Корреспондент: Життя в борг. Як Україні впоратися з борговою ямою

Корреспондент.biz, 1 квітня 2015, 10:08
0
706
Корреспондент: Життя в борг. Як Україні впоратися з борговою ямою
Фото: Корреспондент.net
У минулому році Україна заплатила близько 30% доходів держбюджету за обслуговування державних кредитів

Вичерпавши можливості для обслуговування своїх боргових зобов'язань, Україна намагається домовитися про їхню реструктуризацію.

Це означає, що розплачуватися за кредитами доведеться наступному поколінню українців, пише Валерій Байкалов у №12 журналу Кореспондент від 27 березня 2015 року.

Для української економіки, яка падає ось уже четвертий рік поспіль, зовнішній державний борг перетворюється на непосильне навантаження. Ідея розпочати переговори про часткове списання цих боргів за аналогією з найбіднішими країнами прозвучала ще в березні 2014 року на одному із засідань парламентського комітету з економічної політики. Проте весь цей час Україна продовжувала платити за кредитами минулих років, виснажуючи свої і без того мізерні можливості.

У 2014-му доходи держбюджету склали 406,9 млрд грн, а витрати з обслуговування держборгу – 120,8 млрд грн, або майже 30% від усіх надходжень

Через рік уряд Арсенія Яценюка дійшов висновку, що продовжувати і далі погашати попередні кредити за рахунок бюджету, що зменшується, та залучення нових запозичень не вийде. У 2014-му доходи держбюджету склали 406,9 млрд грн, а витрати з обслуговування держборгу – 120,8 млрд грн, або майже 30% від усіх надходжень.

При цьому слід враховувати загальну ситуацію, в якій опинилася Україна, – крім виплат за боргами, існують ще Пенсійний фонд, підтримка Нафтогазу України, відшкодування ПДВ, не кажучи вже про соціальну сферу і зростання витрат на армію й оборону.

Боргова безвихідь

Торік влада в особі Міністерства фінансів змогла уникнути боргової ями завдяки перевіреному механізму – рефінансуванню, коли для розрахунків за наявними боргами залучаються нові позики. У 2014-му до держбюджету таким чином було залучено 295,3 млрд грн.

Це дозволило повністю розрахуватися з кредиторами за поточними зобов'язаннями. Головним чином мова йде про власників українських облігацій зовнішньої і внутрішньої позик – західні інвестиційні фонди і банки. Крім того, сума, що залишилася після виплат, дозволила профінансувати й інші державні витрати.

Здавалося б, неприємних наслідків вдалося уникнути. Однак практика свідчить, що рефінансування саме по собі не дає вичерпної відповіді на питання про виплату боргів. Цей механізм працює, тільки поки знаходяться кредитори, готові давати нові позики. До того ж умови позик кожного разу стають все жорсткішими, а процентні ставки – вищими.

Приміром, у жовтні 2005-го Україна зуміла залучити € 600 млн під 4,95% річних – до речі, термін погашення цієї позики настане в жовтні поточного року. А в липні 2012-го $ 2 млрд були отримані вже під 9,25%, тобто кредит коштував майже вдвічі дорожче. Настає момент, коли брати в борг і надалі стає невигідно.

Найімовірніше, саме з цієї причини Кабмін давно відмовився від розміщення єврооблігацій – останній самостійний великий випуск таких паперів датується квітнем 2013-го, коли вдалося залучити $ 2 млрд під 7,5%. Емісія $ 1 млрд в травні 2014 року стоїть осібно, оскільки облігації були випущені під гарантії уряду США. До слова, саме це дозволило знизити ставку до 2,9%.

Адміністрація Барака Обами в кінці січня пообіцяла українській владі гарантії ще на $ 2 млрд. Як заявила міністр фінансів Наталія Яресько, відповідна декларація була підписана у Вашингтоні. Однак не факт, що домовленості будуть реалізовані: для цього українській владі необхідно виконати цілу низку умов, включаючи антикорупційні реформи. Крім того, слід врахувати, що у 2014 році Вашингтон також обіцяв гарантії на $ 2 млрд, але фактично вийшло тільки на $ 1 млрд.

Є ще МВФ, у якого процентні ставки набагато нижче ринкових, одержуваних у разі розміщення єврооблігацій. Однак і він кредитує Україну без особливого ентузіазму. Оцінивши в березні 2015 року поточні потреби країни в зовнішньому фінансуванні у $ 40 млрд протягом чотирьох років, сам фонд погодився надати тільки $ 17,5 млрд. Причому в нинішньому році КМУ розраховував на $ 10 млрд, з яких поки що виділена тільки половина.

Цілком імовірно, що нових траншів до 2016-го не буде. Гроші видаватимуться приблизно рівними порціями протягом усього чотирирічного періоду розширеної програми EFF, затвердженої в березні радою директорів МВФ.

У рамках попередньої програми stand by, прийнятої в квітні 2014-го, було отримано $ 4,58 млрд із передбачених на два роки $ 17,01 млрд. Хоча за затвердженим графіком мало надійти майже вдвічі більше. Тим часом, за даними Яценюка, у 2015-му Україні доведеться виплатити $ 11 млрд держборгу.

Девальвація гривні вже призвела до того, що співвідношення держборгу до ВВП за один тільки 2014-й зросло з 40% до 72%. При цьому Світовий банк і МВФ вважають економічно безпечними значення в межах 50-60%

Девальвація гривні вже призвела до того, що співвідношення держборгу до ВВП за один тільки 2014-й зросло з 40% до 72%. При цьому Світовий банк і МВФ вважають економічно безпечними значення в межах 50-60%. Крім того, резервів просто немає – золотовалютні резерви НБУ до кінця лютого впали до $ 5,6 млрд. Надходження траншу МВФ в березні дозволило збільшити їх до $ 8,7 млрд. Однак цього явно недостатньо, щоб розплатитися за зобов'язаннями до кінця року.

У держави просто немає такої кількості валюти. Тим часом за нормативами міжнародних фінансових організацій мінімальне значення золотовалютних резервів має забезпечувати імпорт протягом трьох місяців. Для України це близько $ 13,6 млрд. А отже в уряду немає іншого виходу, крім переговорів з кредиторами, упевнений глава Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.

Варіанти рішень

Охріменко зазначає, що найбільш поширеними є дві схеми реструктуризації. Одна з них передбачає дострокове погашення частини боргу, але при цьому процентна ставка зменшується кредитором. Другий стандартний варіант передбачає продовження терміну обігу цінних паперів без дострокового погашення частини боргу.

«У цьому випадку відкладаються основні виплати, у боржника з'являється більше часу, щоб акумулювати необхідні фінансові ресурси, але тоді відсоткова ставка підвищується, тобто дорожчає саме обслуговування боргу», – пояснює експерт.

Саме таким чином у 2009 році Нафтогаз реструктуризував свою зовнішню позику на € 500 млн. Кредитори погодилися почекати з погашенням цінних паперів ще п'ять років, перенісши виплати з вересня 2009-го на 2014-й. Але при цьому ставка купонного доходу зросла з 8,125% до 9,5%. Таку пропозицію підтримали 92% власників облігацій за мінімально необхідних 75%.

Про вигідні умови для трубно-колісної корпорації Інтерпайп у грудні 2011 року вдалося домовитися її власнику Віктору Пінчуку. Тоді кредитори не тільки висловили готовність почекати до кінця 2017 року з виплатою $ 887 млн, але і в рамках реструктуризації додатково надали позичальнику ще $ 136 млн для завершення інвестпроекту з будівництва електросталеплавильного комплексу в Нижньодніпровську. Натомість Інтерпайп погодився на низку обмежень в операційній та інвестиційній діяльності.

Варто зазначити, що за умовами надання позики російським державним ВТБ на $ 3 млрд в грудні 2013-го уряд України також брав на себе ряд зобов'язань – зокрема забезпечити певне співвідношення рівня держборгу до ВВП країни. Однак, як уже зазначалося, ця вимога була порушена через глибоку девальвацію гривні у 2014-2015 роках.

Торг доречний

Загальний держборг України складає близько $ 70 млрд, з них $ 18 млрд припадають на облігації зовнішньої держпозики. Затверджена програма EFF передбачає, що реструктуризацією до 2017 року будуть охоплені боргові зобов'язання на $ 15 млрд. Але це не означає, що таку суму нам спишуть. Яресько уточнила, що на переговорах, які починає уряд, кредиторам буде пропонуватися продовження терміну погашення цінних паперів, скорочення їхньої прибутковості і, власне, списання частини суми боргу.

Охріменко вважає, що про списання боргу, навіть часткове, кредитори навряд чи захочуть говорити.

«Всі ці обговорення політиків у ЗМІ про списання суверенного держборгу – дешевий популізм. Для цього ситуація повинна бути просто безнадійною, а у випадку з Україною це не так», – пояснив аналітик.

Експерт також припустив, що уряду не вдасться реструктуризувати весь проблемний борг.

«Бажано домовлятися про всі борги старше трьох років», – вважає Охріменко.

За оцінками старшого наукового співробітника Інституту світової економіки Петерсона Андерса Ослунда, Україна могла б навіть без списання боргу знизити кредитне навантаження до комфортного значення – у разі продовження терміну погашення облігацій на чотири роки з одночасним скороченням процентної ставки з 7,5% до 2-2,5% річних. Однак це, швидше за все, можливо тільки в разі надання будь-яких додаткових гарантій. Наприклад, гарантій уряду США та ЄС або у вигляді застави.

Старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь зазначає, що в офіційних документах ніде не деталізується, про які саме зовнішні борги України йде мова.

«Якби йшлося про борги перед МВФ, він би прописав реструктуризацію у своїй програмі з Україною. Враховуючи, що проблема є саме з валютною заборгованістю, опосередковано отримуємо, що мова йде про єврооблігації», – передбачає він.

На думку експерта, під час переговорів українською стороною може ставитися питання як про продовження терміну обігу боргових паперів, так і про зменшення процентних виплат.

«Думаю, що в будь-якому випадку переговори будуть успішними: коли стоїть питання не отримати нічого або отримати хоча б частину грошей, зменшивши позикову вартість, кредитори напевно віддадуть перевагу другому варіанту», – пояснює Жолудь.

Аналітик також нагадує, що для Греції вже кілька разів переглядалися параметри наданих позик.

«Думаю, що для успіху переговорів потрібні позитивні економічні новини з України. Це додасть інвесторам впевненості, що вони зможуть повернути кошти, вкладені в українські цінні папери», –каже експерт.

Водночас західні ділові ЗМІ зазначають, що принаймні частина зарубіжних кредиторів України, які вирішили ввійти в переговорну групу під егідою Rothschild & Cie, французької інвесткомпанії сімейства Ротшильд, налаштована висунути жорсткі вимоги боржникові. Зокрема, фактором для пом'якшення умов за раніше отриманими позиками для Києва може стати приватизація найбільш привабливих українських держкомпаній.


Елемент інтриги

Ті самі західні ЗМІ стверджують, що в число паперів, реструктуризацію яких Україна має намір обговорювати з кредиторами, пропонується включити облігації Укравтодору, КБ Південне, Укрзалізниці, державних Ощадбанку та Укрексімбанку. Мінфін ситуацію не коментує, посилаючись на конфіденційність переговорів. Теоретично це може означати спробу поширити процедуру реструктуризації на облігації держкомпаній. За бажання це можна розцінювати і як розпродаж майна, що вже більше нагадує завуальований дефолт.

Приклад Греції свідчить, що кредитори можуть у процесі переговорів висунути вимоги про проведення масштабної приватизації. Втім, Афінам все-таки вдалося домогтися найбільш масштабного за останні роки у світі списання боргів. У січні 2012 року 85% власників грецьких облігацій погодилися вибачити уряду країни 50% суми боргу, що сягав € 200 млрд.

Починаючи з 2000-х, списанням боргів займалася і Росія, проте в цьому випадку пробачала саме вона: Монголії і КНДР – по $ 11 млрд, В'єтнаму та Сирії – по $ 10 млрд, Іраку – $ 8 млрд, Алжиру – $ 4,7 млрд, Лівії – $ 4,5 млрд, Ефіопії – $ 4 млрд. У більшості випадків мова йде про позики, надані ще Радянським Союзом, правонаступницею якого стала РФ. Очевидно, що у незалежній Україні таких старих і безнадійних боргів немає.

***

Цей матеріал опубліковано в №12 журналу Корреспондент від 27 березня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: МВФреструктуризаціяборги
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...

Корреспондент.net в соцмережах