Переважно опозиційна налаштованість київського електорату та "захмарна" концентрація сильних та небідних кандидатів перетворюють виборчу кампанію у столиці на захопливе та непередбачуване дійство.
Тринадцять кампаній
Говорити про особливості цьогорічної – та й будь-якої іншої – кампанії у Києві досить важко, надто вже великі відмінності можна спостерегти між окремими столичними округами.
"Насправді у Києві немає єдиної кампанії. Є 13 кампаній, і вони суттєво відрізняються одна від одної, – каже ВВС Україна політолог Кость Бондаренко. – Київ неоднорідний за своєю суттю, у ньому є більш престижні райони, в яких живуть люди з більшим достатком, а є взагалі "пролетарські" райони. Тому й підходи різні. Скажімо, на Печерську чи на Позняках дуже важко купувати людей гречкою чи іншими якимись матеріальними речами, це простіше робити на Дарниці чи на Троєщині".
Тим не менше, експерти помічають у столичних виборах спільні закономірності.
Перш за все, каже голова Комітету виборців України Олександр Черненко, "концентрація небідних людей на київських округах вища, ніж в середньому по Україні. Це зумовлює, з одного боку, багату, а з іншого – брудну кампанію".
Чим приваблює столиця України багатих претендентів на депутатський мандат? Все банально, каже Черненко. "Насамперед, щоб далеко не їхати. Вони не хочуть змінювати свій спосіб життя. Хочуть ходити у ті самі ресторани, що й завжди, а попутно – вести виборчу кампанію. Тут у них мас-медіа під рукою є, якісь мережі супермаркетів, які можна задіяти в кампанії", – говорить експерт.
Друга особливість київської кампанії, каже Черненко, – це те, що партійний бренд популярних у столиці політичних сил, Батьківщини та УДАРу, дає хороший стартовий майданчик – аж до 10% – навіть маловідомому та не дуже забезпеченому фінансовим ресурсом кандидату.
"Таке хіба що може бути на Західній Україні, та й то не завжди. Якщо в багатьох регіонах на "мажоритарці" голосують за особу, то в Києві перш за все дивляться на її партійність", – каже експерт.
"Свої" проти "своїх"
Ще одна особливість виборів у столиці – це те, що головна лінія протистояння на мажоритарних округах не завжди пролягає між потужним провладним кандидатом та сильним опозиціонером.
"У деяких округах відбуваються реальні сутички між представниками влади – наприклад, на Печерську (в окрузі №221 – ред.), – між Василем Горбалем, який є членом Партії регіонів, і Аллою Шлапак, представницею так званої "молодої команди Черновецького", – каже Кость Бондаренко. – Так само є округи, де ведеться боротьба між опозиціонерами, як-от на Позняках (в окрузі №212 – ред.), де суперничають Кирило Куликов (від партії УДАР – ред.) та генерал Віталій Ярема від об’єднаної опозиції".
Хоча, ніде правди діти, Київ залишається переважно опозиційно настроєним стосовно влади містом. Звинувачення конкурентів у провладності, каже Олександр Черненко, є однією з найпоширеніших "чорних" технологій, яку активно задіюють у своїх кампаніях столичні опозиціонери.
Тут – і корені "дивного" висування у Києві провладних кандидатів. Лише невелика частина учасників виборів, на яких, за прогнозами спостерігачів, буде сконцентрована формальна та неформальна підтримка влади, ризикнули йти на вибори під прапором правлячої Партії регіонів.
Наприклад, у 219-му виборчому окрузі головним провладним кандидатом спостерігачі називають позапартійного Олександра Пабата в той час, як формальним висуванцем Партії регіонів є льотчик-випробувач Сергій Трошин, а в 214-му окрузі, де балотується екс-секретар Київради Олесь Довгий, кандидатом від Партії регіонів вважається бізнесмен Анатолій Хмель.
"Чорнуха" по-київськи
Якщо йдеться про специфіку, власне, агітаційної кампанії у місті, то киян буквально завалюють найрізноманітнішою рекламою: від масової відбудови спортмайданчиків до банальних газет у поштових скриньках, від білбордів з зображеннями кандидатів у депутати до розтяжок у вікнах та на балконах городян.
Останні, до речі, експерти називають київським ноу-хау. "У Києві такої агітації, мабуть, найбільше. Якщо в інших містах ми фіксуємо поодинокі випадки, то у нас від неї рябить", – каже ВВС Україна координатор мережі спостерігачів Опора у Києві Ольга Гаврилюк. За даними експерта, за розміщення такої реклами на своєму балконі киянин може отримати від відповідного кандидата 200-250 гривень.
Головний інструмент чорного піару у Києві – це листівка. Її може поширювати один кандидат проти другого, один кандидат від імені другого проти третього, або ж просто один кандидат від імені свого опонента.
Трапляються у столиці і більш "креативні" методи "чорної" агітації. Експерти згадують, як кандидат у 221-му окрузі Геннадій Балашов, який, очевидно, вважає своїми головними конкурентами вже згаданих Василя Горбаля та Аллу Шлапак, одного разу відправив територією округу автомобіль з причепом, у якому рохкали дві свинки з написами "Горбаль" і "Шлапак". Іншим разом - увагу перехожих повз його офіс привертали два повішених на гілляках дерева опудала з відповідними табличками на шиї.
"Іноді дзвонять до людей серед ночі і запрошують їх на зустрічі з кандидатом, де нібито будуть роздавати по 500 гривень. Люди приходять – а там ніякої зустрічі, і, зрозуміло, ніхто нічого не роздає", – розповідає Кость Бондаренко про халепу, з якою довелося зіштовхнутися кандидатові у 212-му окрузі Кирилу Куликову.
Не заплутатись у конвертах
Справжня, а не фальшива роздача матеріальних благ виборцям, тобто, іншими словами, підкуп – це, мабуть, найбільша пошесть цьогорічних виборів у Києві.
Якщо у серпні – на початку вересня кандидати у депутати активно роздавали пайки, каже Ольга Гаврилюк, то останнім часом почали частіше роздавати гроші.
"Приходять додому, кажуть: це вам подарунок від кандидата, і дають конверт з грошима. Як правило, 200 гривень", – каже експерт, додаючи, що на такий подарунок можуть розраховувати тільки прописані на території округу жильці квартири. Інший випадок, про який згадує Гавлилюк, – представники кандидата у депутати по 217-му округу Вадиму Столара приносять виборцеві додому запрошення на вибори. Разом з запрошенням в конверті лежать ті-таки 200 гривень.
Дещо складніший сценарій підкупу – вручення виборцеві дисконтної картки на покупки в супермаркеті – як показала практика, виявився і більш ризикованим. Саме за таку діяльність ЦВК винесла попередження власнику мережі супермаркетів "Фуршет" Ігорю Баленкові, який висувається в депутати на 212-му окрузі столиці.
Результативності підкупу виборців не перешкоджає той факт, що у Києві, за статистикою, проживають найбагатші виборці у країні.
"Той виборець, який багатший, не дуже-то на вибори й ходить, – пояснює Олександр Черненко. – А хто бідніший, той гроші бере… Київ – це ж не лише середній клас".
Втім, експерт каже, що за певних обставин цей метод здобуття симпатій електорату може і не спрацювати, коли "в одному окрузі будуть підкуповувати одразу кілька кандидатів. Тоді схема ламається, бо виборець заплутується, від кого і скільки він взяв".
Інтернет не працює
Столиця України є містом з найбільшою кількістю користувачів інтернету "на душу населення". Проте, кажуть експерти, кампанії в соціальних мережах практично не повпливали на розподіл симпатій виборців.
"Facebook радше мобілізує протестний електорат, ніж має агітаційний характер. Взагалі, той, хто сидить у Facebook, рідко голосує на виборах. Він вважає так: я "лайкнув", то навіщо мені йти на дільницю?" – каже Олександр Черненко.
Мабуть, найбільш масштабну інтернет-кампанію в історії мажоритарних виборів в Україні цьогоріч розгорнула у 212-му окрузі відома адвокат Тетяна Монтян. Саме у мережі вона набирала волонтерів для участі у кампанії, проводила фандрейзинг, розповсюджувала агітаційні матеріали.
"Монтян підтримує інтернет-спільнота, але реально за результатами соцдосліджень вона перебуває на 5-6-му місці", – ілюструє Кость Бондаренко свій висновок про те, що інтернет цьогоріч не впливав на перебіг столичних виборів.
Кличко чи Батьківщина?
Якщо принаймні в кількох мажоритарних округах столиці кандидати від влади мають дуже серйозні шанси на перемогу, то в пропорційній частині виборів максимум, на що може розраховувати Партія регіонів, – це "почесне" третє місце.
За перше місце тут боротимуться УДАР та Батьківщина, причому експерти схильні ставити саме на "кличківців".
Кость Бондаренко каже, що "кличківцям" вдалося обігнати Батьківщину в другій половині вересня, і називає дві причини цього ривка: новизна партії та харизматичність лідера.
Проте Олександр Черненко закликає "ударівців" не розслаблятися під впливом обнадійливих соціологічних даних: "Їхній виборець часто каже соціологам, що він голосуватиме за УДАР, а насправді на вибори не йде. Він ніби й за Кличка, але ж це треба встати, проголосувати... Це – нестійкий і не дуже мобілізований електорат".
Відносини між УДАРом та Батьківщиною в Києві були непростими ще кілька років тому, коли відсутність домовленостей щодо висування спільного кандидата між цими двома партіями дозволила вдруге перемогти на виборах київського міського голови Леонідові Черновецькому.
Судячи з того, якими пристрастями цьогоріч супроводжувалось узгодження столичних мажоритарників між цими двома силами, їхні стосунки назвати безхмарними не можна і сьогодні.
Тиждень тому УДАР на свому з’їзді зняв двох своїх висуванців в округах столиці та висловив сподівання на те, що Батьківщина зніме одразу сімох своїх кандидатів. "Тимошенківці" таку пропозицію
гнівно відкинули та відкликали на своєму з’їзді лише одного київського кандидата.
"Якби Батьківщина зняла всіх сімох, опозиція мала б шанси на перемогу у більшості округів Києва", – сухо констатує Кость Бондаренко.
Все тільки починається...
Чи можливі у київську ніч виборів різноманітні ексцеси або ж, як їх полюблять називати політологи, "кризові сценарії"? Наявність у столиці кількох округів, у які "ресурсомісткі" кандидати вклали немалу кількість грошей і, відповідно, ціна поразки для них буде аж надто високою, примушує експертів давати ствердну відповідь на це питання.
"Нібито тут на одну дільницю буде найбільше міжнародних спостерігачів, ніби й вся преса буде тут, але, думаю, що ніч підрахунку в Києві буде важка", – прогнозує Олександр Черненко.
Джерело: ВВС Україна