Фото: BBC
Київ, 1987 рік. Раві Шанкар (3-й справа) та його музиканти виступили у філармонії
Редактор ВВС Олексій Сологубенко ділиться спогадами про концерт індійського музиканта Раві Шанкара у Києві наприкінці 1980-х років. У середу маестро гри на ситарі помер на 93-му році життя.
Весна 1987 року - у Києві, де наростає перебудова і гласність, відчуття змін. Кордони відкриваються принаймні в одному напрямку - виїхати ще важко, але в'їхати трохи легше. У будь-якому разі, для світових зірок.
Раві Шанкар у Києві - хто б міг подумати? Виступає в міській філармонії, в залі з білими колонами і кріслами з червоним оксамитом. На сцені - поміст, вкритий килимами. На поміст виходить музикант з незвичайно блискучим інструментом - дерево і срібло. Кланяється, сідає, схрестивши ноги, і м'яко торкається струн.
Звичайно, ми чули ситар і раніше, але переважно на дисках або плівках із записами "Бітлз". А тут - наживо. Незвично і здорово, оскільки чим довше Раві перебирає струни, тим сильніше музика обволокує і затягує - не знаю, як краще передати те незвичайне відчуття, не вдаючись до штампів.
У першому ряду, поруч зі сценою, група хлопців, одягнених у щось на кшталт шальвар-камізу. Сидять на підлозі, а не на кріслах, і розгойдуються в такт музиці, дедалі дужче - не часто таке побачиш у Київській міській філармонії.
А після концерту разом з колегами з українського радіо - Колею Амосовим і композитором Сашком Спаринським - їдемо до готелю "Славутич" на лівому березі Дніпра на інтерв'ю з маестро. Якщо чесно, я не пам'ятаю, що Раві Шанкар сказав у інтерв'ю. Говорили про те, як він не очікував побачити так багато своїх шанувальників, тих хлопців, що розгойдувалися в такт його музиці.
А ось те дивовижне відчуття повного контакту з його музикою я не забуду. Як і його сміху, і фотографії на пам'ять, з ним і його музикантами. Фото не найкращої якості, але малий червінчик, та ціна висока.
Джерело: BBC Україна