Армія українських футбольних уболівальниць уже налічує 4 млн осіб. Причиною цього є гендерна рівність, передчуття Євро-2012 і чоловіки, пише Катерина Іванова у №43 журналу Корреспондент від 4 листопада 2011 року.
Перед входом на столичний стадіон імені Валерія
Лобановського в передчутті матчу Динамо з турецьким Бешикташем товпляться
футбольні фани в динамівських шарфах. Причому це не однорідний хлопчачий натовп
– серед фанатів є дівчата.
"Ходжу майже на всі домашні матчі [клубу], а якщо не
виходить, дивлюся обов'язково вдома, – зізнається 17-річна Марія Морозова. –
Мій колишній хлопець прищепив любов до футболу".
До бойфренда у Морозової прив’язаність минула, а до футболу ні: напередодні майбутнього Євро-2012 цим
видом спорту цікавляться сьогодні всі – і дівчата теж, переконана вона.
Подібну пристрасть до гри, яка в Україні завжди вважалася
прерогативою чоловіків, більшою чи меншою мірою відчувають 4 млн українок: за
даними дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології
(КМІС), у 2011 році вболівальниками себе вважають 30% жителів України і третина
з них жінки.
При цьому число прихильниць ігри з м'ячем за останні кілька
років стало, за оцінками експертів, як мінімум на 10% більше. І найбільш динамічне
зростання показує середовище футбольних фанатів. Олександр Савенко, керівник
відділу роботи з фанами клубу Арсенал (Київ), констатує: три роки тому в їхньому
фан-клубі набиралося щонайбільше з десяток дівчат, а сьогодні всі 70.
У грандів вітчизняного чемпіонату – Динамо (Київ) і Шахтар(Донецьк) – жіноча доля фан-клубів тепер обчислюється багатьма сотнями людей
У грандів вітчизняного чемпіонату – Динамо (Київ) і
Шахтар (Донецьк) – жіноча доля фан-клубів тепер обчислюється багатьма сотнями
людей. А донецький клуб і одеський Чорноморець навіть мають окремі жіночі
фан-ліги.
Експерти пов'язують збільшення захоплення жінок футболом
і з всюдисущою емансипацією, і з тим, що український спорт номер один
напередодні Євро-2012 стає ще популярнішим. Не останню роль у підвищенні привабливості
футболу в очах дамської публіки зіграло будівництво нових, більш комфортних і
безпечних стадіонів, які стають не просто спортивними об'єктами, а місцями
світських тусовок.
"Прекрасне тягнеться до прекрасного", – афористично каже
Олександр Денисов, директор телеканалу Футбол. Він переконаний, що сьогодні в
Україні як ніколи модно дивитися футбол, а те, що модно, завжди приваблює дівчат.
У пошуках адреналіну
Півроку тому на офіційному сайті футбольного клубу Шахтар
з'явилося оголошення-заклик: "Дорогі пані, ви активно вболіваєте за команду
Шахтар? Тоді ваш громадянський обов'язок бути з командою!" Відгуку від слабкої
статі гірники чекали недовго.
"Ми всі прийшли в призначений час і місце – у Fan Cafe
Донбас Арени, познайомилися і відразу почали ділитися своїми ідеями з приводу
майбутнього матчу Шахтар – Волинь. Обмінялися контактами. Створили в соціальних
мережах групи для швидкого і легкого обміну інформацією. І пішло-поїхало", –
згадує початок створення жіночої фан-ліги Шахтаря Тамріко Тодуа, одна з її
активісток.
Прекрасна половина цього фанатського корпусу сьогодні
налічує 700 осіб різного віку, сімейного та соціального становища і захоплень з
різних регіонів країни. Найактивніших серед них – близько трьох десятків. Вони
прагнуть потрапити на всі домашні та виїзні матчі клубу, займаються підготовкою
фанатського спорядження, малюють плакати і розтяжки, готові в будь-який час дня
і ночі сперечатися про пенальті й обговорювати різні схеми оборони та захисту.
Щоправда, багато прихильниць футболу ще соромляться
ходити на матчі, зазначає Тодуа, і фан-ліга завжди готова допомогти їм подолати
цей бар'єр. "Об'єднання уболівальників – це гарний спосіб не бути самотнім на
стадіоні і протистояти стереотипам, які практично вкоренилися стосовно жінок на
футболі", – додає вона.
Сама активістка захоплена футболом з дитинства, і на
запитання, чим приваблює її цей спорт, відповідає з філософським пафосом:
"Хліба і видовищ вимагали римляни. Того самого всі хочуть і сьогодні".
Багато вболівальниць пояснюють свою пристрасть саме особливою ейфорією під час матчів на стадіоні
Багато вболівальниць пояснюють свою пристрасть саме
особливою ейфорією під час матчів на стадіоні. "Коли десятки тисяч
людей об'єднані однією ідеєю – бажанням, щоб виграла їхня команда, кричать
імена, прізвища футболістів", – пояснює Віра Прокудіна, давня шанувальниця
харківського клубу Металіст, фіналістка конкурсу краси Міс-Металіст.
"За драйв, непередбачуваність, емоції і адреналін" любить
футбол і Марина Суркіс, донька президента Федерації футболу України Григорія
Суркіса. Втім, з таким татом вона була просто приречена на цю любов – на перший
матч на стадіоні Суркіс потрапила в 11 років.
"Я не пам'ятаю, хто з ким грав, по-моєму, це був матч
збірної України, але запам'яталися емоції, які дає футбол, – згадує вона. – На
вулиці мінус 20, ми були одягнені у вісім шарів одягу, але такі емоції, що ти
забуваєш про холод, та й ніхто [з рідних] не збирався пропускати матч через
холод .
Марина Суркіс зізнається, що й сьогодні намагається
відвідувати найважливіші матчі збірної України і київського Динамо, що належить
її дядькові Ігорю Суркісу. Причому частіше ходить вболівати не в vip-ложу, а в
прості сектори стадіону. "З ними [уболівальниками з істеблішменту] неможливо
по-справжньому вболівати", – усміхається представниця однієї з найбільш футбольних
сімей країни.
З дитинства ходить на стадіон і Наталя Ємченко, директор
зі зв'язків з громадськістю і комунікаціям потужної компанії Систем Кепітал
Менеджмент (СКМ) – вотчини головного українського мільярдера Ріната Ахметова.
У Донецьку ставлення до футболу особливе: тут кожен житель –вболівальник клубу Шахтар, а сам Шахтар – це регіональний культ і майже релігія
"У нашому будинку під час чемпіонату СРСР життя
завмирало, я дивилася всі матчі, вела статистику, записи, напевно, до цього
часу збереглися", – згадує один з топ-менеджерів СКМ. У Донецьку, де Ємченко
народилася і працює, ставлення до футболу особливе: тут кожен житель –
вболівальник клубу Шахтар, а сам Шахтар, що також належить Ахметову, – це
регіональний культ і майже релігія.
Ємченко відвідує матчі улюбленої команди разом з
чоловіком і старшими доньками. Те, що жінки тіснять на трибунах чоловіків, її
не дивує. "Я думаю, це багато в чому обумовлено в цілому дуже активною життєвою
позицією жінок в Україні, у всіх сферах – від політики до бізнесу".
Світська арена
Євген Переверзєв, один з лідерів фанатського руху клубу
Дніпро (Дніпропетровськ), твердо переконаний, що дівчата цікавляться футболом
не щиро: мовляв, вони це роблять, щоб догодити своїм хлопцям-уболівальникам.
Один з лідерів фанатського руху клубуДніпро (Дніпропетровськ) твердо переконаний, що дівчата цікавляться футболом не щиро, а роблять це, щоб догодити своїм хлопцям-уболівальникам
"Що таке футбол? Що таке стадіон? Це місце, де сидить
величезна кількість юнаків, місце для знайомства просто шикарне", –
категоричний Переверзєв.
З чисто жіночими мотивами пов'язує дамську пристрасть до
чоловічої грі і популярна українська телеведуча Лідія Таран, в минулому – автор
спортивних програм. На її думку, якщо чоловік захоплюється футболом – це майже
100%-ва гарантія, що і його жінка запише себе у вболівальниці.
Таран розповідає про своїх знайомих і друзів, які на
матчі ходять сім'ями, і дружини часом навіть не знають, хто грає, але складають
компанію своїм чоловікам.
А Суркіс не скидає з рахунків і горезвісну емансипацію:
мовляв, все більше уболівальниць захоплюються футболом так само самовіддано, як
і сильна стать.
"Раніше всі ці речі – знаєте, футбол, лазня – це було
лише для чоловіків, тепер жінки розуміють, що можуть отримувати таке ж
задоволення від усього цього", – розмірковує вона.
Артем Франков, головний редактор журналу Футбол, виділяє
ще одну категорію фанаток – молодь, якій "подобається енергійна чоловіча гра і
Артеми Мілевські, а також [капітан італійської команди Ювентус] Алессандро дель
П'єро та інші лапочки".
До того ж ці "лапочки" задають тон не тільки у футболі, а
й на подіумі, демонструючи вбрання від-кутюр, а також в рекламі і на обкладинках
глянцевих журналів, – все це приваблює навіть тих представниць прекрасної
статі, яким до цього часу було байдуже до "безглуздого" штурхання м'яча на полі.
Водночас і самі стадіони, що змінюються в процесі
підготовки до Євро і стають розкішними сучасними аренами, перетворюються на
місця світських раутів, куди пані все частіше приходять вже не в кросівках і
бейсболках, а у вечірніх сукнях і на шпильках.
Ця частина вболівальниць, на думку Денисова, навряд чи
розуміє, що таке персональна опіка або гра в три-чотири захисники. Хоча, додає
він, футбол став однією з головних розваг у країні.
Для багатьох українок захоплення футболом стає тимчасовим хобі, вважають експерти, яке проходить з віком або зміною партнера, який захоплюється не футболом
Для багатьох українок захоплення футболом стає тимчасовим
хобі, вважають експерти, яке проходить з віком або зміною партнера, який
захоплюється не футболом, а, приміром, боксом. Але є й винятки.
Таран була пов'язана з футболом не тільки через
функціональні обов’язки на ТВ – любов
до цього спорту передалася їй від батька і брата. "Ми дивилися футбол, слухали
по радіо, і коли ти з дитинства до цього долучаєшся, це стає близьким і необхідним
заняттям", – розповідає вона.
Телеведуча прогнозує, що кількість
співвітчизниць-вболівальниць буде тільки зростати, тому що футбол в Україні в
тому числі і для жінок – це більше, ніж гра.
"Це як релігія. Опіум для народу", – підсумовує Таран.
***
Цей матеріал опубліковано в № 43 журналу Корреспондент від 4 листопада 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.