Показником статусу для зарубіжних багатіїв давно стали колекції творів мистецтва, у тому числі сучасного. В Україні, за рідкісним винятком, заможні громадяни змагаються автомобілями та годинниками, пише у колонці Максим Волошин, директор галереї Мистецька збірка, в № 26 журналу Корреспондент від 6 липня 2012 року.
Цього року світові
знаменитості й мільйонери влаштували справжню тисняву біля входу на vip-показ
міжнародного ярмарку Арт-Базель, яку називають Олімпійськими іграми у мистецтві.
Мультимільярдер
Стів Коен, власник Chrysler Building і Rockefeller Center Джеррі Спейер,
медіамагнат Пітер Брант, власник Gucci Group Франсуа Піно і знаменитий ювелір
Лоуренс Графф прибули до величезного художнього павільйону одними з найперших,
майже по-спортивному змагаючись за першість побачити і придбати прекрасне.
Усередині
павільйону колекціонери теж не забарилися – твори мистецтва ціною десятки
мільйонів доларів розходилися неначе гарячі пиріжки. Найдорожчою роботою стала
абстракція Марка Ротко Untitled ціною $ 78 млн. До неї пильно приглядався
Стів Коен, але в підсумку придбав більш скромну – за $ 20 млн –
червоно-синьо-жовту абстракцію ABCourbet роботи культового німецького художника
Герхарда Ріхтера.
Інсталяція Дональда
Джадда, зроблена з кількох плексигласових ящиків, принесла галереї David
Zwirner $ 2,6 млн. Диптих Такаші Муракамі Шангрі-Ла, блакитний/ Шангрі-Ла,
рожевий пішов за $ 1,5 млн. Галерея Hauser & Wirth продала Накази
американського художника з одеським корінням Філіпа Гастона за $ 6 млн, а
дерев'яну скульптуру Пола Маккартні Білосніжка і принц на коні – за $ 1,8 млн.
Сумарна вартість всіх творів мистецтва на нинішньому Арт-Базелі становила близько $ 2 млрд
Сумарна вартість
всіх творів мистецтва на нинішньому Арт-Базелі, який проходить вже 43-й раз поспіль і
збирає сотні галерей, тисячі художників і відвідувачів, серед яких найвпливовіші
люди планети, становила близько $ 2 млрд.
Саме тут розумієш:
мистецтво – хороша інвестиція, і великий бізнес його любить. Навіть банки
колекціонують арт-об'єкти: так, у зборах швейцарського гіганта UBS, що у 1994-му
став головним спонсором ярмарку, налічується близько 35 тис. робіт. Про нього
навіть жартували, що ця колекція приносить банку більше прибутку, ніж річна
діяльність. Німецький Deutsche Bank, спонсор філії Арт-Базеля у Гонконгу, є
власником 60 тис. творів сучасного мистецтва.
До прекрасного
долучалися не лише банки: на виставці були й представники тютюнового гіганта
Davidoff, і концерну BMW.
Погодившись, що мистецтво – вигідне вкладення, доводиться погодитися і з тим, що інвестори платять не просто за художню цінність роботи, а за бренд. Особливо це стосується сучасного мистецтва
Втім, погодившись,
що мистецтво – вигідне вкладення, доводиться погодитися і з тим, що інвестори
платять не просто за художню цінність роботи, а за бренд. Особливо це
стосується сучасного мистецтва. В одному з останніх інтерв'ю Деміен Херст
розповів, що на нього працюють близько 80 художників. Але таке зізнання вже
навряд чи зашкодить популярності Херста, адже саме його ім'я в кутку роботи коштує
мільйони.
Одна з
найпопулярніших галерей світу, Gagosian, привезла роботи на загальну суму $ 250
млн. Більшість авторів, відібраних її господарем Ларрі Гагосяном, перевірені
імена: Херст, Енді Уорхол, Пабло Пікассо. Поруч з титанами арту виставляли і талановитих художників-початківців, чиї роботи можна було придбати за $
500 – 1.500. На них теж є попит, якщо вгадати серед них майбутніх Уорхолів і
Пікассо, через 50 років вартість придбання зросте у сотні разів.
Але якщо на заході
мільйонери хизуються ранніми Пікассо у приватній колекції, то у наших олігархів
статус до цього часу вимірюється автомобілями та вертолітними майданчиками.
Складно уявити собі
Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Олександра Ярославського й інших
представників української бізнес-еліти у натовпі біля входу до Арт-Базелю. З
публікацій у пресі ми чуємо лише про чергові годинники Ахметова ціною $ 700
тис. або про новинки в гаражах заможних українців. Адже інші українці намагаються
наслідувати спосіб життя та смаки цих людей, в міру своїх сил і можливостей.
Тішить, звичайно, що
серед вітчизняних політиків і бізнесменів все ж є колекціонери і меценати. Ігор
Воронов, наприклад, знайомить українців з роботами Огюста Родена, Едгара Дега
та Олександра Архипенка з власної колекції. Олександр Фельдман володіє колекціями
живопису, скульптури та графіки і теж періодично влаштовує виставки.
Таких людей можна
перерахувати на пальцях. Залишається сподіватися, що Віктор Пінчук, який
вважається провідним гравцем в арт-секторі на пострадянському просторі і не
соромиться розповідати про свої покупки, виступить прикладом для своїх колег.
Предмети мистецтва не тільки дозволяють висловити і підкреслити власну індивідуальність і продемонструвати тонкий смак, але і вийти за межі часу
Адже предмети
мистецтва не тільки дозволяють висловити і підкреслити власну індивідуальність і
продемонструвати тонкий смак, але і вийти за межі часу. Це розуміли меценати
минулих століть, завдяки яким до наших днів дійшло безліч шедеврів. Так увійшов
в історію і українець Микола Терещенко, який заснував Київський і Глухівський
музеї мистецтва.
Це розуміють і
сучасні колекціонери – за кордоном. Але наш капіталізм молодий, і багато хто з
раптово розбагатілих співвітчизників ще не вдосталь задовольнився всіма привілейованими благами. Повинна ж
наша бізнес-еліта, награвшись літаками, машинками і крутими годинниками, звернути
увагу на духовно-культурні цінності? Наприклад, на мистецтво. У тому числі
українське.
***
Ця колонка опублікована у № 26 журналу Корреспондент від 6 липня 2012 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонено.
Відгуки та коментарі надсилайте за адресою [email protected]