Сексуальні домагання в українських офісах трапляються значно частіше, ніж у корпораціях Заходу. Обурення окремих співгромадян приглушує загальна думка: це прийнятно і навіть корисно для кар'єри, пише Катерина Іванова у №42 журналу Корреспондент від 25 жовтня 2013 року.
Сидячи в кав'ярні Шоколадниця на київському Подолі, 27-річна Ганна Бондаренко, мініатюрна брюнетка з розкішним довгим волоссям, п'є в компанії Корреспондента чай і розповідає свою сумну історію. Вона стала жертвою сексуального переслідування на роботі, і їй ніяково згадувати про це навіть через рік після того, що сталося.
«Він [начальник] викликав мене до себе в кабінет з робочих питань, а сам дуже довго, години півтори-дві, розповідав про своє особисте – чому любив, чому страждав», – згадує Бондаренко.
За душевними одкровеннями пішли нічні sms з пропозиціями «прогуляти» роботу, «ненавмисні» дотики на нарадах, квіти та подарунки. Коли залицяння стали занадто настирливими, дівчина не знайшла кращого виходу, ніж звільнитися.
27% українців тією чи іншою мірою стикалися із сексуальними домаганнями на роботі
Згідно з даними дослідження, проведеного соціологічною компанією iVOX, 27% українців тією чи іншою мірою стикалися із сексуальними домаганнями на роботі. Для порівняння: за інформацією міжнародної правозахисної організації Ла Страда, в країнах ЄС і США, де традиційно стосунки сексуального порядку більш жорстко регламентовані, такий досвід пережили 20-25 % опитаних.
Причому вітчизняну статистику потрібно множити як мінімум на два, кажуть експерти: на відміну від європейців й американців, українці воліють замовчувати цю проблему навіть під час соціологічних опитувань.
Якщо у США за вульгарну історію, повідану на корпоративі, можна потрапити під суд, то в Україні сексуальні жарти сприймаються як щось само собою зрозуміле.
Так звану роботу з інтимом вважають лише ще одним способом заробити більше грошей або зробити кар'єру більше половини українських чоловіків і майже третина жінок
Цю тезу підтверджує недавнє дослідження міжнародного кадрового порталу HeadНunter: так звану роботу з інтимом вважають лише ще одним способом заробити більше грошей або зробити кар'єру більше половини українських чоловіків і майже третина жінок.
Службова розпуста
Коли 50-річний шеф великої української маркетингової компанії зацікавився своєю підлеглою, 25-річною миловидою Оленою, він привселюдно запросив її на вечерю.
«Це було б [розцінено] як офіційне залицяння, якщо б він не був одружений і не мав двох дітей», – згадує Олена, яка не зважилася назвати пресі своє прізвище, а також прізвище тепер уже колишнього роботодавця.
Шефу в цій компанії відмовляти було не прийнято, і дівчині довелося прийняти запрошення. У ресторані начальник кинувся з місця в кар'єр.
«Він заявив, що я вогонь-баба, і мені потрібен такий самий мужик, натякаючи на себе», – описує ту вечерю Олена. Також вона згадує, як дала зрозуміти залицяльникові, що підтримувати такі стосунки не збирається.
І хоча глава компанії не наполягав, та й пізніше не дозволяв собі поведінки, яка б компрометувала підлеглу, по офісу поповзли брудні чутки, які в підсумку змусили Олену звільнитися.
Хоча Кримінальний кодекс передбачає покарання за домагання стосовно матеріально залежної людини, проте довести провину в більшості випадків вкрай проблематично
І це ще найкращий вихід для українок, вважають правозахисники. Хоча Кримінальний кодекс 154-тою статтею передбачає покарання за домагання стосовно матеріально залежної людини у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. або арешту до шести місяців, проте довести провину в більшості випадків вкрай проблематично, стверджує Галина Федькович, головний юрисконсульт українського жіночого центру Жіночі перспективи.
«Як ви розумієте, такі речі найчастіше відбуваються без свідків», – каже експерт. Крім того, закон, хоча й формально, захищає співробітника лише від намірів начальника, але не від сексуальних атак з боку рівного за статусом колеги.
У цій ситуації деякі великі роботодавці, які переважно представляють західні компанії, самі вживають заходів щодо захисту персоналу
У цій ситуації деякі великі роботодавці, які переважно представляють західні компанії, самі вживають заходів щодо захисту персоналу. Так, у компанії JTI Україна діє корпоративний кодекс поведінки, один з розділів якого присвячений переслідуванням на службі, в тому числі і на сексуальному ґрунті.
«Якщо працівник відчуває загрозу, має підозри щодо неприйнятних дій з боку колег або стає свідком таких дій, він може повідомити про це будь-яким зручним способом і не боятися, що його особа буде розкрита», – розповідає про корпоративні правила Марія Бондаренко, керівник напрямку підбору персоналу та розвитку бренду роботодавця компанії JTI Україна.
За даними HeadНunter, половині жінок і десятій частині чоловіків хоча б один раз під час пошуку роботи траплялися вакансії з «додатковими» послугами інтимного характеру
Втім, часто пропозиції інтиму надходять ще на етапі прийому на посаду. За даними HeadНunter, половині жінок і десятій частині чоловіків хоча б один раз під час пошуку роботи траплялися вакансії з «додатковими» послугами інтимного характеру.
Коментуючи цей факт, експерти стверджують: попиту відповідає пропозиція, й українці психологічно готові до таких трудових відносин.
Інтим пропонувати
У західній практиці за фактом сексуальних домагань на роботі постати перед судом може не тільки безпосередній винуватець, а й керівник компанії, який не вжив достатніх профілактичних заходів. Тому всередині багатьох офісів діють корпоративні правила, згідно з якими, наприклад, чоловікам не рекомендується говорити в жіночому товаристві на двозначні теми або тримати на заставці свого комп'ютера картинки фривольного змісту.
Західна політкоректність часом доходить до абсурду, коли представникам сильної половини офісу не рекомендується заходити в ліфт, якщо там їде одна дама, а також розмовляти з підлеглою в закритому кабінеті.
Результат обмежень позначається на судовій статистиці: у США кожен п'ятий цивільний позов пов'язаний із сексуальними домаганнями
Результат обмежень позначається на судовій статистиці: у США кожен п'ятий цивільний позов пов'язаний із сексуальними домаганнями, а щорічна сума виплат за такими справами сягає понад $ 1 млрд.
В історії незалежної України трапився лише один такий позов, та й той був програний.
«Багато хто подумав, що я вирішила нажитися, – згадує мешканка Харкова Світлана Поміляйко, яка у 2008 році подала до суду на свого начальника, італійця Марко Бонанді, директора Харківського плиткового заводу. – А я в позові вимагала лише публічних вибачень і 1 грн. компенсації за моральну шкоду».
Недосконалість законодавчого поля аж ніяк не головна причина фривольного стилю трудових відносин на українських підприємствах. Їм сприяють і стереотипи, що панують у суспільстві
Однак недосконалість законодавчого поля аж ніяк не головна причина фривольного стилю трудових відносин на українських підприємствах. Їм сприяють і стереотипи, що панують у суспільстві.
«Чоловіки вважають, що вони мають право на недвозначні поплескування, репліки і натяки, у них є переконання, що жінкам це має подобатися», – каже Марта Чумало, заступник голови центру Жіночі перспективи.
З іншого боку, і безліч жінок не розцінюють таке ставлення як таке, що принижує їхню гідність, а часом і самі ініціюють загравання.
В Україні поняття сексуальних домагань є розмитим
Просто в Україні поняття сексуальних домагань є розмитим. «Комусь і двері притримати – харассмент, а комусь отримати комплімент на адресу своєї дупи – бадьорий початок робочого дня», – іронізує вищезгадана Олена.
У компанії, де працює 23-річна Ірина, яка попросила не називати її прізвище в пресі, вся прекрасна половина офісу вже звикла до сексуальних домагань шефа.
«Може по попі «ненавмисно» погладити, підморгнути, обняти, – описує вона поведінку начальника, – але здається, що хвилює це тільки мене одну».
Розповідь Ірини може стати ілюстрацією до дослідження HeadНunter, за даними якого, інтим на роботі не сприймають і вважають аморальним лише 21% чоловіків і 37% жінок.
Лояльність до еротичних ініціатив колег або начальства можна пояснити і пострадянським синдромом – здобуттям свободи, а з нею і вседозволеності після десятиліть нехтування правами людини та сексуальної скутості радянського ладу
Лояльність до еротичних ініціатив колег або начальства можна пояснити і пострадянським синдромом – здобуттям свободи, а з нею і вседозволеності після десятиліть нехтування правами людини та сексуальної скутості радянського ладу, міркує Валентина Боднаровська, директор міжнародного гуманітарного центру Розрада, який займається психологічною допомогою жертвам сексуальної дискримінації.
Витоки фривольної поведінки, на думку психологів, можуть спостерігатися і в сучасному суспільстві, наприклад у нівелюванні сімейних цінностей та гонці за стилем поведінки, нав'язаним масовою культурою.
«Сьогодні люди прагнуть отримати все і відразу, і це штовхає часом на необдумані вчинки», – пояснює Марія Євграшина, столичний психоаналітик-практик.
Стримати українців в цьому питанні здатне те саме, що і європейців, – суворі закони та їхнє дотримання, пропонують не винаходити велосипед експерти. Для цього співвітчизникам потрібно навчитися відстоювати свої права й одночасно чітко усвідомлювати власні особисті межі, радить Євграшина.
***
Цей матеріал опубліковано в № 42 журналу Корреспондент від 25 жовтня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.