У 30-ти найбільших мегаполісах світу зараз проживає близько 260 мільйонів людей. Для більшості з них дорожні затори – серйозна проблема.
І якщо нічого не зміниться, скоро в заторах будуть стояти мільярди: за прогнозами, за два-три десятиліття у мегаполісах скупчиться близько 70% населення світу.
Та хоча мігруватимуть люди до міст дуже швидко, пересуватися у містах вони будуть повільно.
Наскільки повільно? Важко сказати, але щоб скласти якесь уявлення, шестеро кореспондентів BBC вирушили на пошуки найгірших заторів у світі.
Аластер Лейтед, Лос-Анджелес
Дороги Лос-Анджелеса швидкі і шалені.
Це колосальне 10-мільйонне місто перетинають численні фрівеї – швидкісні автостради на дванадцять і більше смуг.
Лос-Анджелес будували для автомобілістів – система громадського транспорту, колись дуже передова, блякне порівняно з цими бетонними пам’ятниками авто.
Місцеві мешканці не люблять застрягати на автострадах, і у кожного є свій улюблений маршрут так званими "наземними вулицями" (на противагу фрівеям - звичайні вулиці; суто лос-анджелеський термін. – ред.).
Кінодіву Бетті Девіс якось спитали, як молодим акторкам найшвидше потрапити до Голівуду. "По Фонтан-авеню", – відповіла вона. У неї теж була своя улюблена вулиця.
Для нашої поїздки по Лос-Анджелесу в годину пік ми обрали звивистий маршрут: уникали автострад і петляли вулицями, намагаючись за годину дістатися з Голівуду до Санта-Моніки.
Хоч у Лос-Анджелесі й середина зими, але небо чисте, і сонце світить яскраво, що додає настрою.
Проминувши два затори, викликаних поломкою авто, та непрацюючий світлофор, ми швидко проїхали Беверлі Гіллс, повз маєтки багатих і знаменитих.
І нарешті дісталися сумнозвісної 405-тої автостради – коли її якось закрили на вихідні на ремонт, журналісти назвали цю подію "кармагеддоном".
І тут наш час збіг: ми проїхали 24,8 кілометри, але не по прямій, і не дісталися місця призначення.
Рух у Лос-Анджелесі дуже щільний, але машини з відкритим верхом і чудові світлофори дозволяють із цим змиритися.
Стівен Розенберґ, Москва
Одне з перших російських слів, які вивчає іноземець в Москві, – це "пробка". Бо ми стоїмо у них часто. Щодня я витрачаю три години, щоб дістатися на роботу й з роботи. І зимові замети тут ні до чого: московські затори – явище всесезонне.
Одна з причин цього – російські дороги просто не були розраховані на ту кількість машин, яка є сьогодні. Не сприяють розвантаженню вулиць і місцеві правила дорожнього руху. Так, якщо машина потрапила в ДТП, хай яке незначне, вона мусить лишатись на місці до приїзду ДАІ. Це дуже ускладнює ситуацію на дорогах.
Минулого року в моє авто врізалася поліцейська машина. Водій визнав свою вину, але ми мусили три години чекати, поки не з’явиться ще один поліцейський, щоб виміряти і записати подробиці ДТП.
Є й інші чинники. Водії часто паркуються в два, а то і у три ряди, і на вільних смугах машини повзуть, як черепахи. А поліція часто перекриває рух заради VIP-персон, зокрема президента.
Зручно – тільки для декого.
Томі Оладіпо, Лагос
Мало хто із лагосців погодиться з тим, що десь у світі ситуація на дорогах гірша, ніж в них. Населення міста росте дуже швидко, й інфраструктура не здатна з цим впоратись. Хоча останнім часом ви навряд чи застрягнете намертво, як це часто траплялось раніше, – хіба що десь зламається вантажівка або зі столиці, Абуджі, приїде кортеж президента.
Боятись лагоських вулиць слід з іншої причини – агресивних і нетерплячих водіїв, які не поступаються ані дюймом простору і несамовито сигналять. У місті майже немає машин без подряпин чи вм’ятин – неформального ритуалу посвяти в лагосці.
Головні негативні герої лагоських доріг – це жовті данфо, щось на кшталт маршруток. Вони перебудовуються з ряду в ряд як заманеться – ззаду тільки вереск гальм доноситься. Донедавна на дорогах також було повно окада – мотоциклів, які підвозили пасажирів за плату. Божевільно маневруючи між машинами, вони проїжджали затори, керуючись лише власними уявленнями про правила. Але нещодавно влада наклала на них суттєві обмеження.
Але є у цій картині і щось заворожуюче. Інколи за своїм вітровим склом почуваєшся, ніби в кіно. Можна навіть купити попкорну у вуличних торговців, які часто бігають за машинами, розмахуючи товарами – від туалетних сидінь до біографії Гілларі Клінтон.
Крістіан Фрезер, Париж
Більшість так званих парижан живуть за містом, в густій мережі комун за великою кільцевою дорогою. Тож щоранку з передмість до центру стікається величезна кількість транспорту.
Багато паризьких вулиць вузькі, а парижани мають одну жахливу звичку: стирчати в центрі перехресть, загороджуючи шлях іншим. Інколи це викликає катастрофічні, просто убивчі затори.
Ми провели свій експеримент в перший день розпродажів. Сміливо – скажете ви. А одначе, проминувши завжди завантажений бульвар Періферік (велику кільцеву), далі ми рухалися відносно вільно. Думаю, це свідчення радше економічної кризи у Франції, ніж тих зусиль, які докладає мерія для розвантаження вулиць.
Хоча Париж і справді багато чого зробив, щоб полегшити життя своїм мешканцям. Це – перша європейська столиця, яка запровадила систему веліб, дослівно – "велосипедна свобода". За скромну плату в один євро ви можете взяти напрокат велосипед у будь-якій з 1200 автоматизованих станцій, розкиданих по місті.
А паризькій системі громадського транспорту більшість столиць можуть тільки позаздрити. Метро швидке, ефективне й дешеве. Станції в центрі розташовані густо. Нарікання викликає хіба мережа приміських поїздів – вона не така розвинута, як хотілося б. Можливо, саме тому багато хто й обирає комфорт, а зимою – і тепло власного авто.
Повертаючись до нашого експерименту: ми проїхали за годину 18,4 кілометри. Мушу зізнатися: я трохи сердитий, що програв Лос-Анджелесу. Можливо, справа в моєму знанні – чи незнанні – паризьких вуличок. Або в неперевершеній водійській майстерності Аластера Лейтеда.
Мартін Пейшенс, Пекін
Пекін завжди вважався містом велосипедистів. Тепер це – в минулому. Ще десятиліття тому кількість машин на дорогах вимірювалась десятками. Нині їх у місті п’ять мільйонів. Ранкова година пік може означати, що ви нікуди не доїдете. Інколи дороги перекривають заради проїзду представників влади.
У Китаї сьогодні продається найбільше автомобілів у світі, і це викликає побоювання, що міста незабаром просто зупиняться. Пекін уже запровадив лотерею на видачу автомобільних номерів, щоб обмежити кількість транспорту. Але в одній сфері – у будівництві доріг – досягнення Китаю безсумнівні. За останні три роки, за даними влади, в країні було збудовано 300 тисяч кілометрів шляхів.
Купити машину – важлива складова китайської мрії. Це статусна річ – тим, хто має гроші, потрібен тільки Мерседес і нічого, крім Мерседесу. Але три чверті нинішніх автовласників придбали машину вперше. Тому в плані заторів ми ще не настільки досвідчені.
Зате нещодавно Пекін укрився густим задушливим смогом – частково спричиненим вихлопними газами. Тому зараз пекінці більше стурбовані не заторами, а жахливим забрудненням міста.
Раджіні Вайдянатан, Мумбаї
Мумбаї славиться своїми заторами. Якось у п’ятницю ввечері я витратила чотири години на те, щоб проїхати ділянку, яку зазвичай проїжджаю за 20 хвилин. Історії про те, як ми годинами вистоюємо на дорозі, бампер до бампера, – невід’ємна частина життя мумбайців.
Вранішня година пік починається близько дев’ятої, але за умовами нашого змагання з Пекіном ми мали виїхати о восьмій. Це дало нам певну перевагу: стартували б ми на годину пізніше – не проїхали би й 10-и кілометрів, не те що 24 (наш результат).
Дорогою нас трясло – м’яко кажучи. Інфраструктура й дороги міста перебувають подекуди в жалюгідному стані, тож заплющити очі і подрімати не вдалося. Тим більше, що звідусіль доноситься верещання клаксонів.
Але картинка за вікном – аж ніяк не нудна: набережна, нетрі, магазини. Пригальмуєш на перехресті – і до машини кидаються торговці, тримаючи у руках усе – від іграшок до мітелок з пір’я, намагаючись продати їх тобі, поки не загориться зелене світло.
Дороги намагаються потихеньку поліпшувати. Будуються нові розв’язки і платні дороги, але не настільки швидко, щоб задовольнити потреби Мумбаї, населення якого росте і росте.
Можна сказати, що темп змін такий самий, як рух на дорогах у п’ятницю ввечері.
Джерело: ВВС Україна