Росія має намір позбавити Україну ролі головного транзитера російського газу в Європу.
Все було так само, як і в старі добрі часи – до того, як у 2014 році Європейський Союз ввів санкції проти Росії, пише американський Newsweek. На Східному економічному форумі у Владивостоці Газпром уклав три великі угоди з найбільшими європейськими енергетичними компаніями.
Однією з найважливіших угод стало відновлення договору про вигідний обмін активами між російським енергетичним гігантом та енергетичною "дочкою" німецької компанії BASF – Wintershall. Компанія BASF відмовилася від цієї угоди у 2014 році у зв'язку з геополітичними наслідками вторгнення Росії на схід України й анексією нею Криму.
Угода про обмін активами та інші досягнуті у Владивостоці домовленості демонструють, як німецькі й австрійські енергетичні компанії не хочуть відмовлятися від співпраці з Росією. Крім того, вони показують, наскільки Газпрому хочеться прив'язати до Росії прибутковий європейський газовий ринок. У 2013 році Росія постачала у 28 країн ЄС 30% необхідного їм газу.
Але що ще важливіше – укладені угоди є підтвердженням того, що Росія має намір позбавити Україну ролі головного транзитера російського газу в Європу. Половина обсягів російського газу, що закуповується Європою, проходить через Україну.
За умовами операції, укладеної між компанією BASF і Газпромом, дочірня компанія BASF Wintershall отримає 25,01% економічної участі у проекті з розробки ділянок Уренгойського родовища в Сибіру. Розробку цих родовищ вестимуть обидві компанії.
Натомість Wintershall передасть Газпрому свій бізнес з торгівлі і зберігання газу в Німеччині, який досі здійснювався спільно, а також свою частку в австрійській компанії. Унаслідок цього обміну активами Газпром також отримає 50% акцій компанії, яка належить Wintershall і веде розвідку і видобуток вуглеводнів у Північному морі. За заявою представників компанії BASF обсяг продажів внаслідок цих видів діяльності склав у 2014 році понад 13,4 мільярда доларів.
Учасниками другої угоди, укладеної у Владивостоці, став Газпром і європейські акціонери спільної проектної компанії, яка займеться будівництвом другої нитки газопроводу Північний потік через Балтійське море. Це дозволить Росії перекачувати додаткові обсяги газу безпосередньо до Німеччини в обхід України.
До складу консорціуму входять німецький холдинг BASF й енергетична компанія E.On, французька електроенергетична компанія Engie, австрійська нафтогазова компанія OMV і нідерландсько-британська нафтогазова компанія Royal Dutch Shell. Газпрому належатиме 51% акцій у новій компанії New European Pipeline AG, яка займеться розробкою проекту. Частки решти учасників складуть по 10% кожна (за винятком компанії Engie, яка отримає 9% акцій).
"Той факт, що глобальні енергетичні компанії беруть участь у цьому проекті, свідчить про значущість його ролі в забезпеченні надійного газопостачання для європейських споживачів", - заявив глава правління Газпрому Олексій Міллер.
Скажіть це Польщі та країнам Балтії, а також Україні. Вони розкритикували проект першої нитки Північного потоку, який був узгоджений ще у 2005 році за тодішнього канцлера ФРН Герхарда Шредера. Тоді Варшава стверджувала, що угода збільшила залежність Європи від російських енергоносіїв.
Однак з того часу Європа здійснює диверсифікацію постачань енергоносіїв, причиною для якої стала газова криза 2009 року в Україні, коли почалися перебої з поставками газу в Європу через суперечки між Росією й Україною з приводу цін на енергоносії.
Крім того, у рамках «Третього енергетичного пакета» Єврокомісія прагне підвищити конкуренцію в енергетичному секторі, не допускаючи, щоб одна компанія одночасно володіла активами у виробництві, розподілі та торгівлі газом. Це стало однією з головних причин відмови Росії в грудні 2014 року від подальшої реалізації проекту Південний потік, за яким газ мав постачатися у Південно-Східну Європу через Чорне море. За умовами енергетичного пакета Єврокомісії Росія повинна була відкрити газопровід для конкуренції.
Третя угода, попередньо досягнута у Владивостоці, передбачає участь австрійської нафтогазової компанії OMV у розробці ділянок Уренгойського нафтогазового родовища. Коли угода відбудеться, OMV отримає частку в проекті розміром 24,8% в обмін на надання Газпрому деяких активів OMV.
"Ця угода є ще одним кроком до співпраці з Газпромом на всіх рівнях, – сказав головний виконавчий директор компанії OMV Райнер Зеель (Rainer Seele). – Ми імпортуємо з Росії газ для наших європейських клієнтів. Ми разом інвестуємо в безпеку постачань, реалізуючи проект Північний потік-2, і тепер ми розширюємо наше довірче партнерство в напрямку видобутку природного газу в Сибіру".
В цілому ці угоди означають, що великі енергетичні компанії Європи хочуть повернутися до звичайного бізнесу з Росією, незважаючи на тривання конфлікту в Україні і, як і раніше, чинні санкції ЄС щодо Росії.
Але і у Росії є свої причини наполегливо прагнути до укладання таких угод: вона потребує технологій, їй потрібні надійні європейські ринки. І чи так уже вона хоче залежати від Китаю в експорті та торгівлі газом?
І хоча Європа диверсифікує свої енергетичні джерела, а Європейська комісія наполягає на тому, щоб Газпром грав за правилами конкуренції ЄС, Європа – незалежно від санкцій – занадто дохідний ринок для Росії, щоб ним нехтувати.
Ось вам і націоналістична риторика Кремля, яка заявляє про зворотне! А неопрацьовані газові родовища Росії – незалежно від санкцій – занадто привабливі для європейських енергетичних компаній, щоб від них відмовлятися.