RU
Головна
 

DW: За лаштунками Вікіпедії

26 липня 2013, 17:44
0
28
DW: За лаштунками Вікіпедії
Фото: uk.wikipedia.org
Анонімність, загальнодоступність, відкритість, одним словом повна ненауковість Вікіпедії і становлять сталу основу її успіху

Адміністратори, патрульні або вандали - хто є хто при створенні статей у Вікіпедії, і як у "народній енциклопедії" уживаються науковці з аматорами? Про це дізнавалась DW.

Вікіпедія - вільна загальнодоступна багатомовна універсальна інтернет-енциклопедія - по суті, одне з найголовніших джерел знань сучасного світу, плід кропіткої, але неоплачуваної праці добровольців. Основна її відмінність від традиційних енциклопедій - відсутність академічної перевірки якості. Автором статті чи її редактором може стати будь-хто. І якщо раніше вчені дещо жахалися аматорських вікістатей, то тепер наукове співтовариство поступово починає зближуватися з енциклопедистами-любителями.

Пишемо про все

"Сьогодні перший крок до знань люди роблять, звертаючись саме до Вікіпедії, - говорить німецький археолог Маркус Цирон. - Це починають розуміти і вчені". Цирон - давній прихильник Вікіпедії, й у вільний час пише та редагує статті не лише з археології та давньої історії, але й про зимові види спорту.

В українській версії Вікіпедії, де зараз розміщено близько 450 тисяч статей, понад дві тисячі з них створені Юрієм Пероганичем. Інженер-економіст, математик та магістр міжнародного права одночасно він ще й керує регіональним відділенням Фонду Вікімедіа, який опікується технічною підтримкою "народної енциклопедії" та займається розвитком спільноти редакторів Вікіпедії.

"Одне з головних завдань Вікімедіа Україна - розширення спільноти редакторів", - пояснив Пероганич у розмові з DW. За його словами, за останній місяць українську Вікіпедію переглянули 10 мільйонів людей, але лише дві тисячі внесли у статті хоча б одну зміну, а більше п'яти редагувань зробили лише 800 осіб.

"Це надзвичайно мало! Адже дві третини користувачів інтернету в Україні хоча б раз на місяць заходять у Вікіпедію - на жаль, переважно лише за тим, щоб "спожити" інформацію", - розповів Пероганич, який, за його зізнанням, щодня пише у Вікіпедію статті на різні теми. "Часто хочу розібратися з незнайомим предметом і у підсумку створюю статтю, яка відповідає вимогам Вікіпедії: лаконічну, структуровану, із посиланням на джерела інформації", - говорить український ентузіаст.

Посли Вікіпедії

У Німеччині такі люди, як Пероганич, часто стають "послами Вікіпедії". Наукові установи звертаються до їхніх послуг, щоб налагодити контакт між великим співтовариством авторів-любителів та професійними вченими. У 2012 році археолог Маркус Цирон півроку працював "послом Вікіпедії" у Німецькому археологічному інституті (DAI) - федеральному відомстві при Міністерстві закордонних справ ФРН. Він проводив семінари для співробітників інституту, пояснюючи їм, що багато які з уявних недоліків Вікіпедії насправді є невід'ємною частиною її успіху.

Наприклад, відсутність контролю над змістом. Коли у 2000 році американці Джиммі Вейлс та Ларрі Сенгер запустили проект-попередник Вікіпедії - інтернет-енциклопедію під назвою Нупедія, - вони переймались науковою респектабельністю свого дітища: усі статті писали професіонали. Однак, коли творці проекту дозволили будь-якому користувачу самостійно вносити зміни, які негайно ставали видимими для всіх користувачів сайту, почався стрімкий розвиток популярності енциклопедії. І так зародилась нинішня спільнота Вікіпедії.

Від "вандалів" до адміністраторів

Ця спільнота є потужною соціальною мережею, переконаний Пероганич: "Однак спрямована вона не стільки на спілкування, скільки на створення контенту". У цій спільноті є своя ієрархія. Найнижчий рівень у ній посідають анонімні редактори, які без реєстрації пишуть нові статті або редагують існуючі. Натомість зареєстровані користувачі - наступний рівень - мають можливість редагувати всі статті, а також завантажувати фотографії та зображення.

За ними йдуть "патрульні". "Правки таких редакторів вважаються автоматично "відпатрульованими", і саме вони мають право позначати правки інших користувачів як "перевірені", - пояснює керівник українського відділення Фонду Вікімедіа. Видаляти статті та блокувати так званих вандалів можуть лише адміністратори, яких, за словами Пероганича, в Україні близько 30-ти.

До речі, вандалізм вікіпедійців не лякає. "Вандалізм не є проблемою для Вікіпедії, - вважає Пероганич. - Усі редагування статей зберігаються, тобто завжди можна повернутися до будь-якої попередньої версії статті, а вандала, відповідно, заблокувати".

Статусність зближує

До речі, кожен зареєстрований користувач - вікіпедієць - має власну сторінку-обговорення. "Будь-хто може написати на цю сторінку або надіслати листа на електронну скриньку. І в кожній мовній версії - а їх у Вікіпедії 285 - у користувача можуть бути різні сторінки", - пояснює Пероганич.

Сторінки-обговрення часто і стають платформою зближення науковців з аматорами. "Я знаю вчених, аж до професорів, які дуже високо цінують дискусії у Вікіпедії, вважаючи їх надзвичайно корисними для себе, - розповідає Маркус Цирон. - Проте є й інші, які вважають нижчим своєї гідності вести дискусії невідомо з ким, може бути, зі школярем чи будь-яким анонімом, представленим лише ІР-адресою".

Тим часом саме анонімність, загальнодоступність, відкритість, одним словом повна ненауковість Вікіпедії і становлять сталу основу її успіху, адже до неї спрямовується 20 мільйонів запитів на хвилину.

Джерело: Українська служба DW

ТЕГИ: наукаУкраїнавікіпедія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах