Шотландії залишилося зробити лише один крок до власної незалежності – референдум з цього питання призначено на осінь 2014 року. Тим часом Англія вже передчуває майбутні бюджетні діри своєї маленької, але гордої сестри, пише Наталія Мечетна у №2 журналу Корреспондент від 20 січня 2012 року.
Великобританія в найближчому майбутньому ризикує
припинити своє існування в нинішньому вигляді, а на карті Європи може з'явитися
нова держава – Шотландія. Про такі плани оголосив перший міністр Шотландії націоналіст
Алекс Салмонд.
Навесні 2011 року після тріумфу на парламентських виборах
Шотландська національна партія (SNP) сформувала перший в історії країни
однопартійний уряд і взяла курс на розлучення Единбурга з Лондоном.
"Датою проведення референдуму повинна стати осінь 2014
року, – заявив Салмонд. – Причина [того, що референдум буде через два з
половиною роки, в тому], що це – найважливіше рішення, яке Шотландії належить
прийняти за останні 300 років".
Британський лідер наполягає на тому, щоб плебісцит був проведений якомога скоріше, оскільки невизначеність і постійні дискусії про відділення негативно
впливають на бізнес-клімат
У свою чергу, прем'єр-міністр Великобританії консерватор
Девід Кемерон висловив готовність обговорювати з Салмондом усі питання,
пов'язані з референдумом про відокремлення Шотландії. Однак британський лідер
наполягає на тому, щоб плебісцит був проведений якомога скоріше, оскільки
невизначеність і постійні дискусії про відділення негативно впливають на
бізнес-клімат.
"Якщо лідер SNP Алекс Салмонд хоче референдум про
незалежність, чому ми чекаємо до 2014 року? – запитує Кемерон. – Дуже шкодить
Шотландії те, що бізнесмени весь час запитують: "Чи буде Шотландія частиною
Сполученого Королівства? Чи залишаться вони разом? Чи повинен я інвестувати?"
Різні дослідження громадської думки, проведені останнім
часом, показали, що за незалежність Шотландії висловлюються як мінімум 29%
шотландців. А останнє опитування дослідницькою компанією ICM для британської
газети Sunday Telegraph засвідчило, що 40% шотландців хочуть незалежності, в
той час як 43% бажають залишитися у складі Сполученого Королівства. Право
сусідів до самовизначення визнають і англійці: 43% з них виступили за
відділення Шотландії, в той час як 32% заявили, що батьківщина віскі повинна
залишитися у складі Великобританії.
Останнє опитування дослідницькою компанією ICM для британської газети Sunday Telegraph засвідчило, що 40% шотландців хочуть незалежності, в той час як 43%
бажають залишитися у складі Сполученого Королівства
Нова держава матиме свій власний бюджет і доходи.
Отримавши незалежність, Единбург хоче встановити повний контроль майже над 90%
всієї британської нафти, що видобувається на шотландському шельфі.
"Нафта в Північному морі належить Шотландії, оскільки це
наші води, і ми повинні використовувати її для поліпшення рівня життя в
Шотландії, а не орієнтуватися на Вестмінстер, який регулює ціни на паливо", –
висловив свою думку Корреспонденту шотландець Енді Стюарт, який є прихильником
незалежності.
Гордість і упередження
Том Лінг, шотландець за національністю і експерт в галузі
політичного аналізу та оцінки дослідницького центру RAND Europe, каже про те,
що в Шотландії завжди зростає число прихильників націоналістів, коли в Лондон
приходить консервативний уряд.
На додаток до цього є загальноєвропейська тенденція
прагнення до більшої автономії меншин різних держав, і шотландці в кінцевому
підсумку також продемонстрували намір здобути державність.
Британці ж питання про відокремлення Шотландії коментують
стримано. "Я є великим прихильником переслідуваних меншин, але це не
шотландський випадок", – заявив у розмові з Корреспондентом Раймонд Ллойд,
видавець інформаційного бюлетеня з питань гендерної рівності та захисту прав
людини Parity Democrat в Лондоні. На його думку, для Шотландії незалежність не
більш ніж питання гордості й самоідентифікації.
Шотландія має довгу історію боротьби за свою незалежність від Англії, проте в 1707 році шотландські парламентарії самі проголосували за приєднання до
Англії
Шотландія має довгу історію боротьби за свою незалежність
від Англії, проте в 1707 році в обмін на суттєві економічні поступки і
отримання доступу до ринків як в Англії, так і у всіх її заморських володіннях,
шотландські парламентарії самі проголосували за приєднання до Англії, таким
чином давши життя новій державі – Королівству Великобританії.
З того часу в шотландському суспільстві зріло
невдоволення і прагнення до колишньої самостійності.
Тепер прихильники відділення обговорюють винесення на
референдум кількох питань: шотландцям належить вирішити, чи дати повну
незалежність своїй країні, чи залишитися у складі Сполученого Королівства або
висловитися за часткову незалежність.
Передбачається, що фінанси перейдуть під контроль
Единбурга, а обороною і зовнішньою політикою, як і раніше, буде займатися
Лондон.
Британія скоро перетвориться на Малобританію, у свою
чергу жартують учасники британських форумів, вказуючи на те, що від держави в
подальшому можуть відколотися й інші її частини – Уельс і Північна Ірландія.
На думку Стюарта, "глибоко всередині ми, шотландці, як
нація завжди відчували образу стосовно англійців", так само як і Північна
Ірландія з Уельсом. Йому не подобається, що англійці ставляться до Шотландії
так, начебто вона їхня власність і другорядна нація. І це незважаючи на те, що
Шотландія є автономним королівством Великої Британії зі своїми парламентом,
правовою системою та церквою.
"Упевнений, що Шотландія завжди хотіла незалежності, але
раніше у нас не було достатньо хороброї і сильної політичної партії, щоб
поставити це питання перед Вестмінстером", – зазначає Стюарт, наголошуючи, що
особисто він хоче мати паспорт, в якому буде вказано, що він за національністю
шотландець, а не британець.
Стюарт пояснює: прем'єр Кемерон не дарма вимагає, щоб
референдум про незалежність відбувся якомога швидше. Політик усвідомлює, що він
зараз може провалитися, а це на благо Лондону.
Водночас Салмонд бажає почекати з референдумом до 2014
року, тим самим приурочивши його до 700-тої річниці історичного розгрому
шотландськими силами монарха Роберта Брюса англійської армії під Беннокберном.
"Тоді голосування за незалежність стане історичною подією, і я вірю, що все
вийде", – підсумовує Стюарт.
500 фунтів незалежності
Якщо шотландці і допускають можливість залишитися в
складі Великобританії, то суто з економічних причин. Як пише місцева преса, за
даними останнього опитування, дві третини жителів Шотландії готові
проголосувати за незалежність, якщо рівень їхнього життя підвищиться хоча б на
500 фунтів стерлінгів на рік ($ 770).
Аналітики ж попереджають: незалежна держава, навіть залишивши
за собою нафту, може сильно збідніти без британських субсидій.
"На мою особисту думку, спочатку незалежність Шотландії
негативно позначиться на її ВВП, надалі ж усе буде залежати від того, яким
чином будуть управляти економікою", – зазначає Лінг.
"Нехай [Шотландія] відокремиться. Подивимося, чи зможуть
вони дозволити собі й надалі жити на широку ногу", – з досадою зазначає житель
британської столиці Джон, який не побажав назвати своє прізвище у пресі.
Від держави на соціальні витрати шотландці в рік отримують на кожну людину на 1.600 фунтів стерлінгів (близько $ 2.460) більше, ніж жителі Англії
Водночас факти і цифри свідчать про те, що від держави на
соціальні витрати шотландці в рік отримують на кожну людину на 1.600 фунтів
стерлінгів (близько $ 2.460) більше, ніж жителі Англії. Виною тому шотландське
законодавство, що передбачає солідні пільги, особливо пенсіонерам та студентам.
Найбільше обурення англійців викликає той факт, що самі
вони скористатися цими пільгами не можуть. Наприклад, студент з Англії за
навчання в шотландському університеті повинен заплатити близько 9.000 фунтів
стерлінгів (близько $ 13.830) на рік, у той час як для місцевого жителя освіта
буде безкоштовною.
"Це просто неправильно, що англійських платників податків
просять допомогти субсидувати широкий спектр послуг, призначених для Шотландії
і недоступних в Англії. Це включає безкоштовні рецепти на ліки, паркування в
лікарнях, проживання в будинках престарілих, а також відсутність плати за вищу
освіту", – зазначив Гордон Хендерсон, британський політик-консерватор.
Ще однією темою для англійсько-шотландської дискусії, тепер уже в економічній сфері, є питання, чи зможе незалежна країна забезпечити себе за рахунок нафти
Ще однією темою для англійсько-шотландської дискусії,
тепер уже в економічній сфері, є питання, чи зможе незалежна країна забезпечити
себе за рахунок нафти. Так, Майкл Мур, британський міністр у справах Шотландії,
впевнений, що це неможливо. Доходи від нафти і газу в Британії становлять 1,3%
і 2,4% від загального обсягу податкових надходжень. У Шотландії цей відсоток
значно вищий – нафта і газ становлять 13% і 23% відповідно.
Однак якщо повернути до Шотландії кожен пенні від
нафтових і газових родовищ, отриманий англійцями протягом останніх 30 років,
вийде сума 156 млрд фунтів стерлінгів ($ 240 млрд), і вона буде все одно на 41
млрд фунтів ($ 63 млрд) менше обсягу коштів, інвестованих за цей період в Шотландію
Сполученим Королівством, які дорівнюють 197 млрд фунтів ($ 303 млрд).
"Нафтогазовий сектор має велике значення для Шотландії та
Великобританії, – розмірковує Мур. – Хай в цьому не буде сумнівів. Але коли ми
починаємо говорити про те, як незалежна Шотландія буде фінансуватися, то ми повинні
також дотримуватися фактів".
Нерозуміння британців викликає той факт, що,забравши нафту, Шотландія в спадщину
Сполученому Королівству хоче залишити $287 млрд боргу Королівського банку Шотландії
До того ж нерозуміння британців викликає той факт, що,
забравши нафту, Шотландія в спадщину Сполученому Королівству хоче залишити $
287 млрд боргу Королівського банку Шотландії (RBS), який був врятований
багатомільярдним вливанням бюджетних коштів у кризовому 2008 році.
"Люди, що несуть відповідальність за RBS, перебувають у
лондонському казначействі", – відрізав Салмонд.
Дісталося Лондону від Единбурга і за те, що він не
підтримав антикризові заходи ЄС, запропоновані німецьким канцлером Ангелою
Меркель і президентом Франції Ніколя Саркозі, – а саме новий європейський
договір, що посилює фінансову дисципліну. Кемерон пояснив свій демарш тим, що
не бачить адекватної вигоди для Британії, яка не входить в зону євро.
Сварка Великобританії з Євросоюзом дала зайвий привід
Салмонду критикувати британського прем'єра. "Це не лідерство, це ізоляція, це
безвідповідальна позиція", – заявив він, зазначивши, що Шотландія проводитиме
більш дружню політику до країн ЄС і в перспективі готова приєднатися до
єврозони.
У свою чергу, Кемерон хоч і каже, що змушений рахуватися
з приходом до влади в Шотландії сепаратистів, проте висловлює сподівання, що
Великобританію все ж таки вдасться зберегти в її нинішньому вигляді.
"Я вірю в майбутнє Сполученого Королівства, – заявив
британський прем'єр. – Я вірю, що ми будемо сильнішими, якщо будемо єдині, а не
розколоті. Відверто кажучи, мені взагалі сумно, що ми змушені обговорювати це
питання, тому що я жорсткий прихильник збереження Сполученого Королівства".
____________________________________________________________
Як Шотландія боролася з Англією
1174 - шотландський король Вільгельм I Лев вдерся на територію Англії, однак зазнав поразки і потрапив у полон до короля Генріха II. Повернути свободу йому вдалося лише після укладення договору, за яким Шотландія визнала підпорядкування Англії
1189 - гостро потребуючи грошей, англійський король Річард I Левове Серце повернув шотландцям свободу, отримавши натомість 10 тис. марок
1292 - за підтримки англійців королем Шотландії стає Іоанн I Балліоль. На знак подяки за надану допомогу правитель визнав сюзеренітет Англії, поклавши початок першій війні за незалежність Шотландії 1296-1328 років
1297 - шотландський лицар сер Вільям Уоллес (є прототипом героя Мела Гібсона в художньому фільмі Хоробре серце) піднімає повстання проти англійської окупації і розбиває сили англійців поблизу Стерлінгського моста
1314 - поворотний момент війни – битва при Беннокберні, в ході якої шотландці здобули рішучу перемогу над англійцями. Після Беннокберна шотландський король Роберт Брюс перейшов у контрнаступ, і королівство було звільнено
1332-1357 - друга війна за незалежність. Почалася вторгненням до Шотландії претендента на престол Едуарда Балліоля, якого підтримували англійці, а завершилася підписанням договору, що підтверджує незалежність шотландців
1575 - битва на англійсько-шотландському кордоні, що отримала назву "набіг на Рідзвайр" і завершилася повною перемогою шотландців. Зі сходженням у 1603 році на англійський престол Якова I між королівствами встановився мир
1707 - Акт про унію – законодавчий акт, прийнятий парламентами Англії і Шотландії про утворення єдиного Королівства Великобританії. Підписання угоди було вигідно обом сторонам. Шотландія отримала доступ до торгівлі з англійськими колоніями, Англії вдалося виключити можливість об'єднання Франції з Шотландією проти неї
1998 - британський парламент приймає Акт про Шотландію, згідно з яким Шотландія отримала свій законодавчий орган влади. Перші вибори відбулися в 1999 році
2007 - лівоцентристська Шотландська національна партія вперше отримала істотне представництво у парламенті
2011 - Національна партія отримала 69 з 129 місць у парламенті Шотландії. Шотландський уряд, очолюваний лідером Національної партії Алексом Салмондом, заявляє про намір провести референдум з питання незалежності
Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента
***
Цей матеріал опубліковано в № 2 журналу Корреспондент від 20 січня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.