Якістю середньої освіти в Україні незадоволений майже кожен другий українець: вітчизняна школа готує дітей до життя у світі, якого більше немає, пише Катерина Іванова у №38 журналу Корреспондент від 30 вересня 2011 року.
Киянка Вета Босенко вирішила дати синові гарну освіту.
Ось уже три роки її 13-річний син Данило навчається у Великобританії.
Відправити дитину за тридев'ять земель Босенко вирішила, дослідивши, чого
навчають у школі на батьківщині.
Вона дійшла висновку, що київські школи програють навіть
російським. "За рівнем викладання, ерудицією вчителів, прагненням до навчання
учнів", - каже Босенко.
Вітчизняною шкільною освітою сьогодні незадоволений майже кожен другий українець. Громадяни розчаровані відсутністю дієвих реформ у сфері освіти
Вітчизняною шкільною освітою сьогодні незадоволений майже
кожен другий українець, визначили фахівці Інституту Горшеніна, хоча ще два роки
тому таких було трохи більше 10%. Експерт інституту Володимир Застава вважає,
що громадяни розчаровані відсутністю дієвих реформ у сфері освіти.
Найбільше претензій (у 60% опитаних) до застарілих
методик і недостатньо добре складених підручників. Журналіст Віталій Жданов,
педагог за освітою, який пропрацював учителем два з половиною роки, сьогодні
часто спілкується зі своїми однокурсниками, які викладають у школі. "З 2002
року там мало що змінилося, - робить висновок він. - Крім того, що поставили
комп'ютери, декуди провели інтернет, сама система не змінилася".
Євген Бабинін, президент групи компаній Авіоніка, який
закінчив британський коледж, а потім Оксфорд, наводить як приклад систему
середньої освіти Великобританії, яка, крім освітньої, виконує ще й функцію
виховання – виробляє характер, підхід до життя, а набуття знань є лише частиною
того, що відбувається в школі.
"Та система, яка діє на сьогоднішній день [в Україні],
готує до світу, якого вже ніколи не буде", - додає Олексій Греков, директор
столичної приватної школи Афіни.
Крім невідповідності української середньої освіти запитам часу, до найбільш гострих шкільних "хвороб" аналітики відносять слабку матеріально-технічну базу і
низьку кваліфікацію освітян
Крім невідповідності української середньої освіти запитам
часу, до найбільш гострих шкільних "хвороб" аналітики відносять слабку
матеріально-технічну базу і низьку кваліфікацію освітян.
Про рівень вітчизняної школи красномовно свідчать
результати зовнішнього незалежного тестування. За даними Українського центру
оцінки якості освіти, максимально можливу кількість тестових балів з математики
у 2011 році набрали лише 232 із 145 тис. випускників, які складали іспит.
З гуманітарних дисциплін результати ще гірші: з історії
України максимальні 84 очки отримали лише три абітурієнти з 161 тис., а
найвищий бал з української мови та літератури не набрав ніхто.
"Якщо подивитися на інвестиції в цю галузь [освіта] як на
бізнес, то 80% продукції [випускників] – це брак, - констатує Володимир Співаковський,
засновник ліцею Гранд, першої приватної школи в Києві. - Скажіть, який бізнесмен
потерпить таке фіаско?"
Нудні уроки
Оксана Ващенок цього року перевела молодшого сина-восьмикласника
в нову школу. "[У старій] мій син був у п'ятірці найкращих учнів, але я ж знаю,
які в нього реально знання [на фоні загалом слабкого класу]", - пояснює вона
свої побоювання.
За спостереженнями Ващенок, деякі предмети на
попередньому місці навчання її сина читали для галочки – наприклад, світову
художню культуру. "Дають написати реферат, - розповідає вона, - всі скачують з
інтернету, потім кожен по черзі зачитує його на уроці. На наступний урок
вчителька приходить непідготовлена, роздає дітям ті самі реферати, і вони знову
цілий урок їх читають вголос".
Син киянки Валентини, яка не побажала називати свого
прізвища у пресі через небажання створювати йому проблеми з вчителями, відвідує
гімназію на Оболоні – як прийнято вважати, вищий за статусом навчальний заклад,
ніж звичайна школа. Проте це, як виявилося, не гарантує гарної якості навчання.
Якщо навіть дитина підійде щось запитати, відповідь одна: читай уважно книгу. Все. Доводиться майже з кожного предмета наймати репетиторів
"Якщо навіть дитина підійде щось запитати, відповідь
одна: читай уважно книгу. Все, - розповідає Валентина. - Доводиться майже з
кожного предмета наймати репетиторів, тому що знань практично ніяких".
Експерти з числа педагогів приватних шкіл вважають, що в
більшості українських шкіл діти змушені терпіти нудні підручники і нецікаві
уроки, хоча вони прагнуть дізнатися інше: як знайти своє місце в житті, як
заробляти гроші, де взяти волю і характер, як стати щасливим, успішним і
благополучним.
"У школі, як і раніше, дають розрізнені застарілі
відомості з дивного набору предметів, які ніяк не збігаються з викликами нашого
часу, структурою пошукових інтернет-систем і навіть з абітурієнтськими тестами",
- вважає Співаковський.
Чиновники вважають, що не варто так негативно оцінювати ситуацію.
На думку Наталі Бескової, начальника відділу Міносвіти, українська школа має
високий науковий рівень і доступна кожній дитині, чого у багатьох європейських
країнах немає. "У нас батьки віддають дитину, наприклад, у школу в Італії, а
потім знову переводять в українську, жаліються, що там діти до шостого класу
тільки те й роблять, що малюють хрестики й нулики", - каже вона.
Тим не менш, і недоліки національної школи владі відомі. Так,
міністр освіти і науки Дмитро Табачник обіцяє ввести нові стандарти, що
звільняють шкільну програму від дублювання предметів і вводять у старших класах
профільну освіту. "Це шлях, яким ідуть найбільш успішні шкільні системи –
фінська, британська", - додає міністр.
Аналітики часто порівнюють вітчизняну середню освіту з
фінською, яка вважається однією з найкращих у світі. З тим, наприклад, що
навіть традиційно нудні уроки перетворюються там на захопливе проведення часу:
на уроках праці діти можуть майструвати електрогітару, а математику вивчають не
складаючи дроби, а вираховуючи розмір знижки в задачах з підприємництва.
В українських школах теж є свої бізнес-вправи, але
виконують їх переважно батьки. "Кожен місяць ми платимо по 100 грн. "на ремонт"
і 1.300 грн. - щорічний благодійний внесок, - розповідає Валентина. - Якщо не
заплатиш, дитину клюватимуть".
Щоправда, це копійки порівняно з тим, що доводиться
платити батькам учнів в недержавних середніх навчальних закладах. Так, в ліцеї
Гранд освіта та харчування одного учня коштує 9 тис. євро на рік. А в приватних
британських школах навчання складає ще більше – $ 30 тис.
Педагоги зовсім звіріють, коли не можуть впоратися з дітьми, кричать і принижують навіть найменших
Тим часом, учням державних шкіл дістається від
наставників не тільки за несплачені батьками благодійні внески, стверджує Ірина
Єлізарова, яка після закінчення педуніверситету імені Драгоманова проходила
практику в молодших класах однієї зі шкіл на столичному Лісовому масиві.
Мовляв, педагоги зовсім звіріють, коли не можуть впоратися з дітьми, кричать і
принижують навіть найменших.
"При мені класна керівниця підійшла до учениці [третього
класу] і за речення, написане з помилками, спочатку обізвала її ідіоткою, а
потім прямо перед її обличчям розірвала зошит", - згадує Єлізарова.
Уявити собі подібну сцену в школі західноєвропейської
країни або США неможливо, переконані експерти. За словами Айрата Дімієва, який багато
років пропрацював в американській школі, тамтешнім вчителям під загрозою
звільнення забороняється лаяти, соромити і тим більше карати своїх підопічних.
При цьому правила поведінки для дітей дуже демократичні: вони можуть розмовляти
в класі, ходити під час уроку, сидіти у вільній позі.
Полководці і рядові
За спостереженнями колишнього вчителя Жданова, англійську
мову в більшості українських шкіл досі вчать за системою заучування правил,
хоча і Захід, і Азія давно пішли іншим шляхом. Там використовують комунікативну
систему, згідно з якою дитина не зубрить таблицю неправильних дієслів, а
навчається відразу говорити так само, як батьки навчають мови маленьких дітей.
Це ж стосується й інших предметів.
Англійську мову в українських школах досі вчать за системою заучування правил, хоча і Захід, і Азія давно пішли іншим шляхом. Там використовують комунікативну
систему, згідно з якою дитина навчається відразу говорити
"Сенс не в тому,
щоб отримати людину, яка все знає, а людину, яка може застосовувати свої
знання, - каже журналіст. - А наші [випускники] вміють працювати за формулами,
за готовими схемами, але щойно йде відступ вліво-вправо, вони розгублюються".
Валерія Самборська, директор клієнтського сервісу
компанії Бізнес-лінк, яка закінчила англійську закриту школу, ілюструє це
прикладом: у західних школах ні для кого не важливо, скільки ти запам'ятав дат
і в якому році які були битви, але ти повинен розуміти, чому Наполеон вирішив
завоювати країну ліворуч або праворуч, щоб у разі потреби вести правильну
військову тактику.
Вітчизняна ж система освіти, за цією логікою, готує не
полководців, а рядових. Це було зручно в радянський час, коли завданням школи
було, в першу чергу, навчити підкорятися, виконувати команди, не ставити
запитань і діяти, як одна команда, розмірковує Греков. Тоді був важливий
конвеєр, взаємозамінність.
Вітчизняна система освіти готує не полководців, а рядових. Це було зручно в радянський час, коли завданням школи було, в першу чергу, навчити підкорятися
Однак сучасна українська школа, на думку Бабиніна,
виконує лише академічну функцію, тобто наповнює дитину знаннями. На противагу
їй, за спостереженнями президента Авіоніки, британські вчителі не зациклені на
академічній успішності.
"Якщо дитина отримала трійку, то це не означає, що погано
вивчила [як зазвичай вважають українські педагоги], це означає, що вивчила
предмет на 50%", - порівнює Бабинін.
Англійські педагоги не засуджують за те, що не виходить,
а навпаки – шукають і допомагають розкрити сильні сторони учня. "У школі
дитина, яка отримує погану оцінку з математики, але є капітаном футбольної
команди, - у дуже великому авторитеті, пошані не тільки серед учнів, а й серед
викладачів", - розповідає Бабинін.
Індивідуальний підхід практикується і в американських
школах, де в особистому графіку учня є як обов'язкові для отримання атестата
дисципліни, так і предмети на вибір. Якщо в українських школах головний –
вчитель, то в американських і європейських – учень. Діти вільні і розкуті.
Якщо в українських школах головний – вчитель, то в американських і європейських –
учень. Діти вільні і розкуті
Приміром, Самбірська так описує стиль поведінки на уроках
в англійській школі: "Якщо тобі [школяру] щось розповідають [викладачі] на
уроці, ти можеш висловити думку:" Сер, ви щойно щось сказали неправильно, ви
самі собі суперечите!". І ось за це ти молодець, а не за те, що встав і
повторив те, що в підручнику записано".
Тим часом, за спостереженнями Співаковського, який
побував у 85 країнах світу, у жодній з них він не зустрічав людей, повністю
задоволених власною системою освіти. "І вчать погано, і коштує дорого, і
безглуздо, і перспектив ніяких", - передає він претензії батьків та вчителів до
їхніх національних шкіл.
Зокрема, німці були дуже незадоволені результатами
першого дослідження Міжнародної програми з оцінки освітніх досягнень учнів
(PISA), яке у 2000 році засвідчило, що школярі Німеччини за знаннями, кмітливістю
і навичками поступаються ровесникам з багатьох країн.
Експерти критикують зараз і прийняту в американських
школах, особливо в початкових класах, ідею, що шкільне життя має бути суцільним
fun (англ. "задоволення") завдяки ненапруженому, але при цьому захопливому
освітнього процесу.
Побічний ефект такої системи, на думку Дімієва, вчителя, який
багато років пропрацював у США, - велика кількість учнів, які до десятого класу
насилу навчилися читати, а прості арифметичні дії виконати не в змозі.
З іншого боку, в останні роки система освіти в країнах
Південно-Східної Азії розвивається семимильними кроками. Так, за даними
досліджень PISA за 2009 рік, результати вище середнього показали лише 14 країн,
і крім Фінляндії, Канади, Нової Зеландії, Нідерландів, Австралії, Швейцарії,
Естонії, Ліхтенштейну та Бельгії, серед них є Китай, Гонконг, Сінгапур, Корея і
Японія.
На думку експертів, більшості держав час змінювати фундамент освіти. Основний упор потрібно робити на те, як жити в сучасному світі, застосувавши новітні
знання
На думку експертів, більшості держав час змінювати фундамент
освіти. Основний упор потрібно робити на те, як жити в сучасному світі,
застосувавши новітні знання, тобто вчити не тільки математики, фізики і мовам,
але і як стати заможним, щасливим і успішним.
Тому шкільна система, що створена ще в XIX столітті за
принципом казарми і зберігається до цього часу в багатьох країнах, у тому числі в
Україні, сьогоднішньому світу вже не підходить, вважає Греков.
"Потрібні школи, які створюватимуться не за примусовим
принципом, а за бажанням, де вчитель не домінуватиме, а працюватиме нарівні для
виконання завдання", - резюмує педагог.
Школа у світі
Системи початкової і середньої освіти в різних країнах
світу
Франція
Початкова освіта
Початкова школа – з 6-річного до 11-річного віку. Після
закінчення без іспитів переходять у колеж
Середня освіта
Перший ступінь – колеж (4 роки). Дітей навчають іноземним
мовам, загальноосвітнім предметам, а також готують до вибору професії
Другий ступінь – ліцей (2-3 роки). Ліцеї поділяються на
три типи: професійний (навчання триває 3 роки, після закінчення видається
сертифікат про профпридатність з певної спеціальності, що не дає права
навчатися у вузі); загальний і технологічний (навчання триває 3 роки і дає
можливість вступу до вузу)
Особливості: 20-бальна система оцінки, вузькопрофільна
спеціалізація вчителів
Німеччина
Початкова освіта
Початкова школа – з 6-річного до 10-річного віку, після
закінчення в залежності від успішності діти отримують рекомендацію на навчання
в одному з трьох типів шкіл:
• Основна (5 років) – сюди потрапляють дуже слабкі діти.
Головне завдання - підготовка до вибору професії. Випускники отримують атестат
про неповну вищу освіту і право вступити в професійну школу
• Реальна (6 років) – більш здібні учні отримують тут
розширену неповну середню освіту. Після закінчення можуть піти у професійну
школу (2 роки) для отримання посади держслужбовця або вступити до гімназії
• Гімназія (8 років) – сюди потрапляють дуже здібні діти.
Після закінчення отримують атестат зрілості. В 11-му класі учні вибирають
спеціалізацію і предмети для поглибленого вивчення
Особливості: рівень підготовки випускників гімназій
відповідає рівню знань студентів I-II курсів вузів країн з 10-11-річною
системою шкільної освіти
Британія
Початкова освіта
Діти навчаються в школі для малюків з 4 до 7 років, після
– в молодшій школі до 11 років
Середню освіту отримують в обов'язковому порядку до 16
років, після закінчення здають іспити за самостійно обраними дисциплінами (7-9
предметів) для отримання сертифіката. Після цього можна піти працювати,
отримати професійну освіту або відучитися ще 2 роки за програмою
доуніверситетської підготовки A-level. За курсом A-level йде вступ до вузу
Особливості: перевірка знань у формі есе або проектів,
коли вчитель пропонує проблему, а учень формулює тему і підбирає матеріал
США
Початкова освіта
З 5-річного до 11-12-річного віку. Один
вчитель викладає більшу частину предметів. Учням пропонують нестандартні форми
навчання (художні проекти, екскурсії)
Середня освіта
Середня школа – з 11-12 до 14 років. Крім основних
предметів, надається можливість вибрати кілька на власний розсуд. Наявний поділ
на звичайний і просунутий потоки
Вища школа. Залежно від обраної спеціалізації (природничі
науки, математика, література, соціальні науки, фізкультура) навчання може
тривати від 1 до 4 років. Для вступу до вузу потрібно прослухати більш повний
курс, в тому числі 2-4 роки присвятити іноземній мові
Особливості: шкільна програма формується у кожному штаті
окремо; існує 3-4 рівня вивчення кожного предмета за вибором учнів, а також
можливість самостійно вибирати частину предметів
Фінляндія
Початкова освіта
Обов'язковою базовою є освіта з 7 до 17 років. При цьому
в 3-му класі діти починають вивчати англійську, в 4-му – французьку, німецьку
або російську, в 7-му – шведську
Середня освіта
Після отримання базової освіти можна продовжити навчання
протягом 3 років у професійному училищі або ліцеї
Особливості: освіта безкоштовна (включає безкоштовні
підручники, зошити, канцелярські приналежності, обіди і транспортування до
школи), навчання необхідним в житті навичкам (знання про податки, банки,
бюрократичні процедури); на іспитах дозволено користуватися будь-якими
джерелами інформації (оцінюється вміння залучати потрібні ресурси і робити
висновки)
Китай
Початкова освіта
Початкова школа – з 6 до 12 років
Середня освіта
Ділиться на 2 ступені по 3 роки. Обов'язковим є перший.
Для отримання можливості вступу до вузу потрібно закінчення 2-го ступеня
Особливості: існує можливість вибирати частину предметів;
більшість школярів навчаються в школах-інтернатах; обов'язкове вивчення
англійської з носіями мови; вивчення інформатики з перших класів
Україна
Початкова освіта
З 5 років, включаючи 1 рік дошкільного навчання в
дитсадку, а також 4 роки школи 1-го ступеня
Школа 2-го ступеня складається з 5-ти класів основної та
2-х класів старшої школи. Після закінчення 9-го класу учні можуть продовжити
освіту в профтехучилищах і вузах I і II другого рівнів акредитації. Для вступу
до вузів III і IV рівнів акредитації необхідно відучитися 11 років школи 3-го
ступеня
Особливості: навчальні заклади трьох ступенів можуть
функціонувати окремо або інтегровано; поглиблене вивчення окремих предметів та
спеціалізацій може відбуватися в різних класах однієї школи або ж у
спеціалізованих навчальних закладах (ліцеях, колегіумах, гімназіях)
Найрозумніші
Згідно з оцінкою експертів, найкращу середню освіту
отримують фінські школярі. Українська освітня система – одна з найслабших у Східній
Європі
1.Фінляндія
2.Південна Корея
3.Канада
4.Сингапур
5.Японія
6.Швейцарія
7.Естонія
8.Великобританія
9.Ірландія
10.Нідерланди
17.Польща
18.Чехія
25.Латвія
26.США
30.Словаччина
31.Росія
35.Білорусь
40.Україна
49.Румунія
83.Азербайджан
* Під час
складання рейтингу враховувалися результати міжнародних тестів ТIMSS (знання
точних і природничих наук) або PISA (грамотність, знання точних і природничих
наук). В Україні проводився тест ТIMSS. Для країн, у яких такі тести не
проводилися, оцінки визначали на підставі даних міжнародних організацій за
рівнем грамотності та середньої тривалості навчання
Дані Newsweek
***
Цей матеріал опубліковано в № 38 журналу Корреспондент від 30 вересня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.