Дехто в Британії каже, що називати людей огрядними - некоректно. Але як їх тоді називати, щоб не образити хворих.
Спеціальна доповідь щодо зображення людського тіла, підготовлена членами британського парламенту, закликає до використання "нейтральної мови щодо тілесної ваги". Відтак, чи маємо ми припинити говорити про певних людей, що вони "мають зайву вагу"?
Багато людей погодяться з тим, що сказати комусь в обличчя, що той є "товстим", не допоможе в налагодженні стосунків і є неприйнятним з точки зору етикету.
Але набирає обертів громадська кампанія за те, щобb змусити лікарів та інших фахівців, які займаються здоров'ям людей, припинити використання таких понять як "надмірна вага" та "ожиріння".
Парламентарі вважають, що такі характеристики людського тіла мають негативний вплив на те, як тіло зображується, а також на самопочуття та впевненість людей у собі. Депутати хочуть, аби лікарі пропагували ширший опис стану здоров’я та характеристик людського тіла.
Ця ідея почала користуватися підтримкою. Дослідження Університету Пенсильванії у січні встановило, що слово "ожиріння" є образливим, а міська рада Ліверпуля у 2010-му році розглядала можливість заборони цього слова в дитячій літературі.
У березні проект вказівок британського Національного інституту здоров’я давав поради лікарям заохочувати людей з надмірною вагою просто повернути собі "більш здорову вагу".
Але не всі з цим погоджуються. У 2010 році міністр охорони здоров’я, відповідальна за Англію, Анн Мілтон заявила, що дільничі лікарі мають говорити людям, що ті радше мають "надмір ваги", аніж страждають "ожирінням", оскільки це, на її думку, буде сильнішою мотивацією до втрати ваги.
Отже, чи є потреба у перегляді термінології, яка стосується ваги людського тіла?
Політкоректність
Лікарка Сара Джарвіс, яка презентує One Show на телебаченні Бі-Бі-Сі, каже, що коли йдеться про медичний контекст, то без слів "надвага" та "ожиріння" не обійтися переважно через те, що вони є ключовими для індексу маси тіла (ІМТ).
"Я не хочу, аби люди почувалися недобре, і я розумію, що деякі люди мають проблеми з упевненістю в собі, але якщо вже на те пішло, якщо Ви як лікар дуже обтічні у висловлюваннях, то існує ризик, що пацієнти не зрозуміють можливі ускладнення для стану свого здоров’я.
"Річ у тім, що ІМТ є найкращою ознакою довголіття – якщо хтось потрапляє до категорії людей з ожирінням, то є шанси померти від хвороб, пов’язаних з огрядністю -- як-то серцевий напад. Якщо у Вас просто надмірна вага, а не ожиріння, то є шанси, що Ви можете померти завчасно через якісь проблеми зі здоров’ям", - каже вона.
Джарвіс стверджує, що у багатьох випадках вона підбирає слова уважно, скажімо, ніколи не заохочуючи людей переходити на дієту -- "оскільки аж 90% людей, які втрачають вагу через дієту, знову її наберуть – і навіть матимуть ще більше вагу! – протягом одного року". Натомість вона пропонує змінити стиль життя.
"За статистикою немає ознак того, що люди почали рідше вживати слова на кшталт "товстий", "огрядність" чи "надвага". Спостерігаємо відносне почастішання вжитку цих слів, але це може пояснюватись більшою загальною стурбованістю ожирінням та небезпеками, з ними пов’язаними", -- каже Джарвіс.
"Немає ознак жодних змін у вживанні синонімічних слів "пухкий", "жирний" та "товстий". Але є збільшення вжитку лексики, пов’язаної з комерційним та медичним аспектом ожиріння, включно з новими словосполученнями на зразок "шлункова група" чи "зшивання шлунку", -- додає вона.
Покоління ХХL
"Але збільшилась і кількість жартівливих термінів. Нещодавно ми додали до вжитку фразу "покоління XL", яка описує більш "кругленьких" клієнтів магазинів, що потребують одягу більшого на розмір", -- каже Джарвіс.
"Немає ознак того, що люди почали вживати нейтральні в плані ваги тіла слова і словосполучення. Але з іншого боку всі ці явища порівняно нові. "Жирний" вперше масово почали вживати в 1974 році, потім пік вжитку припав на 1992 рік, а потім слово якось вийшло з активного лексикону", -- додає вона.
І хоча Джарвіс ніколи не вживає слово "жир" у своїй клініці, оскільки воно асоціюється з "грою в дитячій пісочниці", все ж розмови про цілковиту заборону лексики для означення повних людей свідчить про те, що "політкоректність стала якимось божевіллям."
"Я розумію, що це делікатне питання – з одного боку, я не хочу бути зневажливою або нечемною, але з іншого боку, маятник не повинен задалеко гойдатися і в інший бік. Правдою є те, що коли я починала фітнес-практику у 1993 році, 10% населення Британії мало надвагу, а нині 25%. І ми не змінювали параметри оцінок – просто люди справді товстішають", - каже вона.
Найджел Мерсер, президент Британської асоціації естетичної хірургії, погоджується, що у випадку як хтось має забагато зайвої ваги і це питання набуває вже серйозного медичного виміру, то "тут уже не до політкоректного словоблудства довкола проблеми".
Але, додає він, ключовим є підхід "кожній ситуації - свій термін".
"Все залежить від аудиторії, до якої промовляєте. Скажімо, коли говорите у шкільному класі, де діти з різною комплекцією, то важливо знати, що надвага може призвести до діабету, але тут переважає психологічний аспект над медичним – бо діти у ставленні одне до одного можуть поводитись надзвичайно жорстко", -- каже Мерсер.
Мерсер додає, що для дорослих частину проблеми становить те, що люди більше не пропускають через певне сито те, що вони говорять, і суспільство в цілому має більше тримати власні думки при собі.
"Я огрядна людина і я не мав нічого проти, коли б мені сказав фахівець, що я маю надвагу, але ситуація виглядала б зовсім по-іншому, коли б про це хтось сказав мені на вулиці", - каже він.
Деінде в Інтернеті:
Новинний Журнал Бі-Бі-Сі раніше вже висвітлював тему
дискримінації за комплекцією, коли жінка-підприємець Марша Коуп, вага якої 139 кілограмів, переконувала, що "fattism" став причиною нападу на неї.
У статті Сюзі Орбах – психолог та авторка книги Огрядність – тема феміністська – доводить, що такого типу упередженість походить від переконання, що люди з надмірною вагою втратили самоконтроль, бо у суспільстві превалює наголос на стрункому тілі.
Орбах також писала на тему "огрядності" нещодавно в газеті Ґардіан, вказуючи на нове дослідження, результати якого свідчать про дискримінацію людей із зайвою вагою на роботі і загальну тенденцію до "присоромлення огрядності."
Стаття в часописі
Psychologies запитує: чи монополізація ідеалу краси і сильний наголос на "спроможності жінок змінити себе" не шкодять стосункам людей з їхнім внутрішнім "я"?
Але Тара Паркер-Поуп у своєму блозі в газеті Нью-Йорк Таймз відсилає до дослідження, яке вказує, що люди не завжди аж так переймаються розмірами власного тіла, перебуваючи у стані певного
"заперечення огрядності" і часто применшуючи власні розміри.
Джерело: ВВС Україна