євро банкам США.
Ця проблема стане ще боліснішою, коли, наприклад, недовірливі вкладники та інвестори почнуть забирати свої гроші з банків країн зі слабкими економіками – Греції, Іспанії, Португалії – і вкладати їх в банки фінансово більш безпечних країн – Німеччини або Нідерландів. Це підштовхне до того, що фінансові установи почнуть банкрутувати і не зможуть обслуговувати свої власні борги.
Всі ці потенційні сценарії будуть набагато песимістичнішими в разі, коли Греція і справді залишить єврозону. Тоді країна напевно знову запровадить в обіг драхму, яка почне швидко і різко знецінюватися, і тоді стане зрозуміло, що Греції буде ще важче розраховуватись зі своїми боргами.
Джерело: ВВС Україна