Коли Едвард Сноуден застряг в транзитній зоні Шереметьєво, багато хто пригадав смішний та водночас сумний фільм "Термінал". Кореспондент ВВС Райхон Дімітріє знайшла в аеропорту Алмати людину, чиє становище набагато більше нагадує долю героя Тома Генкса.
Коли Едвард Сноуден застряг в транзитній зоні аеропорту Шереметьєво, багато хто пригадав смішний та водночас сумний фільм "Термінал". Кореспондент ВВС Райхон Дімітріє знайшла в аеропорту Алмати людину, чиє становище набагато більше нагадує долю героя Тома Генкса.
У транзитній зоні аеропорту міста Алмати вже майже чотири місяці живе палестинець Мухаммед Аль-Бахіш. Його історія дуже нагадує сюжет голлівудського фільму, різниця тільки в тому, що невідомо, чи чекає на нього так званий "гепі енд".
Маленька кімнатка, в якій живе Мухаммед, розміщується в залі прибуття, поруч з віконцем консульських послуг. Тут немає вікон і сонячного світла. У кутку стоїть ліжко з двома ярусами, біля стіни - стіл і невеликий диван. Кімната нагадує будку якогось сторожа.
"Сотні пасажирів прилітають, проходять паспортний контроль і виходять у місто, а я продовжую тут сидіти", - нарікає 26-річний палестинець.
У своїй письмовій відповіді на запит про ситуацію Мухаммеда посольство Палестини в Казахстані написало: "Мухаммед Аль-Бахіш народився в Іраку і має статус біженця. Він не має палестинського паспорта, і тому Ізраїль не дозволяє йому повернутися до Палестини. Як відомо, у світі близько 6 мільйонів палестинських біженців, і Ізраїль наразі не хоче вирішувати цю проблему".
Тільки Мухаммед ніколи не був в Палестині: він народився в Багдаді в родині біженців. Зараз він, за його власними словами, круглий сирота.
"Братів і сестер в мене немає. Мама померла, коли мені було 16 років, вона хворіла. А батька вбили. Зайдіть в інтернет і наберіть там "палестинці в Іраку", і ви зрозумієте, як їм там живеться", - пояснює Мухаммед.
Кохання і перепони
5 років тому Мухаммед поїхав до Арабських Еміратів, до міста Дубай. Там він вивчився на дизайнера інтер'єрів, працював за фахом. Торік він познайомився там з 22-річною Олесею Грещенко з Казахстану.
Хлопець та дівчина покохали один одного та вирішили одружитися. Мухаммед називає Олесю ніжно "Алісою".
"Я дуже сильно її люблю, і ми хочемо створити сім'ю, жити як всі нормальні люди, працювати, приходити з роботи додому і сідати разом за стіл їсти", - мріє мешканець зони прибуття.
Коли ці мрії Мухаммеда здійсняться, поки незрозуміло.
Вперше до Казахстану він приїхав за туристичною візою у вересні 2012 року. З того часу Олеся і Мухаммед почали збирати документи для подачі заяви до РАЦСу. За словами Олесі, їм довелося зіткнутися з купою проблем.
"У міграційній поліції, куди я звернулася для з'ясування переліку документів, необхідних для отримання посвідки на проживання, мені прямим текстом сказали, що в нас тут у Казахстані своїх "терористів" вистачає", - каже Олеся.
Фатальна помилка
Мухаммеду доводилося виїжджати з країни для поновлення візи. Виїжджав він зазвичай до Дубая. Однак у березні цього року Мухаммед на свою біду полетів до Туреччини, куди, як виявилося, йому була потрібна в'їзна віза. Його депортували назад до Казахстану. І так чотири рази.
Зрештою Казахстан пропустив його до транзитної зони, яка юридично не вважається територією країни.
"Я хочу жити як нормальна людина, в одній країні, і не хочу, щоб кожен раз, коли закінчувалася віза, мені казали - будь ласка, їдьте звідси", - скаржиться палестинець.
"Я дуже втомився, почуваюся пригніченим, таке відчуття, що я поступово божеволію", - каже Мухаммед, який за цей час сильно погладшав.
Він знає поіменно майже всіх працівників транзитної зони. Весь цей час Мухаммед харчується "літаковою" їжею, яку йому надає авіакомпанія Air Astana.
Олеся відвідує його раз на тиждень, приносить чистий одяг.
Надія на ООН та Європу
У червні міграційна поліція Алмати відмовила Мухаммеду Аль-Бахши в статусі біженця, оскільки він "не підпадає під статус біженця", тобто загрози його життю і небезпеки переслідувань в країні, з якої він прибув, немає.
За словами Олесі, її не пустили на жодне слухання комісії, що розглядала заяву Мухаммеда.
Зараз його справу передано до представництва Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, але коли буде вирішено питання Мухаммеда, ніхто не знає.
"Я дуже сподіваюся, що нас візьмуть до однієї з країн Європи. У Казахстані я тепер без права в'їзду на 4 роки", - говорить Мухаммед.
"Я просто хочу, щоб все це скоріше закінчилося. Це не життя. Я прошу допомоги в усіх тих, хто чує мене. У всіх є сім'ї, і я хочу створити свою сім'ю. Я сумую за сонцем, за свіжим повітрям", - каже він.
Працівники аеропорту виводять Мухаммеда на прогулянки на льотне поле, поруч із залом прибуття.
"Коли я виходжу сюди, мене це дуже злить, тому що я розумію, що я не маю свободи", - зізнається хлопець.
Джерело: ВВС Україна