Хосе Мануель Пінту Тейшейра, представник ЄС в Україні, який ледь не став персоною нон-грата за критику на адресу української влади, в інтерв’ю Ксенії Карпенко розповів про обіцянки Віктора Януковича, зустрічі з Валерієм Хорошковським і вибір України між Москвою і Брюсселем. Матеріал опубліковано у №14 журналу Корреспондент від 13 квітня 2012 року.
Усміхаємося і махаємо – приблизно такий принцип в
дипломатичних відносинах із Заходом вже багато років сповідує офіційний Київ.
Від нього Україна намагалася не відступати навіть в моменти, коли позиція
Європи була незручною для влади. В кінці лютого 2012-го ця традиція ледь не
була похована українським МЗС. "Виною" тому став глава представництва ЄС в
Україні Хосе Мануель Пінту Тейшейра.
Чи то він був занадто вільний у своїх висловлюваннях,
коли публічно розкритикував Президента Віктора Януковича за невиконання
передвиборчих обіцянок – про боротьбу з корупцією і поліпшення бізнес-клімату, чи
то український МЗС втомився відбивати нападки європейських політиків і
чиновників, які не припиняли висловлювати невдоволення згортанням демократичних
свобод в країні, але підсумок вийшов скандальним: українське дипвідомство
висловило офіційні сумніви в порядності і професіоналізмі Тейшейри. У повітрі
запахло висланням відвертого посла з країни.
На щастя, далі слів МЗС не пішов, і європосол продовжив
свою роботу в Україні. Корреспондент зустрівся з ним у Києві, щоб дізнатися,
чим була викликана його різкість, що думають у ЄС про українську внутрішню
політику і чи не боїться Брюссель зближення Києва з Москвою.
- Ви ледь не стали персоною нон-грата в Україні, публічно
заявивши, що країна загрузла в корупції і що уряд Януковича не виконав своїх
зобов'язань перед ЄС. З чого все почалося?
- Почнемо з того, що мені часто приписують слова, яких я
ніколи не казав. Пан Дмитро Фірташ [український мільярдер] запросив мене на
зустріч Федерації роботодавців [Фірташ – глава федерації], також як й інших
послів країн, компанії яких є великими українськими інвесторами. Зустріч була
присвячена бізнес-ситуації в Україні.
Абсолютно зрозуміло, що якщо мене запрошують на офіційну
зустріч з Федерацією роботодавців, я піду туди з метою не просто
пофотографуватися й усміхнутися перед об'єктивами і розповісти, що в Україні чудова
ситуація з бізнесом. Я не збираюся бути лялькою в руках ляльководів. На таких
зустрічах моє завдання – висловлювати свою думку про сформовану ситуацію в
Україні, що я і роблю. Я кажу про проблеми, про які сьогодні каже бізнес: про
корупцію, про непрозорість бізнесу.
Коли у своїх висловлюваннях я згадав Президента Януковича, я насправді його цитував. Янукович тоді заявив, що побудує вертикальну модель влади, – щоб
побороти корупцію, поліпшити бізнес-клімат і припинити хаос. Я тут уже четвертий рік, але ситуація з питаннями, про які говорив Янукович, тільки погіршилася
Коли у своїх висловлюваннях я згадав Президента
Януковича, я насправді його цитував. Адже він сам під час передвиборної
президентської кампанії, та й протягом першого року правління постійно говорив
про те, що після помаранчевої революції Україна була в хаосі, не було порядку і
вона потребувала реформ. Янукович тоді заявив, що побудує вертикальну модель
влади, – щоб побороти корупцію, поліпшити бізнес-клімат і припинити хаос. Я тут
уже четвертий рік, але ситуація з питаннями, про які говорив Янукович, тільки
погіршилася. І я зобов'язаний говорити вголос про сформовану ситуацію.
Результатів боротьби з корупцією в Україні поки що не
видно. Коли їх можна буде побачити, я перший буду дуже радий заявити про них.
Але на цей момент ситуація значно гірша, ніж була в той так званий хаотичний
період після помаранчевої революції.
У ЄС є гроші, які ми готові дати для підтримки
реформаторського процесу в Україні. Просто віддати для підтримки, не в борг.
Але ЄС цього не може зробити, оскільки Україна не дотримується тих правил, за
якими живуть країни ЄС.
У мене дуже хороші довірчі стосунки з членами Кабміну: із
[віце-прем'єром] Сергієм Тігіпком, з [секретарем Радбезу] Андрієм Клюєвим, з [першим
віце-прем'єром] Валерієм Хорошковським, з [міністром економіки і співвласником
журналу Корреспондент] Петром Порошенком, з яким у мене, до речі, сьогодні була
зустріч.
- Які у вас стосунки?
- Дружні. Коли я з ними спілкуюся, я кажу їм про
проблеми. Поки що вони не можуть докорінно щось змінити, бо це справа не однієї
і не двох осіб. Вони погоджуються, що в Україні є проблеми, і розуміють мою
позицію, я ж про ситуацію в Україні не два місяці тому почав заявляти.
Ще за часів президентства Віктора Ющенка і прем'єрства
Юлії Тимошенко я (через два місяці після початку моєї каденції) почав говорити
про хаос в Україні і про незгоду між Ющенком і Тимошенко. У зв'язку з цим був
несприятливий клімат для реформ.
- Повертаючись до питання про негативне ставлення до вас
офіційного Києва ...
- Так от. Ви зараз стверджуєте, що дехто у владі мене не
сприймає. А в ті часи [у 2010 році], коли Тимошенко, програвши президентські
вибори, заявила, що спростовуватиме [їхні] результати, Сергій Льовочкін [зараз –
глава Адміністрації Президента], Микола Азаров [зараз – прем'єр] і Ганна Герман
[радник Януковича ], а також керівництво Партії регіонів – усі були в мене тут
[в кабінеті]. Вони переживали, що ЄС буде упередженим і підтримає помаранчевих
як проєвропейську команду.
Я запевнив їх, що всі посли, включаючи посла США,
говорили з представниками двох таборів (помаранчевими і біло-синіми) про те, що
якщо європейські спостерігачі не виявлять ніяких порушень на виборах, то вони приймуть
ці результати. Тобто я займав критичну позицію в минулому, був неупередженим
під час виборів і критично ставлюся до нинішньої ситуації.
Після виборів було багато заяв про згортання свобод, але
я завжди відповідав: нехай пройде трохи часу, і тоді тільки можна буде оцінити
результати. Коли прийшов час оцінювати результати, я висловив свою позицію.
На мій подив, найбільше критики на мою адресу було з боку
МЗС України. Але це відомство як ніхто краще повинно розуміти мою роль тут. Я
думаю, особисті атаки проти мене свідчать про недостатній професіоналізм МЗС.
Але для мене важливо, що моє керівництво в ЄС підтримує мене. Втім, як і
український народ. Мене навіть іноді впізнають на вулиці і тиснуть руку. Адже
українцям постійно обіцяють краще життя, але поки що Україна далека, на жаль,
від ЄС, хоча я вважаю, що український народ повинен бути його частиною.
- Льовочкін і Герман до вас більше не приходять?
- Ні, більше не приходять. Вони вже розуміють, яку роль я
відіграю. І я, у свою чергу, розумію, на якому рівні я повинен грати. Зараз я
зустрічаюся з Порошенком, Хорошковським. Я говорю про проблеми, про які кожен
день пише преса: ув’язнення Тимошенко і Луценко, вибіркова система правосуддя,
згортання демократичних процесів. Про ці проблеми добре знає верхівка влади.
- 30 березня було парафовано угоду про асоціацію ЄС та
України. Це формальність чи крок вперед у відносинах між Києвом і Брюсселем?
- Це позитивний крок. Але для того, щоб документ не став
звичайним листом в папці паперів, Україні потрібно довести, що вона
дотримується всіх зобов'язань, взятих на себе українською владою. ЄС також
зобов'язаний буде виконати зобов'язання, взяті перед Україною.
- Наскільки ближче або далі стала Україна до ЄС після ув’язнення екс-чиновників – Тимошенко, Луценка?
- Можу відповісти, що під час помаранчевого правління
було більше свободи, більше демократії, було більше довіри. У ті часи олігархи
підтримували різних політичних гравців, тому було більше місця для плюралізму.
Що стосується законодавчої системи і реформ, було зроблено мало, але все ж
програму допомоги ЄС можна було запускати.
І в цьому велика різниця. Що стосується уряду Януковича –
він сам створив багато надій навколо себе, заявивши про курс на реформи і про
порядок, який він наведе, створивши вертикаль влади. І в нього повірили – як
Україна, так і ЄС.
Сьогодні ми розмовляли з Порошенком про програму допомоги, яку може надати ЄС у
проведенні реформ в Україні. Йдеться про 500 млн євро. Але нині про цю програму говорити складно
Сьогодні ми розмовляли з Порошенком про програму
допомоги, яку може надати ЄС у проведенні реформ в Україні. Йдеться про 500 млн
євро. Але нині про цю програму говорити складно. Наприклад, візьмемо
адміністративну реформу. На неї ми готові були виділити 70 млн євро. А
український парламент прийняв законопроект, який не дотримується європейських
стандартів [у цій сфері].
Дізнавшись про це, я зустрівся з міністром юстиції
Олександром Лавриновичем: мовляв, як так? Він мені відповів: "В Україні закони
приймаються парламентом". Звичайно, вони [закони] в кожній країні приймаються
парламентом. Але питання в тому, чи готова Україна приймати закони, наслідуючи практику
ЄС, або вона гнутиме свою лінію? Якщо друге, тоді не кажіть про інтеграцію в ЄС
і не просіть про допомогу в ЄС. Тому що мова йде про гроші, які не повинні бути
викинуті на вітер, хоча в більшості випадків так і виходить. Я про це постійно кажу
Хорошковському і Порошенку.
- Що вони відповідають?
- Вони розуміють і хочуть, готові змінити ситуацію.
- Сьогодні опозиція багато говорить про санкції, які ЄС
може ввести через недотримання Україною взятих на себе зобов'язань. Чи є
підґрунтя для цих заяв? І які це будуть санкції?
- Хочу сказати, що в ЄС не ведуться на цей момент розмови
про санкції. Сподіваюся, зараз ця позиція зрозуміла.
- Для представників ЄС ув’язнення Тимошенко та Луценка все ж є яскравим сигналом про згортання демократії. В
ЄС ще вірять, що їх звільнять?
- Ми не можемо вірити чи не вірити. Але ми висловлюємо
стурбованість цією ситуацією. Єдине, що я можу сказати: ув’язнення Тимошенко і Луценка може бути приводом для переоцінки
поглядів і позиції ЄС щодо України.
- У ЄС обережна позиція: багато заяв про невдоволення
внутрішньою політикою за відсутності реальних дій. Брюссель боїться
відштовхнути Президента України, щоб він не потрапив під вплив Кремля?
- ЄС не змагається ні з ким в своєму впливі на ту чи іншу
країну. Політика ЄС заснована на цінностях. Їхнє дотримання і є передмовою до
вступу в ЄС. Будь-яка європейська країна може вступити, якщо виявляє бажання, в
ЄС, пройшовши певний процес. Але правила для всіх єдині.
Однак демократична ситуація в Україні не дає ЄС
мінімальних підстав гарантувати наступні кроки в цьому напрямку. Зараз мова йде
про асоціацію України з ЄС. Це дуже амбітно. Якщо через десять років договір
про асоціацію буде імплементований, тобто всі взаємні зобов'язання дотримані,
Україна буде зовсім іншою країною. І це дозволить починати діалог про членство
України в ЄС.
Багато країн – члени ЄС, наприклад, Португалія чи
Іспанія, в минулому не мали нічого спільного з демократією, за один-два роки
провели процес демократизації. Надалі у громадян цих країн не виникало ніяких
підозр, що, наприклад, вибори пройшли з махінаціями.
Ми не змагаємося з Росією, тут все залежить від бажання країни сповідувати цінності ЄС
Тому ми не змагаємося з Росією, тут все залежить від
бажання країни сповідувати цінності ЄС. Приміром, Швейцарія – частина шенгенської
зони, але вона не член Євросоюзу, хоча може ним стати хоч завтра. Але в таких
країнах, як Росія, інший лад, дуже схожий на ваш, український. І він не схожий
на європейський. Тому ви самі повинні визначитися, які цінності сповідуєте.
Деякі політики говорили мені: ви [Європа] повинні забрати
нас, інакше нас забере Росія. Я був шокований: ми нікого не забираємо! Якщо ви
хочете стати частиною нас – приєднуйтесь.
- Заради чого ви порадили б європейцям відвідати Україну
найближчим часом – заради чемпіонату з футболу, гарних дівчат, дешевої
органічної їжі або щоб побачити, як в країні із середньою зарплатою $ 338 всі
парковки перед урядовими будівлями забиті машинами преміум-класу?
- Україна – чудова країна, в ній живуть дуже гарні люди.
Євро-2012 – лише привід переконатися, наскільки країна красива.
Що стосується величезної різниці між багатими і бідними,
то незаперечним є той факт, що гостей України це неймовірно дивує. Я з
Португалії, і в моїй країні живе багато українців. Португальці думають, що
Україна – дуже бідна країна, оскільки багато емігрантів звідси приїжджає до
нас. Але коли португальці опиняються в Києві, то не можуть повірити в кількість
розкішних машин на дорогах.
Україна не бідна країна, проте в ній живе дуже багато
бідних людей. Але я впевнений: якщо країна правильно використовуватиме свій
потенціал, все може змінитися.
***
Цей матеріал опублікований в № 14 журналу Корреспондент від 13 квітня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.