Новий роман американського письменника Дена Брауна має назву і тему, запозичені в Пекла Данте.
Для своєї нової книги Ден Браун, автор популярного роману Код да Вінчі, запозичив назву, а частково і сюжет, з Пекла Данте. У "пекельній" частини Божественної комедії великий флорентієць розповідає про свою уявну подорож всіма колами пекла. Письменник і історик Стівен Томкінс пропонує подорож Пеклом у 10 пунктах.
1. Пекло має форму конуса
У Божественній комедії Данте Аліг'єрі пекло має дев'ять концентричних кіл, які йдуть углиб Землі, поступово зменшуючись, і закінчуються у самісінькому центрі Землі. В якому саме колі ви опинитеся після смерті, безпосередньо залежить від скоєних вами гріхів, - з особливими місцями, виділеними для ненажер, єретиків і шахраїв. У центрі поверхні конічної структури Пекла розташований Єрусалим. Річка Ахерон обтікає Пекло, відокремлюючи його від зовнішнього світу. За межами власне Пекла, але все в тому ж підпорядкуванні, перебувають люди, які за своє життя не зробили нічого ні поганого, ні доброго. Їх карають за нейтральність. Сильний вихор вічно крутить їх у невпинному русі, тіла їхні кусають оси, а могильні черви п'ють їхню кров.
2. Пекло різноманітне
Сучасне спрощене уявлення про пекло з палючими багаттями та вилами для всіх без розбору трагічно примітивне порівняно з середньовічними описами.
Своїм походженням ця версія, швидше за все, зобов'язана Джону Мільтону, який у Втраченому раю описав Пекло як велетенську піч: "Він оглянув пустельну країну, В'язницю, де як у печі, палав вогонь. Але не світив, а був світлом темряви".
З іншого боку, Мільтон описує своє пекло в часи Адама і Єви, коли його населяли виключно демони. Можливо, з часом, як його заповнили грішники, життя в пеклі дещо пожвавилося. У середньовічному ж Пеклі, який досліджував Данте і малював Ієронім Босх, покарання такі самі різноманітні, як і гріхи. У Данте тих, хто за життя сіяв розбрат, розрізають на шматки. Самогубці засуджуються до життя у вигляді простих дерев, підлабузники плавають у річці з екскрементів, а потойбічне життя зрадника складається з безперервного поїдання його голови людиною, яку він зрадив. У Босха ж через нутро одного грішника простягають струни арфи, іншого змушують одружитися на свині в одязі черниці, а ще комусь доводиться безперервно проходити через шлунково-кишковий тракт різних потвор. У цьому Пеклі немає спеціального "кримінального кодексу" фіксованих покарань: кожному доводиться розплачуватися за конкретні помилки, здійснені під час земного життя.
3. Пекло міститься під землею (можливо)
У Середні віки люди, як правило, думали, що пекло розташоване під землею. Є чимало легенд, що розповідають, як мандрівники натикалися на дим пекельних котлів, що виходить на поверхню у віддалених і малонаселених місцях. Данте з цим був, в принципі, згоден. І оскільки флорентійський поет вважав, що Земля кругла, тому помістив Сатану на самісіньке дно пекла. Центр Сатани (десь у районі живота) одночасно був і центром земного тяжіння. У Мільтона ж пекло розташоване далеко від Землі. Дія Втраченого раю відбувається, як уже згадано, в часи Адама і Єви, коли Земля була досконалою. Отже, поміщати таку сумнівну річ як пекло в самому її центрі було дещо непослідовно. Данте примудрився познайомитися з усіма колами Пекла, а також Чистилищем і Раєм, усього за тиждень, тоді як мільтонівському Сатані довелося дев'ять днів тільки падати з небес у пекло.
Дорога до Пекла: у Флоренції вулицю названо на честь поета
4. Пекло може замерзати
Взагалі-то там може бути досить спекотно. Особливо у Мільтона, який описував пагорби, печери, пляжі і навіть болота вогню. У Данте в річці киплячої крові відбували покарання грішники, які за життя пролили чиюсь кров. Єретикам доводилося лежати у вогненних могилах, а в пустелі вогненний дощ карав за гріхи богохульників, лихварів і гомосексуалів. Однак у Данте далеко не всі кола пекла заповнені вогнем. У другому колі сильний вітер носить по колу душі розпусників. А ненажер у третьому колі карають потоком сльоти і бруду. У дев'ятому, найнижчому колі пекла, сам Сатана по пояс закутий у брилі криги. Дияволу в пеклі завжди холодно. Навіть у Мільтона за пекельними долинами знаходяться місця, де панують вічні лід, град, сніг та вітер, і куди деяких грішників відправляють на примусові екскурсії. Однак це не рятує бідолах від мук, оскільки пекельний лід діє на грішний організм так само, як і вогонь, і від зміни подразника страждання ніяк не менші.
5. Пекло - це інші люди (і вони реальні)
Пекло набите папами (римськими). У Мільтона в пеклі поки людей немає, але можна не сумніватися, що з плином часу там теж буде повно-повнісінько пап. Та й навіть в очах ревних католиків Ватикан часто поставав таким собі розсадником усіляких гріхів. Данте виявив у пеклі чимало понтифіків, зокрема Анастасія II за єресь і Миколу III за те, що свого часу той купив собі єпископський сан. Еразм Роттердамський, наприклад, написав діалог, у якому Папу Юлія II відвертають від райських воріт за його численні гріхи. Мікеланджело в розписі Сікстинської капели теж не відмовив собі в задоволенні зобразити, як реальних людей тягнуть у Пекло. Там опинився і Б'яджо де Чезена, колишній папський церемоніймейстер, що попсував великому Буанаротті чимало крові, заперечуючи проти зображення голого тіла. Мікеланджело зобразив Чезену з геніталіями, цнотливо прикритими величезною змією, яка, їх, щоправда, поїдала. У Данте в пеклі виявилося чимало колишніх знайомих, причому не обов'язково його особистих ворогів. Наприклад, він із жахом побачив свого друга і вчителя Брунетто Латіні, який терпів покарання за те, що його сексуальне життя порушувало "природний порядок речей". Ну, а в самому низу Пекла триголовий Сатана безперервно пожирає трьох найбільших зрадників усіх часів: Гая Кассія Лонгіна, Брута і, звісно, Іуду Іскаріота.
Джон Мільтон - співець утраченого раю
6. Пекло - це міфічні істоти
Пекло забите істотами з язичницьких міфів. Данте зустрічає кентаврів і гарпій, Мінотавра і триголового пса Цербера. Мікеланджело включив до пекельного антураж Харона і Міноса - перевізника та суддю з давньогрецького царства мертвих. Навіть Мільтон додав до пекельного бестіарію Медуз Горгону і Гідру.
7. Пекло - це Пандемоніум (всі демони)
У часи Мільтона слово "Пандемоніум" уже вживали в значенні "шум і хаос", проте поет вирішив так назвати столицю пекла, в якій Сатана зі сподвижниками збираються на інфернальний парламент. Мільтону також належить вислів "почалося справжнє пекло" (all Hell broke loose), яке, знову ж таки, спочатку означало зовсім не шум і гам, а цілком конкретну втечу демонів з пекла.
8. Вхід у пекло закритий воротами
У Данте на воротах пекла вигравірувано знаменитий вислів: "Залиш надію кожен, хто сюди заходить". Однак насправді цей рядок усього лише завершує довгий вислів, в якому, зокрема, йдеться, що це царство було створене "вищою Мудрістю і первинною Любов'ю". У Мільтона ж у Втраченому раю пекло замкнене на дев'ять воріт: три з латуні, три з заліза, і три з незламного каменя, а охороняють їх Гріх, Смерть, і вічно розлючені гончаки Пекла.
Пекло Данте на ілюстрації Ґюстава Доре
9. У пеклі не дуже цікавляться сексом
Християнство, звісно, має підмочену репутацію через нездоровий інтерес до статевого життя вірян, але за секс у пеклі не так вже сильно карають. Правда, Брунетто Латіні добре перепадає в сьомому колі, але це виключно через його "протиприродне" сексуальне життя. Тоді як за примітивну гетеросексуальну похіть доводиться каратися в другому колі (перше коло - забуття - за великим рахунком і не пекло зовсім, а майже санаторій, куди потрапляють нехрещені немовлята і безгрішні нехристияни), роблячи її таким чином найменшим із людських гріхів.
10. Пекло - не суто біблійне поняття
Дуже мало які з цих ідей виходять, власне кажучи, з Біблії. У Біблії, щоправда, йдеться про пекло і пекельні вогнища, але більшість деталей пекла Данте запозичив із грецької та римської міфологій. Однак більшість із них стали продуктом середньовічної західної уяви. Східні християни ніколи не поділяли цього інтересу, та і на Заході все це проявилося досить пізно. Доктрина вічних мук була проголошена на Латеранському соборі в 1215 році. Тобто всього за 100 років до створення Божественної комедії Данте Аліг'єрі. Сучасні християни ставляться до пекла з великим скептицизмом. У сучасній версії Біблії рай згадується в 622 віршах, а пекло - лише в 15.
Джерело: ВВС Україна