Майже 25 років тому влада Іраку винищила тисячі своїх власних громадян, застосувавши хімічну зброю проти курдів у місті Халабджа. Можливо, скоро ми дізнаємося, яка країна і навіть яке підприємство забезпечили Ірак хімікатами.
Картина, що постала переді мною після хімічної атаки на Халабджу 16 березня 1988 року, стала одним із найжахливіших видовищ, які я будь-коли бачив. Повсюдно на вулицях лежали купи трупів. Було таке відчуття, немов перед смертю люди намагалися втиснутися в стіни будівель, шукаючи в них прихистку.
Придивившись, я зрозумів, що багато притискали до стін тих, кого сподівалися таким чином урятувати - немовлят, дітей, дружин. Але всі вони теж були мертві.
Врятуватися від нервово-паралітичного газу та інших отруйних речовин було неможливо. Авіація Саддама Хуссейна скинула на Халабджу хімічні заряди, щоби провчити курдів.
Раніше мені вже доводилося бачити результат хімічної атаки проти солдатів під час ірано-іракської війни, і це було жахливо. Але видовище того, що зробив нервово-паралітичний газ з абсолютно беззахисними людьми, у тому числі з жінками і дітьми, було стократ гірше.
У ряді випадків газ діяв блискавично. Я бачив будинок, в якому хімічний снаряд пробив стелю.
Коли це сталося, кілька чоловік сиділи за обіднім столом. Всі вони були мертві, і, судячи з усього, смерть настала миттєво. Один старий помер, відкушуючи шматок хліба. Інший чоловік застиг з посмішкою на обличчі, за секунду до смерті він явно розповідав щось смішне.
В інших випадках люди вмирали довго і болісно. Я бачив тіло жінки, практично скручене в кільце: її потилиця торкалася підошов ніг. На одязі - засохлі плями блювоти і крові, обличчя спотворене гримасою агонії.
Іранська пропаганда
Чому загинули всі ці люди? Тому що в останні тижні ірано-іракської війни курди Халабджі радісно вітали іранські війська.
Саддам Хусейн і його двоюрідний брат Алі Хасан аль-Маджид, відомий як "хімічний Алі", вирішили на прикладі курдів покарати всіх інших.
Іракські війська скинули на місто цілий "букет" різних отруйних речовин: нервово-паралітичні гази на зразок VX, іприту, зарину, табуну і страшний за своєю дією, але досить примітивний гірчичний газ, відомий ще з Першої світової війни.
Сьогодні деякі з застосованих тоді бомб зберігаються в музеї Халабджі. Багато з них оснащені вбудованими міні-вентиляторами, за допомогою яких змішувалися різні гази.
Хімічній атаці передували два дні звичайних бомбардувань. Здавалося, що Алі Хасан аль-Маджид задумав спочатку вибити в місті всі вікна, щоб позбавити людей останнього захисту від отрути.
Мене в складі групи іноземних журналістів доставили тоді до Халабджі вертольоти іранських ВПС.
Уряд Ірану скористався нагодою і як пропагандистського жесту показав усьому світу злочини, вчинені Саддамом проти власного народу.
Іранська влада не дала тим, хто вижив у тому бомбардуванні, повернутися до міста і поховати мертвих. Ми, журналісти, повинні були побачити наслідки атаки в повному обсязі.
Скільки людей загинуло в Халабджі? Разом з бельгійським фахівцем з отруйних речовинам ми кілька разів пройшлися навколо, намагаючись порахувати тіла.
Часу було вкрай мало: іракці знали, що ми перебуваємо в місті - наші вертольоти по дорозі туди обстріляли, і вони могли повернутися з новою порцією хімічної зброї, але вже для нас.
Нам здалося, що велика частина з п'яти тисяч вбитих (цифра, на якій зійшлися експерти, що оцінювали втрати) лежала на вулицях міста. Інші загинули за його межами, намагаючись, очевидно, бігти через гори до Ірану.
Смерть через 25 років
Відтоді минуло чверть століття, але багато що все ще нагадує про той кошмар. У деяких льохах, де люди намагалися сховатися від бомбардувань, і досі відчувається запах гірчичного газу.
На відміну від нервово-паралітичних газів, які випаровуються дуже швидко, гірчичний газ важчий за повітря. Він осідає вниз і може становити небезпеку навіть через багато років.
Після того, як ми з колегами нещодавно побували в одному такому погребі, у нас щипало очі, і кілька годин потому боліла голова. Газ не тільки осідає вниз, але і залишається в старих килимах та інших покриттях.
На підлозі ми знайшли кілька мертвих щурів і скелет кота. А в будинку поблизу, теж після відвідування льоху, нещодавно померла людина.
Провідний британський фахівець з хімічної зброї Гаміш де Бреттон-Гордон зараз обговорює з курдською владою, як дегазувати Халабджу.
"Проблема в тому, що тут будуються нові будівлі. Вони [місцеві жителі] починають рити фундамент і натикаються на скупчення гірчичного газу. Через це нещодавно кілька людей померло", - говорить фахівець.
"Ми хочемо встановити тут нашу систему спостереження, яка фіксує наявність газу та повідомляє про це. Таким чином, ми зможемо вчасно вживати заходів щодо забезпечення безпеки людей", - продовжує де Бреттон-Гордон.
За словами фахівців, можливо, вони зуміють встановити, хто забезпечив Саддама Хуссейна базовими компонентами речовин, застосованих у Халабджі.
"Ми розраховуємо знайти зразки газів не тільки в підвалах, але і в масових похованнях. І якщо нам вдасться відновити їх молекулярну будову, багато чого стане ясно", - розповів мені де Бреттон-Гордон.
За його словами, на підставі молекулярного аналізу можна буде встановити не тільки країну, але і хімічний завод, який поставив Іраку речовини для виготовлення гірчичного газу. Встановити продавця компонентів для виготовлення нервово-паралітичного газу, за його словами, не вдасться.
Постачальники зброї
"Буде важко домогтися, щоб імовірні виробники хімікатів, застосованих в Іраку, надали зразки для аналізу. Якби це сталося і вони [зразки] збіглися з тим, що ми виявили в Халабджі, це стало б незаперечним доказом, яким треба було бе зайнятися Міжнародному кримінальному суду та іншим інстанціям", - каже британський фахівець.
Крім того, в Іраку досі залишилися запаси хімічних речовин, придбаних ще за часів Саддама, з якими фахівці теж мають намір попрацювати.
Однак спочатку всі ці плани повинні бути схвалені владою курдської автономії. За їх словами, перш ніж дати згоду на розкопку масових поховань, вони хочуть порадитися з різними компаніями і, головне, з мешканцями міста.
Разом із тим, політики з усіх боків розуміють, що до того часу, поки компанії-постачальники хімікатів не будуть покарані, цю трагічну сторінку не буде перегорнуто.
"Я думаю, це наш обов'язок перед нами самими, перед жертвами. Ми повинні розібратися в тому, що трапилося, повинні дізнатися, як це сталося", - заявив Кубад Талабані, високопоставлений міністр регіонального уряду і син нинішнього іракського президента.
Чи повинні бути вжиті якісь заходи, якщо компанії, що продали хімічні речовини Саддаму, будуть встановлені?
"Неодмінно. Ми ставимося до цього надто серйозно. Це також дуже важливо для сімей жертв", - запевняє Талабані-молодший.
Можливо, Росія з її величезним потенціалом в галузі хімічної зброї, була однією з країн, які дали Саддаму Хуссейну те, про що він просив. Ряд інших країн теж могли бути причетні до цього.
Влада ФРН, наприклад, в той момент вивела Ірак із переліку країн, яким було заборонено продаж хімічної зброї.
Один плюс
Незбагненно, але у трагедії в Халабджі був й один позитивний наслідок. Березневі події 1988 року розбурхали світову громадську думку, і трьома роками пізніше США і Британія оголосили північ Іраку зоною заборони польотів іракської авіації.
Це врятувало курдів від подальших атак з боку Саддама і дозволило їм розвинутися в автономію всупереч контролю з боку Багдада.
А в 1990-х роках і пізніше наявність нафтових родовищ допомогла містам Курдистану, включаючи Халабджу, швидкими темпами розвиватися.
Проте жоден житель міста ніколи не забуває про той день у 1988-му.
Сьогоднішні школярі плачуть на уроках, вивчаючи історію 25-річної давнини.
Досі у дорослих виявляють ракові пухлини, поштовхом для появи яких цілком могло бути пережите колись хімічне отруєння.
Не кажучи вже про те, що тисячі людей померли на місці найжахливішою смертю, яку тільки можна собі уявити.
Джерело: ВВС Україна