Законом України від 24.02.2023 року № 2956-IX електросамокати, моноколеса, сігвеї, гіроскутери, гіроборди та інші подібні електричні засоби пересування в Україні офіційно визнані транспортними засобами.
Згідно з Законом легкий електротранспорт поділено на 2 категорії:
1) легкий персональний електричний транспортний засіб – колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб – колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Разом з тим, законодавством до сих пір не визначено правила руху для легкого електротранспорту, права та обов’язки його водіїв. Не передбачено і реєстрації легкого електротранспорту, порядку проходження огляду його технічного стану, не встановлено вік, з якого можна керувати легким електротранспортом, отримання прав або принаймні навиків керування ним. Ці та інші фактори впливають на збільшення кількості ДТП, ускладнюють процес пошуку водія легкого електротранспорту та притягнення його до юридичної відповідальності у разі порушення ним правил дорожнього руху (далі – ПДР). Далеко не завжди водії притягаються до відповідальності за небезпечні «покатушки». Практика свідчить, що найбільше потерпають пішоходи, а для поліцейських і медиків, які і так завантажені роботою в умовах воєнного стану, це ще один, додатковий пласт роботи.
Отже, фактично легалізовано використання ще одного виду транспорту, проте без будь-яких правил. На моє переконання, спочатку мали б бути розроблені та прийняті порядок отримання прав на керування легким електротранспортом, правила їзди на ньому, а потім дозволено використання такого транспорту, або зазначені зміни в законодавство мали вноситися одночасно. Як варіант, після введення терміну легкого електротранспорту у правове поле можна було невідкладно прийняти і правила його використання. Але точно недоцільно було робити навпаки.
Тому ми наразі продовжуємо спостерігати, як водії легкого електротранспорту на власний розсуд рухаються тротуарами, пішохідними зонами, велодоріжками або проїзною частиною. Більше того, порушення прав пішоходів починається ще до того, як споживачі починають користуватися легким електротранспортом: на тротуарах і пішохідних зонах прокатні компанії розміщують самокати.
Я не закликаю заборонити легкий електротранспортяк такий, для декого це зручний і доступний засіб пересування, можливо, й екологічний, але пішоходи не мають страждати та травмуватися від того, що комусь просто зручно, щоб всі розступалися перед порушником ПДР на тротуарах і пішохідних зонах. Але давайте вже всі (в тому числі власники та користувачі легкого електротранспорту) визнаємо, що навіть дуже відповідальній водій легкого електротранспорту в Україні користується ним на свій страх і ризик: у нас інфраструктура (зараз я маю на увазі дороги, тротуари, велодоріжки) наскрізно не обладнана належним чином; перевірити орендарю перед використанням легкого електротранспорту його справність неможливо (не буду наводити випадки, коли під час їзди на орендованих самокатах відпадало кермо, колесо або не спрацьовували гальма, – вони непоодинокі, а систематичний державний контроль прокатних компаній з таких питань не здійснюється); відсутність тих самих ПДР для водіїв легкого електротранспорту (робить неможливим узгоджений рух принаймні між самими водіями легкого електротранспорту) та багато інших причин, що роблять рух легкого електротранспорту непрогнозованим навіть для самого водія. Однак, якщо водій легкого електротранспорту ризикує за власним бажанням, то пішоходи та інші учасники дорожнього руху стають залежними від непередбачуваної поведінки водія легкого електротранспорту.
У зв’язку з наведеним, на мою думку, в Україні варто було би тимчасово заборонити легкий електротранспорт до тих пір, коли будуть створені належні умови його використання де юре і де факто. Легкий електротранспорт – це не розвага, це не той дитячий самокат, призначений для маленьких дітей, це джерело підвищеної небезпеки. І той факт, що час від часу ми маємо аварії з постраждалими, що стаються з вини водіїв легкого електротранспорту, це доводить.
Втім, станом на зараз за деякі порушення ПДР водії легкого електротранспорту можуть нести цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. До прикладу, за рух легкого електротранспорту тротуаром або велодоріжкою водій сплатить 850 грн., за керування легким електротранспортом в нетверезому стані – 17 000 грн.
На порушення ПДР водіями легкого електротранспорту уповноважені реагувати працівники патрульної поліції. Я намагалася дізнатися статистичні дані про результати роботи патрульної поліції в цьому напрямку, а також про кількість травмованих людей внаслідок ДТП за участі та / або з вини власників або користувачів легкого електротранспорту. На офіційний запит Асоціації пішоходів України у Департаменті патрульної поліції Національної поліції України не змогли надати запитувану інформацію, так як окремий облік з озвучених питань не ведеться. Причини цьому не зазначено. За останні роки відбулося безліч ДТП з вини водіїв легкого електротранспорту, внаслідок яких потерпіли чи загинули люди. Тому, я вважаю, що потрібно негайно ввести такий облік і відображати у зведених відомостях також кількість ДТП, що сталися саме з вини водіїв легкого електротранспорту. Забезпечення безпеки дорожнього руху; організація контролю за додержанням законів, інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, – одне з основних завдань патрульної служби МВС (п. 4 р. ІІ Положення про патрульну службу МВС).
Підсумовуючи викладене, пропоную всім стейкхолдерам, які так чи інакше дотичні до забезпечення безпеки дорожнього руху чи мають повноваження з прийняття відповідних рішень, зібратися за стіл перемовин і напрацювати зміни до ПДР і законів, якими комплексно буде усунуто прогалини в сфері використання легкого електротранспорту. Потрібно наголосити, що це вже не питання сьогодення, це питання багаторічної давності, і його потрібно невідкладно вирішувати з метою не допустити ще більшої кількості жертв ДТП за участі водіїв електротранспорту.
Автор:
Поліна Маршалл
керівник Асоціації пішоходів України