Глава адміністрації президента України Сергій Льовочкін і підприємець Дмитро Фірташ, який сколотив мільярди на газових постачаннях з Росії, отримали дозвіл регулювальника на контроль над найбільшим у країні телеканалом, повідомили власті і Фірташ, пише у своєму матеріалі Reuters.
Продавцем медіахолдингу Inter Media Group, до якого входить телеканал Інтер, виступає екс-віце-прем’єр Валерій Хорошковський, який грюкнув дверима після парламентських виборів минулого року, заявивши про незгоду з курсом уряду, схваленого президентом Віктором Януковичем.
Хорошковський оголосив про продаж бізнесу структурам Фірташа у лютому, оцінивши актив у $2,5 мільярди.
Державне антимонопольне відомство і Фірташ у п’ятницю підтвердили операцію.
"Новими акціонерами компанії Inter Media Group Limited стануть компанії, що належать Дмитру Фірташу і Сергію Льовочкіну. Останній після завершення операції передає акції телегрупи, які належать його компанії, в управління GDF Media Limited", - сказано в повідомленні прес-служби Group DF International, що належить Фірташу.
Льовочкін не надав коментарі. Адміністрація президента країни не відповіла на дзвінки ввечері у п’ятницю.
Представник Group DF International Ярина Ключковська підтвердила, що у прес-релізі йдеться про главу адміністрації Януковича.
"З точки зору нашого бізнесу він не глава адміністрації президента, а особа, що вклала в компанію", - сказала Ключковська.
Антимонопольне відомство повідомило, що видало "дозвіл компанії GDF Media LIimited (Нікосія, Кіпр) на придбання акцій компанії Inter Media Group Limited (Нікосія, Кіпр), які забезпечують перевищення 50 відсотків голосів у найвищому органі управління компанії".
Держінформагентство Укрінформ цитує Льовочкіна, який повідомив, що передає свої акції в управління GDF Media.
"Як людина, яка зараз належить до влади, зі свого боку, я гарантую повне невтручання у творчу роботу журналістів і медіаменеджерів", - цитує Льовочкіна агентство.
НЕЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ
Компанія Фірташа повідомила, що Льовочкіну дістанеться міноритарний пакет в активі, але не розкрила розподіл доль. Українська преса писала, що Льовочкіну дістанеться 20 відсотків. Виходячи з оголошеної вартості, ця доля коштує $500 мільйонів.
У 2012 році Льовочкін відзвітував про доходи за 2011 рік, декларує близько $20 мільйонів у якості накопичень і зарплати, близько $3.300 на місяць у доларовому еквіваленті. У якості джерел накопичень у декларації вказані зарплата і дивіденди, без розкриття деталей.
Льовочкін не був відомий як бізнесмен, а кар’єру в органах влади розпочав у 1990-х помічником президента Леоніда Кучми, при якому Янукович очолював уряд. Пізніше він був депутатом від лояльної до влади Партії регіонів, що привела свого лідера Януковича до президентства у лютому 2010-го.
У 2015 році в країні пройдуть чергові президентські вибори і Янукович зможе балотуватися на другий термін.
На сайті Інтеру сказано, що він забезпечує ефірне і кабельне мовлення на 99,7 відсотки території 46-мільйонної країни. Його конкурентом виступає телеканал 1+1 Ігоря Коломойського, що володіє металургійними активами і є співвласником банківської групи Приват.
До Inter Media Group входять також телеканали ІНТЕР+, НТН, К1, МЕГА-СЕРІЯ, ЕНТЕР-ФіЛЬМ, К2, ПІКСЕЛЬ і MTV Україна.
"Ідею придбання Інтера ми почали обговорювати з Сергієм Льовочкіним ще у 2006 році, тоді ж вперше обговорили і цю операцію з власником каналу", - процитувала прес-служба Фірташа, який володіє найбільшими в Україні підприємствами з виробництва азоту, видобутку і збагачення титану.
"Переговори у кілька етапів тривали протягом всього цього періоду часу, і я радий, що ми досягли домовленості про завершення операції".
Інвестиційна група Альтера Фінанс назвала вартість продажу завищеною виходячи з доходів від реклами як головного джерела доходу телеканалів.
"Увесь ринок телевізійної реклами у 2012 році, за оцінками Всеукраїнської рекламної коаліції, склав чотири мільярди гривень ($0,5 мільярди) - у п’ять разів менше заявленої вартості", - цитує прес-реліз експерта Альтера Фінанс Андрія Приходька. "Очевидно, в оцінку були закладені, перш за все, неекономічні чинники".