Наскільки ризиковано для співака повертатися до своїх найпопулярніших пісень? Саме це робить нині Торі Амос, яка відзначує 20-річчя сольної кар’єри альбомом Gold Dust (Золотий пил).
Торі Амос увірвалася на музичну сцену в 1992 році, оголюючи душу у своїх піснях, які в той час не були схожі ні на що інше.
В альбомі, який називався Little Earthquakes (Маленькі землетруси), Амос грала на піаніно і співала про релігію, сексуальність та сексуальне насильство - акапелла в пісні Me and a Gun.
Щоб відзначити два десятиліття від часу своєї сейсмічної появи, американська співачка і авторка пісень записала Gold Dust – альбом власних переосмислених творів, зіграних за підтримки оркестру.
"Я ніколи не грала з оркестром, - каже Амос. – Усі струнні інструменти, які були в моїх записах, було додано окремо".
Та в 2010 році голландський Metropole Orchestra запросив Амос зіграти з ним, після чого й народилася ідея записати Gold Dust.
Хоча диск не є збіркою найбільших хітів, до альбому все ж входять деякі найпопулярніші пісні Амос, такі як Silent All These Years, Winter, Precious Things, а також новіші композиції, серед яких Flavor та Star of Wonder.
Минулого року Кейт Буш – співачка, з якою Амос часто порівнювали на початку її кар’єри – створила щось схоже, записавши альбом Director's Cut, до якого потрапили перезаписані треки та ремікси з її дисків The Sensual World та The Red Shoes.
Але чи справді це хороша ідея для співака - повертатися до своїх минулих звершень?
"Думаю, це небезпечно, - зізнається Амос, - тому що якщо ти зробиш щось не так, у людей виникне відчуття, ніби твоя пісня втратила душу".
Амос, яка говорить про свої пісні, наче це жінки, каже, що деякі з них "хочуть причепуритися", а інші цураються "повного макіяжу".
"Завдання було не в тому, щоб побачити, як радикально я можу змінити ці аранжування. Метою було зібрати свої пісні за 20 років – і необов’язково ті, які люди знають найбільше", - каже співачка.
Одна з пісень, яка не потрапила до збірки, - Cornflake Girl з альбому Under the Pink 1994 року.
"Cornflake Girl могла б потішити біґ-бенд, але не оркестр, - зізнається Амос. – Вона створювалася і писалася не для цього. Деякі пісні справді лягають під оркестр через свою звукову архітектуру".
Останній альбом Амос, Night of Hunters 2011-го року, був своєрідним поверненням співачки до своїх класичних коренів. Ці пісні, створені на основі класичних мотивів, видав німецький лейбл Deutsche Grammophon.
На запитання, як вона характеризує свої нинішні стосунки з класичною музикою, Амос відповіла: "У мене з класичною музикою ніколи не було проблем. Проблеми були з професорами та викладачами, які, на мою думку, абсолютно відірвані від почуттів та духу цієї сфери".
У мене це зайняло кілька років, і Deutsche Grammophon оббивав пороги, допоки я знову не відкрилася".
Такі композитори як Вагнер були "рок-зірками" своєї епохи, каже Амос. "Вони по-справжньому розсували межі, вони не застрявали в колії", - додає співачка.
"Велике благословення"
Торі Амос, донька протестантського священика-методиста, народилася в Північній Кароліні та виросла в Меріленді, де в п’ятирічному віці почала награвати на піаніно власні пісні.
Вона виграла стипендію для навчання в престижній Консерваторії Пібоді, однак в 11 років покинула заклад і разом з іншими підлітками почала виступати в барах, відвідуючи їх під суворим наглядом батька.
Дебютний альбом гурту, який вийшов у 1988 році, був провальним, і Амос вирішила будувати кар'єру сольної співачки. На початку 1990-х звукозаписувальна компанія відправила співачку до Лондона, де вона внесла останні штрихи до пісень, що ввійшли до Little Earthquakes.
Амос сумнівається, що в 2012 році Little Earthquakes міг би зрушити з місця через свою "складну тему".
"Тепер найбільші лейбли трохи обережніше підходять до підписань угод з виконавцями, тому що грошей істотно поменшало", - каже вона.
Навіть на початку 1990-х "жінка, яка грає на піаніно і співає про почуття та якусь "печальку", не викликала особливого комерційного інтересу, згадує співачка.
"Воно не було комерційним ні раніше, ні сьогодні, але люди відкрилися цим пісням, і це моє велике благословення, - каже Амос. - В той час радіостанції сказали б: "Дівчина за піаніно"? Ні. Синтезатори – клас, але піаніно – в жодні ворота".
Джерело: ВВС Україна