З надскладної і явно програшної ситуації, в яку влада загнала себе за допомогою процесу над Юлією Тимошенко, є тільки один вихід, пише директор Аналітично-дослідницького центру Інститут міста Олександр Сергієнко у колонці, розміщеній у №35 журналу Корреспондент від 9 вересня 2011 року.
Є кілька проблем, які кожна українська влада хоче закрити
раз і назавжди: знести хрущовки, реорганізувати ЖКГ та ліквідувати опозицію як
клас. Для будь-якої влади, незалежно від політичного забарвлення, все це –
головний біль. Тому періодично реінкарнуються прожекти реконструкції старих
кварталів, приймаються програми щодо повної ліквідації ЖЕКів до 2014 року й
охопленням 70% житлофонду країни так званими товариствами співвласників, а
також відкриваються справи типу Білого лебедя Бориса Колеснікова. Для тих, хто
забув, нагадаю: навесні 2005 року Колесніков, тепер віце-прем'єр, а тоді – один
з представників опозиційної Парії регіонів, був затриманий за підозрою у
вимаганні. Однак незабаром його відпустили: звинувачення проти нього виявилися такими,
що ґрунтувалися на банальному неправдивому свідченні.
Відомо, що історія вчить нас тому, що не вчить нічому.
Підтвердження цієї банальної істини – процес над Юлією Тимошенко. Боже збав вас
подумати, що це затія Віктора Януковича і його освічених радників. Такі накази,
як зауважив один із героїв Габріеля Гарсіа Маркеса, не віддаються – підлеглі
самі повинні розуміти, чого бажає начальство. Так що Президенту Віктору
Януковичу не треба було й трубку піднімати, щоб дзвонити в Генпрокуратуру
України або Вищу раду юстиції.
Саме в цьому міститься головна небезпека для будь-якої влади. Мовою правоохоронців це називається "ексцес виконавця", а просто кажучи – послужливий
дурень
Саме в цьому міститься головна небезпека для будь-якої
влади. Мовою правоохоронців це називається "ексцес виконавця", а просто кажучи –
послужливий дурень. Навіть у періоди відпусток, посадки і викопування картоплі,
побіжного заглядання в телевізор, можна зрозуміти, що в придбанні найдешевших
машин для лікарів на селі (одне зі звинувачень, висунутих проти Тимошенко)
прибутку у прем'єр-міністра бути не може – в принципі. Як немає й особистої
вигоди в підписанні газових контрактів, тим більше у світлі того, що їх
де-факто і де-юре визнала Верховна Рада, ратифікувавши харківські угоди.
З іншого боку, так звана група підтримки правосуддя під
керівництвом відомого на всю країну борця з телекамерами і операторами,
екс-нардепа-регіонала пана Олега Калашникова, - це взагалі вершина клишоногої
послужливості. "Кращого" виконавця на цю роль не порадили б і вороги з опозиції
– хоча в обоймі партії є й деякі інші видатні майстри циркового художнього
слова.
Що маємо в підсумку? Перше: Юлія Тимошенко, якій багато
експертів пророкували політичне забуття, не сходить з екранів та з інтернету.
Друге – будь-який вирок суду (будь-який!) буде сприйнятий суспільством як
несправедливий і підвищить рейтинг Тимошенко та її партії.
Віра в справедливість українського суду розтанула остаточно, а це вже підриває основи держави. Після справи Тимошенко робота судів зведеться до конкуренції хабарів і "дахів"
Третє: віра в справедливість українського суду розтанула
остаточно, а це вже підриває основи держави, оскільки стало очевидно, що судді
і прокурори служать не вищому божеству – Закону, а Молоху і Мамоні.
Після справи Тимошенко робота судів зведеться до
конкуренції хабарів і "дахів". Це, в свою чергу, відкриє дорогу народному опору
судовому свавіллю у вигляді самосуду. У тому числі мажорам не все буде сходити
з рук, найде коса на камінь, і "ненавмисного" вбивцю дружини або дочки так само
розмажуть по асфальту.
Четверте: оскільки українські володарі не мають в
арсеналі ні ядерної зброї, ні природного газу, то західні лідери не будуть з
ними особливо церемонитися і зроблять весь склад Кабміну та Адміністрації
Президента України, включаючи прибиральниць і охоронців, нев'їзними. А потім і їхні
рахунки заарештують.
П'яте: якщо вибори до ВР пройдуть без участі Батьківщини
і особисто Тимошенко, і західне, й українське суспільство їх не визнають, а це
означатиме крах і другої гілки державної влади – законодавчої.
Як бачимо, невигадливі звинувачення в перевищенні
службових повноважень екс-прем'єром можуть призвести до наслідків, про які
організатори процесу і подумати не могли. А доведеться.
Тим часом вихід з цієї ситуації є, причому найпростіший.
Він дозволяє владі зберегти обличчя, а опозиції, пардон, інше місце. Віктор
Федорович неодноразово заявляв, що не може підняти трубку і зателефонувати
генпрокурору ... щоб зупинити цей ганебний процес (останнє твердження моє, але
воно, здається, випливає з контексту президентських висловлювань). З іншого
боку, прокуратура не може просто так, без видимих підстав
відкликати своє звинувачення. Тому останнє слово за суддею – Родіоном Кірєєвим,
якого, чесне слово, мені навіть шкода. А визнати Кірєєв повинен річ, що стала
вже цілком очевидною, - недоведеність звинувачень, наданих у суді.
У підсумку краще буде всім: Президент продемонструє свою
неупередженість, суд – незалежність, обвинувачена – невинність. Рейтинг
Януковича може зрости, а Тимошенко – навіть впасти, система правосуддя зазнає часткової
ексгумації, прокуратура – заслуженої екзекуції, Партія регіонів позбавиться клишоногих
доброхотів, а Кірєєв збереже реноме й ім'я для подальшої професійної
діяльності. У його ситуації це важливо.
***
Ця колонка опублікована в № 35 журналу Корреспондент від 9 вересня 2011 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.
Відгуки й коментарі надсилайте за адресою [email protected]