Журналістам ТВі дозволили вийти в ефір з розслідуванням про власників каналу

Через тиждень після масштабного корпоративного конфлікту, який виник на одному з головних опозиційних каналів України ТВі, журналістам дозволили вийти в ефір з розслідуванням, яке проливає світло на структуру власності підприємства.

Редакції програм Тендер News і Знак Оклику в ефірі каналу розповіли, як і коли змінювалися власники каналу, недавній конфлікт навколо якого призвів до звільнення тридцяти провідних журналістів.

"Від двох олігархів до власника, нездатного оплатити борги за кредиткою. Від вільного інтелектуального каналу до заборонених програм і журналістів. Від унікального простору свободи до чергового епізоду рейдерства. Щоб пройти цей шлях, каналу ТВі знадобилося менше 5 років", - йдеться у сюжеті.

Нагадаємо, що 17 березня 2008 канал вперше вийшов в ефір. На той момент його засновниками були російські бізнесмени - колишній топ-менеджер ЮКОСу Костянтин Кагаловський і засновник телекомпанії НТВ Володимир Гусинський.

Згідно із судовими протоколами Комерційного підрозділу Вищого суду штату Нью-Йорк, на початку 2008 року Гусинському належала компанія New Media, а Кагаловському - Iota LP. Кожній з цих компаній належало по 50% Iota Ventures LLP. Далі через ряд компаній їм належав канал ТВі. Обидві сторони партнерської угоди вирішили призначити керівником ТВі Миколу Княжицького.

"На серпень 2008 обом партнерам стало очевидним, що  Княжицький не був цілком придатний до виконання своїх обов'язків щодо створення і розвитку інфраструктури мовлення", - йдеться у сюжеті, і додається, що його замінюють на іншого менеджера, Євгена Яковича, колишнього главу НТВ.

Однак Княжицький залишався за посадою керівником каналу, йому було передоручено роботу з придбання частот мовлення в регіональних українських мовників. Вже навесні 2009 року між партнерами почалися суперечки. Кагаловський запідозрив Гусинського в тому, що його компанія New Media Distribution Company продавала каналу занадто дорогі фільми.

Про це, зокрема, говорить і сам Княжицький: "У чому була суть? Гусинський хотів продавати цьому каналу художні фільми за завищеною ціною - по $ 20 тис. за 1 годину. Коли я був директором, ми купували фільми по $ 400-500 за годину , тобто набагато дешевше".

Замість того, щоб вимагати переглянути умови угоди, Кагаловський вирішує забрати у Гусинського компанію, з'ясували журналісти. Цитата з рішення суду: "Влітку 2009 року Кагаловський запросив Княжицького у свій будинок на французькій Рив'єрі, щоб обговорити питання ТВі. Кагаловський визнав, що він і Княжицький домовилися: у разі, якщо Гусинський не захоче добровільно відмовитися від свого управління каналом, Кагаловський витіснить його з ТВі, застосовуючи "традиційний російсько-український метод" - розмиваючи частку пана Гусинського в ТВі".

Журналісти з'ясували, що Кагаловський за допомогою юристів, офшорних компаній і Княжицького додав до власників двох українських компаній свої офшорні кіпрські фірми - Aspida Ventures Limited і Seragill Holdings Limited. Частину документів виправили за кордоном, а частину - в Україні. Структура власності каналу набула нового вигляду.

З 22 по 24 вересня 2009 Кагаловський і Княжицький проводять серію перерахувань, в результаті яких частка Гусинського становить менше 1%. У власності кіпрських офшорів Кагаловського виявилися 99% ТВі.

За рішенням суду, Кагаловський винен Гусинському не канал ТВі, а понад $ 30 млн, але це рішення 2013 року, а в 2009-му, коли судові процеси тільки починалися, телеканал повністю опинився у власності Кагаловського.

Протягом наступних років структура власності ТВі кілька разів змінювалася, проте завжди приводила до кіпрських офшорів, і до останнього часу незмінний медіа-менеджер Кагаловського, Княжицький, не сумнівався в тому, кому ці офшори належать.

Після останньої реструктуризації 11 квітня поточного року, стовідсотковим власником ТОВ Телерадіосвіт, яке має ліцензію ТВі, стало ТОВ Медіа Інфо. У Медіа Інфо власником частки в 99% була офшорна компанія Вілкокс Венчерз. Власником 1% записали заступника з безпеки директора каналу Наталії Катеринчук Олега Радченка. Він же був і директором Медіа Інфо.

Друга компанія в структурі каналу - ТОВ Інтерпроф. Це компанія-продакшн, вона виробляє телепрограми, які продає Телерадіосвіт для трансляції. Саме на її балансі перебуває більшість обладнання і техніки. 99% Інтерпрофіту належать офшору Томкинс лімітед. 1% - екс-директору ТВі, народному депутату Миколі Княжицькому.

"Але і нова структура протрималася недовго. 23 квітня на каналі раптово з'явився новий власник. Новий менеджмент. У супроводі нової охорони. Два десятки "спортивних хлопців" блокують ТВі", - нагадали журналісти.

Генерального директора Наталю Катеринчук і власника Костянтина Кагаловського фізично не допускають на канал. Новим генеральним директором став Артем Шевченко. Кадрові зміни провів Олег Радченко, директор материнської для ТВі Медіа Інфо. Згодом з'ясували, що змінився і власник самого ТОВ Медіа Інфо.

"Новоспечене керівництво каналу представляє колективу нікому невідомого "відомого" американського бізнесмена Олександра Альтмана. Правда, спочатку Альтман власником себе не називає. Він називається новим, додатковим інвестором", - йдеться у розслідуванні.

Приблизно 17 квітня директор Медіа Інфо Олег Радченко, за його словами, отримує від Костянтина Кагаловського усне прохання - передати 1% від Медіа Інфо компанії Балмор. Перевідступлення  він оформляє з Олександром Альтманом, у якого є доручення від Балмора на проведення цієї операції.

Після проведення цієї операції у Олександра Альтмана раптово виявляється довіреність і від компанії Вілкокс, асоційованої з Кагаловським. Наявність цих двох паперів дозволяє Альтману самостійно забрати ще 94% Медіа Інфо та отримати 95% компанії, що володіє Телерадіосвіт.

Вже 19 квітня дані вносять до Держреєстру. 95% Медіа Інфо - Балмору, 5% залишили компанії Вілкокс. І Радченко, і Альтман стверджують: всі ці дії були виконані нібито з відома і волі Кагаловського.

Однак у понеділок, 22 квітня, юристи Кагаловського просять Радченка перевідступити 1% Медіа Інфо представниці Кагаловського Олені Журавській. І Олег Радченко підписує всі папери з продажу свого відсотка, приховавши, що він вже три дні як віддав його Альтману.

Кагаловський заявляє, що він не продавав і не передавав канал Олександру. "Між мною і Альтманом ніяких домовленостей з приводу ТВі ніколи не було. Альтман зроду не був причетний ні до компанії, ні до телеканалу ТВі, не був там акціонером, скажімо так, взагалі ніколи ніким", - говорить він.

Він запевнив, що довіреності не було, і, на його думку, має бути факт підробки. Радченко, Альтман і екс-керівник ТВі, народний депутат Княжицький, стверджують: всі операції з переказу 95% у власності Балмору законні. Тому що в Альтмана була довіреність від Вілкокс, яку він отримав поштою напередодні угоди.

"Протягом тижня з початку конфлікту, незважаючи на прохання, ми не отримали можливості побачити довіреність, за якою Олександр Альтман перевідступив собі 94% компанії Медіа Інфо. Ключовий документ, який міг би підтвердити правомірність дій Альтмана нібито наданий держреєстратору", - з'ясували журналісти .

Зазначимо, що закон не зобов'язує його надавати. У листі від Вілкокс йдеться, що Альтману довіреність не видавалася. Утім, на каналі дійсно була довіреність, яка дозволяла провернути таку справу. Це документ, виданий юристам каналу Оксані Єфімчук та Юрію Крайняку, які категорично спростували, що при зміні власника вони скористалися своєю довіреністю.

"Зміни, які відбулися на каналі, багато хто розглядав як корпоративний конфлікт. Але корпоративний конфлікт припускає конфлікт співвласників. Наприклад, розмиття Кагаловським частки Володимира Гусинського. На сьогодні немає жодних доказів причетності  Альтмана до каналу ТВі, крім його заяви у відкритому листі про перерахування 300 тис. євро компанії Томкінс, яка є власником ТОВ Інтерпроф, що входить у структуру каналу", - йдеться у розслідуванні.

Тим часом, за даними судових реєстрів США, Альтман є боржником. Причому не через борги його компаній, а через звичайні споживчі кредити. Зокрема, Вестчестерський окружний вищий суд (штат Нью-Йорк) зобов'язав Альтмана виплатити 31 тис 400 доларів 22 центи за позовом компанії FIA Card Services (кредитні карти), 11 тис 208 доларів 21 цент за позовом компанії Hann Financial Service Corp. (автокредити), і 3 тис 105 доларів 22 центи - компанії Ford Motor Credit Co (Land Rover Capital Group).

"Мені запропонували бути інвестором каналу. Інвестувати гроші в канал можна, маючи певний контроль. Пан Радченко продав мені 1%. Плюс до цього мені передали довіреність, напевно, там були певні домовленості. Мені передали довіреність на проведення зборів, управління компанією. Я здійснив так передачу акцій", - невпевнено пояснив Альтман.

У судовій базі PACER містяться й інші згадки про причетність Олександра Альтмана до судових справ. Зокрема, в 1997 році його ім'я фігурує в заяві звинувачення в Окружному суді США в Південному окрузі Нью-Йорка. Скаргу подала компанія INGALLS & SNYDER LLC. на дії компаній B2BITS, LTD., B2B ITS CORP., а також самого Альтмана.

"Ми свідомо уникали тези про можливий продаж або непродаж каналу. Це не було предметом розслідування, оскільки це не має значення. Головне - ми не маємо жодних причин стверджувати, що події останнього тижня мали хоч найменші ознаки законності", - резюмується у розслідуванні.