Тур де Франс – одна із небагатьох спортивних подій світового значення, яку можна відвідати безкоштовно. І до того ж – побачити спортсменів на відстані випростаної руки. Адже вони мчать так близько від глядачів, що можна почути запах їхнього поту, пише Алекс Мюррей з Ніцци для ВВС News.
Враховуючи, що дистанція Тур де Франс складає майже 3500 кілометрів, глядацьких місць вистачає усім. Люди розкладають начиння для пікніка і чекають – не лише на учасників гонки, а й на карнавальні платформи спонсорів, які їдуть в голові перегонів.
Багато фанів слідують за своїми кумирами. Кожен – як може: хтось на велосипеді, хтось в трейлері, а хтось примудряється подорожувати автостопом за євро на день.
Житло цим мандрівникам треба шукати і бронювати заздалегідь – починаючи з жовтня, коли стає відомий маршрут Тур де Франс на наступний рік.
Щоб знизити витрати на дорогу, квитки також слід купувати, щойно вони надійдуть у продаж, тобто на багато місяців наперед.
Англомовним фанатам, яких щороку дедалі більшає, не так вже і легко справитись з цими завданнями. Зокрема заважає мовний бар'єр. Тому спеціалізовані фірми мають чимало можливостей заробити під час перегонів, які тривають три тижні.
Складна логістика
Компанія Sports Tours International називає себе одним із головних гравців на цьому ринку. Вона організовує велоподорожі вже протягом 20 років.
Фірма пропонує фанатам Тур де Франс найрізноманітніші послуги: від 12-денної подорожі вартістю 2000 фунтів стерлінгів (близько 24 тисяч грн) до дводенної автобусної екскурсії до Парижа на фінал перегонів (від 349 фунтів, що складає близько 4100 грн).
Кількість їхніх клієнтів, кажуть в компанії, може варіюватись від сотень у перші тижні Тур де Франс до тисяч в останні. Для половини клієнтів дуже важливою є можливість привезти власний велосипед і проїхати на ньому частину маршруту. Або дістатись до виграшних місць, звідки добре проглядаються ділянки траси.
"Під час самих перегонів треба стояти не на старті чи фініші, а на горі, звідки відкривається гарний вигляд. Дехто із вболівальників під’їжджає туди від готелю, інші можуть подолати частину дороги на велосипеді чи пішки", – розповідає Брендан Фокс, голова комерційних операцій Sports Tours International.
"Клієнти можуть зупинитись на три чи чотири ночі в готелі, звідки можна дістатися до кількох різних оглядових точок, а потім поїхати далі. Організувати такий відпочинок – нелегке завдання з точки зору логістики", – додає він.
Крім того, завдяки налагодженим зв’язкам із готелями, компанія має пріоритет в боротьбі за вільне житло.
Доторкнутись до мрії
На старті і фініші кожного етапу довкола автобусів команд збираються натовпи фанів. Хтось мріє побачити свого улюбленця, хтось полює на автограф чи аксесуари команд (особливо цінуються головні убори і пляшки з водою). Окремі фанати навіть чатують на гонщиків біля готелів, у яких спортсмени зупиняються на ніч.
У 2010 році команда Team Sky Кріса Фрума спробувала відгородитися від вболівальників непрозорим щитом перед стартом. Реакція фанів засвідчила: вони розглядають можливість спілкуватися з гонщиками як вкрай важливу складову Тур де Франс, і їм не треба у цьому перешкоджати.
Тож цього року прозорий щит стояв лише на одному кінці майданчика, виділеного Team Sky для розігріву. А фанати, як і завжди, зібралися вже за кілька годин до старту, щоб привітати спортсменів.
Інша туристична фірма, Trek Travel, виникла в 2003 році. Це "дочка" виробника велосипедів Trek, який спонсорував сумнозвісного гонщика Ленса Армстронга на піку його слави.
Trek Travel виділилася в окремий бізнес у 2006 році. Її "родзинка" – пускати вболівальників за лаштунки перегонів. Клієнти фірми мають можливість поспілкуватися із командою, яку фінансує Trek.
У Ніцці ми познайомилися з групою туристів, переважно американців, які саме відвідали автобус команди Radio Shack Leopard Trek, познайомилися з обслугою команди і зустрілися з зірковими гонщиками, зокрема з переможцем 2010 року Енді Шлеком.
Це недешеве задоволення: шестиденна екскурсія, що охоплює перші чотири етапи перегонів, коштує $7499. А можливість проїхатися в автобусі команди – додаткові $1000.
Хтось із учасників туру таким чином святкував день народження чи іншу важливу дату, а хтось вирішив, що це чудова нагода відпочити із сином.
Мета усього життя
Щоб побачити перегони, Фредді Паркер, авіамеханік із Каліфорнії, узяв кредит під заставу будинку. Для нього, фаната Тур де Франс з 1987 року, це "поїздка усього життя".
"Я родом із Нікарагуа, що в Центральній Америці. Мало хто з моїх співвітчизників має змогу поїхати на Тур де Франс. Особливо на ювілейні, 100-ті перегони", – каже він.
Як і всі, він притискається до бар'єру, щоб побачити велосипедистів і сфотографувати їх.
"Мені надзвичайно подобається просто бути тут, бачити гонщиків – хай навіть кілька секунд, слідувати за ними по різних містах", – ділиться емоціями Паркер.
Але мало хто готовий викласти за це стільки грошей, як він. "Я вже витратив 32 тисячі доларів", – зізнається механік.
Але коли Фредді розглядав інтер’єр спортивного автобусу і тис руку своєму кумиру Енді Шлеку, було очевидно, що гроші – останнє, про що він думає. Він здавався розгубленим і щасливим, як діти, котрі разом із ним чекали у черзі, щоб сфотографуватися зі знаменитим гонщиком.
За вечерею чоловік емоційно розповідає про те, як багато значила для нього розмова із Шлеком. І додав, що пам'ятатиме її до кінця життя й обов’язково про все розповість родині і друзям.
Тож для декого це задоволення варте своїх грошей.
Мільйони ж інших, вишикувавшись вздовж траси, насолоджуються видовищем безкоштовно – як і тоді, коли відбулися перші перегони Ле Тур.
Джерело: ВВС Україна