Російський кінокритик, авторка книг, статей, есе з історії й теорії кінематографу Зара Абдуллаєва - серед гостей цьогорічного кінофестивалю Молодість, який триває у Києві.
Абдуллаєва розповіла ВВС Україна, які фільми варто не пропустити на фестивалі, про те, що найкращого є у сучасному американському кіно та чи може кінокритик бути неупередженим.
Найперше вона розповіла про свої враження від Молодості.
- Я тут поряд з Зайдлем (австрійський режисер Ульріх Зайдль, спеціальний гість фестивалю - Ред.), тому поки йде конкурс короткого метру, я нічого не дивлюся. І чудові фільми з інших фестивалів, які тут показуватимуть, наприклад, Кім Кі-Дука, я вже бачила. А оскільки тут ретроспектива - піонерський захід Зайдля, перша у світі повна ретроспектива, то я з ним.
Тут у мене локальний інтерес у зв'язку з головною, на мою думку, подією на Молодості - присутністю Зайдля у трьох іпостасях. По-перше, повна ретроспектива, по-друге, грандіозна виставка-вернісаж, який був у лютому в Берліні. І зараз ця виставка в Києві. Плюс у нього вчора (20 жовтня - Ред.) був двогодинний майстер-клас. Це найголовніша подія Молодості, до якої я причетна, бо я пишу про нього книжку.
- Як українська публіка сприймала Зайдля?
- Прекрасно! Навіть дивує. Я знаю, що наступного року на одному дуже хорошому фестивалі у Москві хочуть зробити ретроспективу Зайдля. І я думаю, що вона гірше проходитиме, оскільки прийде більш снобістська публіка.
Там вже є думка щодо нього, є розподіл: нечисленна частина цієї публіки його високо цінує як найважливішого та найрадикальнішого режисера сучасності, а інші вважають навпаки. А тут - повні зали, і на ранніх фільмах, на найперших студентських, і вчора на "Вірі" (частина трилогії "Рай" - Ред.) за умови жахливої проекції. Виявилося, що був зіпсований диск. І публіка прекрасно реагує: наче це європейська справжня публіка, кажу це без перебільшення.
- Вас називають справжнім кінокритиком на противагу "псевдокритикам", які скочуються до світських хронік та життя зірок.
- Це журналісти пишуть хроніки, це таке замовлення редакції. Вони були б раді писати щось інше, але наклад зобов'язує їх робити таблоїди.
- А чим для Вас є кінокритика? Для кого найперше пише кінокритик - для знавців чи для фахівців?
- Це залежить від ширини та глибини цієї публіки, від видання, від бекграунду, стилю та подачі, принципів та методів конкретного критика.
- А Вам для кого цікавіше писати?
- Письменник, той, хто пише, він не думає про це, він робить так, як вважає за потрібне. Завжди знайдеться зацікавлений читач. Ти навіть не знаєш, як це відбувається, а потім якісь незнайомі люди, які, здавалося б, не призначені для такого читання, дуже навіть читають. Думати про публіку - це марна справа, треба бути цікавим собі, тоді ти будеш цікавим і іншим, я абсолютно в цьому переконана.
От Кіра Георгіївна (Муратова - Ред.), хоч вона і не молодий режисер, вона лишається молодою, бо вона цікава насамперед собі. Щойно ти втрачаєш до себе інтерес - я не про егоїзм кажу чи егоцентризм, хоча він входить до переліку якостей людини творчої - то все, порушується контакт і з собою, і відповідно з публікою, неважливо, вона читає чи дивиться.
- Чи є, на Вашу думку, якась кореляція між кінокритикою та неупередженістю?
- Я вважаю, що критик повинен виносити судження. Критик відрізняється від іншого і від не-критика тим, що він висловлює судження. Він впевнений у своєму судженні, якщо він його аргументує і зрозуміло подає. Для нього воно неупереджене, а для когось воно буде упередженим, але це проблема того, хто сприймає, а не того, хто пише. Це як з кіно: один виходить і каже "геніально", інший виходить і каже "гівно". І що? Як з цим бути?
Хоча.. Я якось йшла до театру, і серед наших друзів була одна чудова людина, американець, який працює в НАСА, і він поставив дитяче питання: скажіть, чи існує об'єктивне судження чи кожен критик сприймає по-своєму? Існує. Тільки не кожен співрозмовник погодиться, що твоя думка абсолютно об'єктивна стосовно до того, що зробив режисер.
- Як Ви ставитеся до сучасних серіалів, які стають дедалі популярнішими? Чи можуть вони витіснити кіно? Наскільки зріс їхній рівень?
- Про російські серіали я нічого не можу сказати, я їх не дивлюся. А найкращі зараз у світі серіали - американські, геніальні.
Так зване незалежне американське кіно відійшло і перейшло все в артмейнстрім чи в мейнстрім. Всі найкращі сили, які були, і те, що можна було б назвати незалежним американським кіно, всі ці сили зараз в американських серіалах, які показують на кабельних каналах.
І у нас всі теж їх дивляться, і режисери їх дивляться. І найкраще, що зараз є в американському кіно, це серіали. Вони - грандіозні. Тому що кіно тепер належить підліткам, голлівудське кіно зараз абсолютно підліткове. А чомусь в серіалах ця креативність ожила. Там чудові продюсери, прекрасні режисери, які пройшли величезний шлях до того, як вони "вибухнули".
- Які би Ви фільми порекомендували подивитися з того, що пропонує нинішня Молодість?
- Це дуже легко. "Бездомні пси" Цай Мін Ляна, "Мьобіус" Кім Кі-Дука, "Історія моєї смерті" Альверта Серри, і картина, яку я не бачила "Незнайомець біля озера". Люди, які її бачили, міцні люди, були вражені. Я її ще не бачила - подивлюся завтра.
- Наскільки Ви знайомі з українським кінематографом?
- Погано, але мені сподобалась одна короткометражка. І я - пишаюсь - вибила їй приз, коли була в журі короткого метру минулого року на "Кіношоці". Мені дуже сподобалась картина Слабошпицького, яка називається "Ядерні відходи". Це дуже талановита картина, дуже строга і дуже глибока, практично німа.
Із Зарою Абдуллаєвою спілкувалася Дар'я Тарадай.
Джерело: ВВС Україна