Фокусники завжди викрадали секрети одне в одного. Але завдяки технічному прогресу це стало легко як ніколи, а закон не завжди перебуває на боці авторів фокусів.
Джефф Мак-Брайд – один із наймайстерніших фокусників у світі. Те, що він робить на сцені, здається справжнім чаклунством.
Його найвідоміший номер із масками – це серія хитромудрих перетворень, яка ввібрала у себе чи не весь історичний досвід ілюзій.
Але одного дня Мак-Брайд виявив, що він не єдиний, хто виконує цей номер.
Фокусник знайшов на YouTube таїландську телепередачу, у якій інший маг відтворив його виступ від початку і до кінця. Рухи, музика, навіть зачіска – все було скопійоване у Мак-Брайда.
"Точнішої копії я не бачив, – розповідає маг. – Таїландець не просто запозичив окремі трюки чи номери – він поцупив усе моє шоу цілком".
Фанати артиста вимагали крові плагіатора, але Мак-Брайд вирішив спершу зв’язатися з ним і поговорити.
"Я бачив, що він зробив це на знак пошани до мене – так само, як музиканти влаштовують триб’ют-концерти на честь Бітлз, Пінк Флойд чи Блек Саббат, на яких грають їхню музику. Це було очевидно, тому я не хотів наїжджати на цього хлопця. Але те, що він робив, було неправильно".
Ця суперечка скінчилася мирно, але так трапляється не завжди, і маги скаржаться, що останнім часом крадіжка фокусів поширилась як ніколи.
"Проблема дуже серйозна. Це можна порівняти з раком, який роз’їдає нашу справу", – каже артист Кевін Джеймс на прізвисько Винахідник. Це ім’я він отримав за те, що вигадав рекордну кількість фокусів.
Дехто вважає, що ілюзіоністи повинні розкривати свої секрети, наприклад для того, щоб вчити молодь. Багато магів продають свої фокуси за гроші, і це суттєва матеріальна підмога для них.
Але Джеймс уже не раз стикався з тим, що його фокусами торгують на китайських сайтах за демпінговими цінами, використовуючи при цьому його ім’я і брендинг.
"Вони крадуть мою рекламу, крадуть мої фото, відео, тексти. Вони видають це за мій продукт, от лише продають його втричі дешевше", – розповідає артист.
Здавалося б, магів повинен захищати закон і вони можуть подати до суду.
Але насправді вони мало що можуть зробити, каже Сара Крассон, юрист у сфері інтелектуальної власності і за сумісництвом ілюзіоністка. Фокуси потрапили якщо не в чорну діру, то в сіру правову зону точно.
У Нідерландах нещодавно слухали справу, в ході якої суд постановив: окремі фокуси й трюки не захищені копірайтом, об’єктом авторського права є лише вистава – фокуси, скомпоновані у певній послідовності.
Це рішення стало важливою віхою в судовій практиці, але воно захищає лише тих ілюзіоністів, у яких, як у випадку Мак-Брайда, крадуть ціле шоу або значну його частину.
Решта фокусників живуть як на Дикому Заході.
Оскільки вся сіль магічної вистави – в секреті фокусів, ці секрети мали б охоронятися подібно до комерційних таємниць, наприклад рецепту Coca-Cola чи приправ для курятини KFC.
Заковика в тому, що охороняти комерційну таємницю мусить сам власник, а для фокусників – як публічних виконавців – це досить проблематично.
"Якщо будь-хто може подивитися твою виставу і зрозуміти, в чому секрет, зберігати таємницю дуже важко, – каже Крассон. – У більшості випадків іншим магам відомо, як ти робиш той чи той фокус".
Історія знає чимало прикладів крадіжки секретів. Найкричущим був, мабуть, випадок славетного американського мага Гаррі Келлара у кінці XIX століття. Він доклав всіх зусиль, щоб дізнатися, як британський ілюзіоніст Джон Невіл Маскелайн виконує номер із левітацією.
Спершу він довго вивчав суперника у бінокль під час вистав. Підходив прямо до сцени у найвідповідальніший момент. Але розгадка ніяк не давалася, і врешті-решт Келлар підкупив колегу Маскелайна по театру й отримав від нього ескізи номера. Після чого довгі роки роз’їжджав із цим трюком по світу.
Маскелайном наших днів можна назвати німецького фокусника Лосандера, також знаменитого своїми левітаціями.
Родзинкою його вистави є номер, в якому в повітря піднімається стіл і сновигає туди-сюди, як зачарований.
Це не лише фірмовий трюк Лосандера, а й його бізнес: він продає летючі столики професійним фокусникам. Ціна на них може сягати кількох тисяч доларів.
Принаймні так було доти, доки на китайських сайтах не з’явилося море підробок – часто навіть під торговою маркою Лосандера.
"До інтелектуальної власності треба ставитися як до грошей, – вважає ілюзіоніст. – Якщо ви пограбуєте банк, то потрапите до в'язниці, [але] якщо вкрадете чиюсь ідею, люди скажуть лише "на здоров’я".
Час від часу маги патентують свої фокуси, але патентна інформація перебуває у відкритому доступі – а це саме те, чого фокусники хотіли б уникнути.
Є й чисто практичні проблеми. "Патент – це, звісно, добре, але треба ще змусити імітаторів дотримуватись закону", – каже Кевін Джеймс, який запатентував свій фокус з ампутованою рукою, але виявив, що плагіаторів це не зупинило.
"Я пішов до адвоката. Він сказав: "Добре, для початку мені потрібно 30 000 доларів..." Я зрозумів, що шкурка не варта вичинки".
Джеймс вирішив, що не хоче гаяти час на переслідування недобросовісних конкурентів. Власне, він навіть подумує, чи не згорнути торгівлю фокусами взагалі.
Але якщо маги нічого не виводитимуть на ринок, то молоді не буде на чому вчитися, визнає він. А це може негативно відбитися на майбутньому ілюзіонізму.
Схожі проблеми є і в комедіантів: вони вже давно скаржаться, що конкуренти крадуть їхні жарти без жодних юридичних наслідків. Тому для цієї сфери етичний кодекс має більше значення, ніж закон.
І це позитивний бік справи, стверджує Джеймс. Хоча нові засоби зв’язку полегшили крадіжку ідей, водночас вони дозволили поширити кодекс ілюзіоністської етики.
Є сподівання, що він зможе захистити магів від плагіаторів. В одному з останніх номерів журналу Magic центральна стаття була присвячена Південній Кореї, де зростає ціла плеяда талановитих фокусників. А крім того в цій країні розпочалася кампанія "Не копіюйте фокусів" – один з найактивніших рухів проти крадіжки трюків.
Джерело: ВВС Україна