По тому, як в індійській столиці Делі група молодиків зґвалтувала і вбила 23-річну жінку, тисячі людей вийшли на акції протесту. Які наслідки це матиме для боротьби з насильством щодо жінок у країні?
По тому, як в індійській столиці Делі група молодиків зґвалтувала і вбила 23-річну жінку, тисячі людей вийшли на акції протесту. Які наслідки це матиме для боротьби з насильством щодо жінок у країні? Індійські коментатори діляться своїми думками.
Ві Суреш, правозахисник
Судове переслідування і покарання винних – лише частина рішення. Вони є наслідком вчинення злочину. Головне завдання – запобігти сексуальному насильству.
Як змінити менталітет суспільства, яке налічує 1,2 мільярда людей?
Гендерні урядові програми, які існують на сьогодні, мають символічний характер, їм бракує творчого підходу, і вони практично не змінюють переконань і звичаїв індійців.
Необхідно розробити абсолютно нову програму, спрямовану на зміну суспільної думки і ставлення, соціальних перспектив та інституційних культур. Вона повинна бути масовою і працювати як у початкових школах, так і у коледжах і на робочих місцях.
Щороку 8 березня, у Міжнародний жіночий день, необхідно організовувати зібрання в селах і заохочувати жінок говорити про насильство, зокрема сексуальне, у сім'ях і громадах.
Треба щороку запрошувати жінок на спеціальні сесії законодавчих органів влади, де вони могли б розказати про дискримінацію та те, чи сприяє державна політика та закони встановленню рівності й справедливості.
Одна з найганебніших індійських реалій – державне виробництво алкоголю, який, серед інших факторів, стимулює сексуальне насильство.
Нам кажуть, що прибутки від цієї сфери йдуть на програми соціального забезпечення, але насправді – це "криваві гроші", зароблені на родинному горі й трагедіях.
Виконавчі органи штатів повинні негайно припинити виробництво міцних напоїв, заборонити їх і всіляко боротися з підпільним виробництвом.
Це довгий і нелегкий шлях, але викорінити насильство можна лише змінивши ставлення індійського суспільства до жінок.
Урваши Буталія, феміністична письменниця й видавець
Прикметна річ: ЗМІ висвітлювали нещодавній злочин у Делі та подальші протести в напрочуд серйозному й стриманому тоні, без зайвої сенсаційності.
Це важлива зміна: раніше такі випадки змальовувались у майже істеричному ключі.
На телебаченні, радіо, у газетах – скрізь відчуваєш високий рівень поваги й стриманості, хай навіть подекуди лунають заклики до хімічної кастрації злочинців.
Медіа не розкрили імені жертви (така вимога закону, але раніше на нього ніхто не зважав), не втручались у приватне життя батьків, висвітлювали протести зі співчуттям. У пресі з’явилися статті надзвичайно високого рівня.
Загалом, медіа відіграли дуже важливу роль у тому, щоб обернути народний гнів у бік уряду.
Важко сказати, чи довго триватиме ця тенденція, але принаймні ми пересвідчилися, що ЗМІ необов’язково мають бути сенсаційними.
Чи призведе це до зміни жіночих образів, які ми бачимо на телебаченні?
Знову ж таки, важко сказати – телевізійні серіали і так віддають обов’язкову данину соціальним питанням: показують сильних жінок, торкаються таких тем, як дитячі шлюби, розлучення й аборти.
Але їхніми героями, як і раніше, лишаються винятково заможні індійці; бідних тут не побачиш, відсутні меншини, нема темношкірих, тема каст – табуйована.
Можливо, жіноча тематика й отримає серйозніше висвітлення, але шанси на це невеликі, поки медіа не почнуть показувати реальність.
Тим не менше, варто відзначити, що ЗМІ спробували поставитись до "жіночого питання" серйозно, і що це, принаймні, початок.
Рупа Субраманія, економіст, журналістка
Щоб зменшити рівень насильства щодо жінок зокрема і злочинності в цілому, треба реформувати застарілу систему кримінального правосуддя.
Сьогодні за зґвалтування дуже рідко виносять обвинувальний вирок. Тож треба змусити юридичну систему сприймати такі злочини серйозно і активно переслідувати їх у рамках чинного законодавства.
Нам не потрібні ані символічні політичні кроки, ані поверхневі рішення. Ані те, ані інше не зачепить кореня проблеми.
До першої категорії, зокрема, належить пропозиція прийняти на честь убитої жінки з Делі закон, який жорсткіше каратиме ґвалтівників.
Задум хороший, але він вилився у дискусію, треба чи не треба розкривати ім’я жертви, що тільки відволікло суспільство від важливішої теми – реформування кримінальної системи.
Щодо другої категорії: не треба вимагати запровадження смертної кари чи якихось варварських покарань на кшталт хімічної кастрації за зґвалтування.
Ці речі були випробувані в інших країнах і не допомогли скоротити кількість зґвалтувань чи інших злочинів. Їх можна розглядати лише в площині можливої моральної компенсації сім’ям жертв.
Отже, не відволікаймося на дрібниці. Головне – це реформа недосконалого кримінального судочинства.
Атул Санґар з Індійської служби BBC про погляди консервативних індійців
Серед масштабних протестів проти делійського зґвалтування пролунали й голоси незгодних.
Депутат Конгресу Абгіджіт Мукерджі, син індійського президента Пранаба Мукерджі, назвав студентські протести в центрі столиці "модними", а протестувальниць – "зіпсутими розмальованими" жінками, які хочуть вирвати свої дві хвилини слави. Після хвилі суспільного обурення він узяв свої слова назад.
Одна з сільських рад на півночі індійського штату Гар’яна заявила, що влада не повинна піддаватись емоціям через акції протесту й не слухати вимог запровадити смертну кару за зґвалтування.
Консервативні верстви суспільства радять жінкам носити традиційний одяг чи не гуляти вночі, щоб не бути зґвалтованими.
Минулого року один з високопосадовців Гар’яни вимагав від жінок ходити на роботу лише у шальвар-каміз (туніці і штанях) або сарі.
Попри широку солідарність індійців із жертвою делійського зґвалтування, не слід забувати, що провінційні індіанці налаштовані дуже консервативно.
І хоча ці люди ніколи не схвалять жорстокості цього злочину, ідея рівних прав для обох статей, а також поведінка сучасних, незалежних і свідомих міських жінок їх обурює.
Ума Субраманіан, соціальний працівник
Наша колективна нездатність засудити і вжити заходів проти ґвалтівників вкотре призвела до трагедії, цього разу – в Делі. Шестеро чоловіків зґвалтували, побили і покинули жертву помирати, вважаючи, що їм це минеться.
Але, як мені здається, цей злочин отримав розголос не тільки через свою жорстокість, а й тому, що дівчина не мала жодних вад з точки зору індійської моралі.
Вона була студенткою, носила індійську сукню, пішла в кіно з другом, поверталася додому о 9:30 вечора, тобто не дуже пізно. Вона відповідала всім вимогам ідеалу індійської жінки.
Цікаво, чи нація так само би сколихнулася, якби дівчина була моделлю чи танцівницею, якби була вдягнута у коротку сукню, якби супутник був її хлопцем, якби вони поверталися з нічного клубу? Чи видався б нам цей злочин менш жорстоким?
Хіба ми, індійці, не упереджені проти "сучасних" жінок? Ми не звертаємо уваги на жертв насильства у селах. Заплющуємо очі на тисячі жінок із касти недоторканних, яких ґвалтують представники вищої касти.
Постглобалістичні індійські жінки, особливо мешканки міст, вже подолали багато бар'єрів на своєму шляху до емансипації.
Тим не менше, більшість чоловіків, як у сільських, так і міських районах, і досі мислять традиційно і не можуть прийняти новий аватар індійської жінки.
Але вперше постало питання про те, що хлопчиків треба учити поважати жінок, учити контролювати свої бажання. Крім того, треба заохочувати жінок повідомляти про зґвалтування, бо Боллівуд, медіа й наше репресивне суспільство змушують жертв почуватися винними.
Нам треба усім разом працювати над тим, аби змінити одночасно юридичні й культурні засади цієї країни. Жертви повинні бути впевнені у своєчасному здійсненні правосуддя. Кожен із нас несе відповідальність за своє мовчання.
Джерело: ВВС Україна