Міністр закордонних справ України Леонід Кожара розповів ВВС Україна про роль справи Юлії Тимошенко в підписанні угоди про асоціацію з ЄС, про "план В" на випадок, якщо угоду не підпишуть, і про те, як впливають на євроінтеграцію відносини Києва з Митним союзом.
- 15 травня Єврокомісія має вирішити, чи рекомендувати підписувати угоду з Україною про асоціацію з ЄС. Чи є Україні чим похвалитися, окрім помилування Луценка, і чи будуть якісь поступки у справі Тимошенко, на які найбільше сподівається Захід?
- Ми весь час повертаємось до одного питання – питання колишнього прем'єра Тимошенко. Я хотів би наголосити, що Україна здійснила надзвичайно багато реформ у багатьох секторах державного і недержавного життя. Ми у співробітництві з Європейським Союзом напрацювали певний план дій з ухвалення законів, необхідних для того, щоб Україна вийшла на рівень підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом у листопаді цього року в Вільнюсі.
- Чи думаєте ви, що у справі Тимошенко можуть бути якісь поступки ще до підписання угоди про асоціацію у Вільнюсі?
- Перше, в чому ми абсолютно впевнені, - що справа Тимошенко має вирішуватися юридичними засобами.
Європейський Союз, який сьогодні говорить про вибіркове правосуддя, про політичну мотивацію, сам пропонує Україні звільнити Тимошенко безумовно. Природно, це неможливо. У таких вимогах і виявляється бажання Європейського Союзу, щоб Україна застосувала те саме вибіркове правосуддя, проти якого він сьогодні виступає. Тому, звичайно, ми сьогодні не щасливі від того, що Тимошенко перебуває у в'язниці, але її справа має вирішуватися правовими засобами через правову систему України.
- Якщо відбудеться підписання угоди в листопаді в Вільнюсі, то цю угоду тоді повинні ратифікувати ще всі парламенти окремих членів Євросоюзу, і якщо в Східній Європі (Польща, Литва) щодо України настрої сприятливі, то у західноєвропейського парламенту, можливо, настрої не такі сприятливі для Києва. Як ви вважаєте, що буде, якщо парламенти не ратифікують ці угоди?
- Є політична домовленість на сьогоднішній день з Європейським Союзом про те, що з моменту підписання угода матиме попередню імплементацію. І ця робота ще буде проведена, буде визначено, в яких розділах, в яких положеннях угоди про асоціацію виконання її відбудеться негайно, відразу ж після підписання обома сторонами. Тобто можна говорити про те, що частково угода відразу ж вступає в дію, а повністю - вже після завершення всіх необхідних юридичних процедур.
- Чи існує в України якийсь "план В", якщо не буде підписано цю угоду?
- Я хотів би зазначити, що до цього часу Україна не має асоціації з Євросоюзом, але торговельні відносини розвиваються дуже успішно на сьогоднішній момент, обсяги торгівлі у нас зростають. Я думаю, що, зрозуміло, сам по собі план В означає статус-кво, який існує на сьогоднішній момент.
- В чому полягає статус спостерігача України в Митному союзі? І чи не може статися так, що цей статус може перешкоджати європейській інтеграції України?
- Будь-яка назва статусу України умовна. На сьогоднішній день створено спеціальну робочу групу уряду, яка вивчає весь масив статутних угод Митного союзу, а їх на сьогодні більше 200. І після того, як ми вивчимо всі ці угоди, ми зрозуміємо, до яких можна приєднатися, і вже тоді ми зможемо говорити, який статус матиме Україна при Митному союзі.
Але тут варто наголосити, що ми проводимо цю роботу з метою розвитку максимального співробітництва з Митним союзом, яке в той же час не порушило б наше зобов’язання перед Європейським Союзом.
Для багатьох галузей української економіки сьогодні варто не інтегруватись в Митний союз. Ми там інтегровані вже десятки років. Нам важливо, аби не відбулися б процеси дезінтеграції. Передусім, це ті високі технології, які нам дісталися у спадщину від Радянського Союзу, там, де існують замкнені цикли, в основному, з Росією, Білоруссю, Казахстаном. Це стосується і військового виробництва, і виробництва в галузі авіаційної техніки, космічної техніки і багато інших галузей.
- Якими б ви назвали відносини України і Росії? Київ так і не став повноправним членом Митного союзу, а Росія прокладає газові трубопроводи в обхід України, тим самим натякаючи, що Україна - ненадійний партнер у транзиті газу.
- Я думаю, що часи, коли Україна була ненадійним партнером, вже давно минули, і вони не стосуються нашого уряду.
У 2006 і 2009 роках виникли ситуації, які в Європі називалися газовими війнами України і Росії. На сьогодні Україна довела, що вона може бути надійним транспортером російського газу, і при виникненні будь-якої, навіть найбільш непердбачуваної ситуації, сьогодні наш підземні сховища газу наповнені російським газом, і ми можемо безперешкодно транспортувати будь-які контрактні обсяги газу.
Що стосується обхідних шляхів, я думаю, що ця ситуація носить менш економічний характер, а є більш політичною. І ми не хотіли б, щоб російське керівництво приймало рішення по обхідних шляхах.
Якщо ми приберемо зі столу наших переговорів всього лише одне питання - це ціна на російський газ, - у всьому іншому ми можемо говорити про те, що сьогодні наша співпраця розвивається успішно. І як одне із свідчень цього, я хочу сказати, що в 2011 році наша взаємна торгівля досягла рекордних обсягів у 57 млрд доларів США. Це свідчить про те, що в цілому наші економіки взаємодіють і стосунки наші знаходяться на хорошому стратегічному, партнерському рівні.
- США назвали нещодавно Україну головним порушником авторських прав у світі. Це ще одна оцінка, яка критикує дії України і псує її міжнародний імідж. Що Україна збирається робити для того, щоб виправити цю ситуацію?
- У 2010 році Україна і США підписали план дій з боротьби з правопорушенням у сфері захисту інтелектуальних прав. І сьогодні наш уряд і президент України приділяють дуже велику увагу боротьбі з цим економічним і соціальним злом. Я думаю, що протягом того періоду, коли Україна буде під моніторингом відповідних організацій, ми досягнемо прогресу, який нам дозволить не бути в цьому "чорному списку".
З Леонідом Кожарою розмовляв Андрій Кравець
Джерело: ВВС Україна