Без МФО, але з чиновникамиРеклама

Корреспондент.biz, 25 вересня 2020, 09:50
0
115
Без МФО, але з чиновниками
Богдан Тітамир, засновник і СЕО групи мікрокредитних компаній "Genesis Finance" (ТМ «Гроші Всім», «Top Credit», "OnCredit")

Чому мільйони українців можуть залишитися без доступу до фінансів?

 

«Бариги», «лихварі», «аморальний бізнес», «через 2 роки люди наїдяться мікрокредитами, і все це закінчиться»... Подібні висловлювання все частіше з'являються в ЗМІ і на професійних форумах з вуст різних «агентів впливу» і профільних функціонерів. Але чи справедливі подібні оцінки?

Спроби створити мікрокредитним компаніям (МФО) виключно негативний імідж і буквально загнати цей фінансовий сегмент на «маргінес» навряд чи є продуктивними: і не тільки для ринкової економіки, а й для мільйонів українців, які співпрацюють з мікрокредитними компаніями. Спробуємо розібратися, чому так:

-- капіталістичне суспільство в кінцевому підсумку передбачає розшарування суспільства на класи. В результаті цього, неминуче формується клас, який за багатьма параметрами не дотягує до середнього. У той час, коли більшість фінансових інструментів зосереджені на більш забезпечених верствах населення, ці люди в підсумку виявляються практично викинутими з фінансової системи. Для банків такі клієнти навряд чи є перспективним сегментом. Часто, це має досить вагомі підстави -- такі, як низький рівень добробуту представників даного сегмента, відсутність майна, яке можна було б залишити в якості застави, негативна кредитна історія і т. д. Ризики для банків в цій категорії позичальників досить високі. Тут дуже ймовірні клієнтські дефолти. Під прострочені і безнадійні кредити (NPL) потрібно формувати додаткові і вагомі резерви. Тому, багато банківських установ сфокусовані на менш ризикових сегментах, які зі значною ймовірністю принесуть прибутковість. У той же час, значна кількість українців, котрі з різних причин «не дотягують» до рівня добробуту середнього класу, в результаті виявляються витісненими з банківської сфери;

-- як це часто можна почути. -- МФО є для цих людей, по суті, єдиним інструментом кредитування. Мікрокредитний сектор почав активно розвиватися з 2014 року, коли країна зазнала економічної кризи. З одного боку, даний тренд був пов'язаний з розвитком діджиталізації, коли масово з'явилися смартфони і мобільний інтернет. Це дало потужний поштовх появі технологій онлайн-кредитування. З іншого боку, драйвером розвитку МФО мимоволі стала масштабна банківська криза 2015-2016 рр. Тоді сталося безпрецедентне скорочення кількості гравців цього ринку -- з 163 до 75 діючих банків. При цьому, небанківське кредитування стало для населення своєрідним «компенсатором» в контексті швидкого доступу до фінансів -- в той час, коли банки призупинили кредитування більшості сегментів, опинившись в умовах значної турбулентності. Через кілька років українська економіка вийшла з крутого піке, пізніше навіть почалося невелике, але стабільне зростання ВВП. Середня зарплата в Україні зросла майже до 11 тисяч гривень. Здавалося б, попит на мікрокредитні продукти мав би скоротитися. Але статистика мікрокредитного ринку показує зворотне: щорічне зростання сектора стабільно демонструє 140-150%. У минулому році було укладено близько 10 мільйонів договорів на видачу онлайн-кредитів -- на загальну суму до 40 млрд грн. Тут можна відзначити загальну закономірність економік транзитного (в нашому випадку -- пострадянського) періоду: ринкове і соціальне середовище в таких країнах характеризується високим ступенем фінансової невизначеності. Це, своєю чергою, породжує постійне зростання попиту населення на отримання кредитних коштів -- для покриття невідкладних, форс-мажорних потреб. Позики онлайн, або «кредити до зарплати», що видаються в мережі за кілька хвилин на банківську карту клієнта, як ніякий інший фінансовий продукт, повністю задовольняють цей попит з боку українців, які перебувають за межами банківського кредитування. З іншого боку, багато позичальників, які мають прострочений банківський кредит, не можуть в разі потреби отримати новий кредит в іншому банку -- для цього потрібно закрити старий. Але найчастіше це неможливо через зіпсовану кредитну історію. Для багатьох банківських позичальників виникло «замкнене коло», яке все ж, завдяки «творчій деструкції», що полягає в активному застосуванні МФО Fintech-технологій, спрощених протоколів верифікації та позбавлених бюрократії процедур, мікрокредитноому сектору все ж вдалося розірвати. Нещодавно в колах регуляторного істеблішменту прозвучала досить цікава думка: мовляв, «люди награються» мікропозиками, і через 1-2 роки цей ринок може суттєво впасти. Це цілком може здійснитися, якщо народні депутати і топ-чиновники, не заглиблюючись в специфіку мікрокредитування і не переймаючись його соціальними функціями, спробують відрегулювати даний сегмент під копірку з банківським наглядом. Якщо вони це зроблять, то для багатьох українців в рази зменшиться можливість отримання мікрокредитів, але це не означає, що зникне потреба в термінових фінансах. Все ж здається, що вищезгадане візіонерство щодо МФО або зовсім відірване від реальності, або випромінює гіпертрофований оптимізм щодо економічного розвитку України та рівня добробуту суспільства в найближчі роки. При цьому, близько 4 мільйонів наших громадян перебувають за межами банківського кредитування, гостро потребуючи додаткових коштів – чи не тривожний це сигнал для влади;

-- специфіка ринку (і важкопояснюване незнання багатьма «агентами впливу» цих особливостей) сформувала багато в чому негативний імідж мікрокредитних компаній як таких собі «бариг-лихварів». Звичайно, від перших ларьків до Fintech-компаній весь український бізнес пройшов чималий і складний шлях -- лише сьогодні можна з певною обережністю стверджувати, що вітчизняний ринок став на цивілізовані рейки, наближаючись до бізнес-стандартів Європейського Союзу та інших розвинених країн. У цьому контексті, мікрокредитування навряд чи є бізнесом одного дня. Сьогодні в Україні сектор МФО розвинувся в потужну екосистему з клієнт-орієнтованими стандартами і повністю автоматизованими бізнес-процесами -- завдяки глибокій інтеграції Fintech-технологій. Найчастіше -- це сучасні компанії з опрацьованими hi-tech-алгоритмами скорингової оцінки позичальника, просування фінансових продуктів і, ясна річ, супроводу клієнта. Сьогодні онлайн-кредитування -- один з найбільш інноваційних секторів української економіки. Більшість МФО застосовують у взаємодії з позичальниками технології Big Data, штучного інтелекту, машинного навчання, складні математичні моделі для скорингу задля якісного управління кредитними ризиками. Все це дозволяє видавати кредити за лічені хвилини, в рази підвищуючи включення мільйонів українців в фінансову систему і економіку країни. На відміну від банків, МФО закривають поточні потреби клієнтів в момент термінової необхідності -- тоді як банківські кредити їм недоступні в силу специфіки кредитної історії, або інших причин. Все це -- трохи далі від того маргінального образу МФО, який так часто люблять «малювати» «експерти» та інші персоналії з сумнівною компетентністю у фінансовій сфері;

-- в мікрокредитному секторі, безумовно, існують певні проблеми, як з боку кредитора, так і з боку позичальника. Нерідко має місце безвідповідальний підхід до видачі («даємо кредит без відмови і на що завгодно»), а також -- не завжди скрупульозне ставлення частини позичальників до виконання кредитних зобов'язань. У той же час, МФО практично завжди йдуть назустріч клієнтам, які відчувають проблеми з погашенням кредиту. Як правило, їм пропонуються компромісні рішення у вигляді додаткових опцій з пролонгації, або реструктуризації мікропозик. Понад те, більшість контраверсійних нюансів, що виникають на ринку, долається саморегулюванням мікрокредитної спільноти, встановленням цивілізованих стандартів в роботі МФО, підвищенням фінансової грамотності населення і т. д. До речі, можна почути досить поширену думку, нібито головний мотив діяльності мікрокредитних компаній -- це загнати позичальника в борги для отримання «надприбутку». В реаліях же, МФО працюють на перспективу -- вони, як ніхто інший, зацікавлені в сумлінному виконанні клієнтом своїх кредитних зобов'язань і встановленні довгострокового і взаємовигідного співробітництва з позичальником в майбутньому. Адже, щоб компенсувати збитки від однієї простроченої позики, потрібно залучити ще кілька якісних кредитів. При цьому МФО, на відміну від банків, вельми обмежені в джерелах фондування, -- вони працюють на кошти приватного капіталу, несучи при цьому підвищені ризики. Як ми знаємо, сьогодні Нацбанк розробляє адекватні інструменти для залучення МФО додаткових коштів з інших джерел. У той же час, все ще існує викривлене сприйняття деякими чиновниками і депутатами суті мікрокредитної сфери, яка надає доступ до фінансів мільйонам українців, котрі відчувають касовий розрив в особистому бюджеті. При цьому -- допомагаючи їм фінансово покрити термінові потреби і непередбачені потреби. Подібні сумнівні підходи з боку державних «стейкхолдерів» можуть вилитися у вибір неадекватних правових інструментів, які швидше за все зруйнують ринок мікропозик, аніж мотивуватимуть МФО до поліпшення якості кредитних інструментів і диверсифікації фінансових послуг.

Як і будь-який інший бізнес, мікрокредитні компанії мають на меті заробляння грошей. Це нерідко ставиться їм у провину офіційними і неофіційними спікерами, сумнівно компетентними в обговорюваному предметі. Але можна з тим же успіхом лаяти супермаркети, аптеки, та й весь капіталізм в цілому -- через те, що вони «наживаються на людях». Як бачимо, в світі він зайшов в певний глухий кут, але на щастя, в Україні поки не запанував соціалізм.

ТЕГИ: кредитыденьгифинансы
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua
Загрузка...

Корреспондент.net в соцмережах