Корреспондент: Пластикова міна. Україна перетворюється на звалище пластикових відходів

Україна перетворюється на гігантське звалище використаних пластикових пляшок та поліетилену - того, чого на Заході бояться, як чуми. Відсутність налагодженої системи переробки сміття і свинство співвітчизників штовхають країну до екологічного колапсу, пише Кароліна Тимків у №35 журналу Корреспондент від 7 вересня 2012 року.

Полігон побутових відходів № 5 біля села Підгірці, куди звозиться до 60% сміття з Києва та Київської області, не вщухає ні вдень, ні вночі. Протягом доби тут розвантажують більше 240 вантажівок загальною місткістю понад 1 тис. т. Над гігантським звалищем площею 63 га кружляють ворони і чайки - гори сміття сягають висоти 18-поверхового будинку.

Ці масиви нечистот будуть лежати тут довгі роки і лише примножаться, каже Віктор Пригоцький, начальник полігону: пластикові пляшки та поліетиленові пакети, що складають п'яту частину всіх побутових відходів українців, розкладаються протягом 300 років.

В Україні відсутня культура роздільного збору пластикового та органічного сміття, а компанії-перевізники і держава шкодують коштів на організацію системи такого збору, називають експерти головні причини колапсу.

Якщо в Німеччині встановлено 60 млн контейнерів для роздільного збору і працюють понад 500 заводів з переробки вторсировини, то в Україні - лише більше 30 тис. контейнерів і 30 сміттєпереробних підприємств, хоча реальні потреби ринку у десятки разів більші.

У країні переробляється лише 7% із 200 тис. т поліетиленових пляшок і
пакетів, які щорічно акопичуються. Для порівняння: у Німеччині утилізується 70% пластикової тари, а у Швеції - 90%.

Водночас у країні переробляється лише 7% із 200 тис. т поліетиленових пляшок і пакетів, які щорічно накопичуються. Для порівняння: у Німеччині утилізується 70% пластикової тари, а у Швеції - 90%.

Причому вітчизняні сміттєпереробні заводи завантажені максимум на 15-20%, констатує Олег Костюшко, голова правління компанії Крамар Рісайклінг, яка займається збором і переробкою вторсировини.

Ситуацію посилює низька побутова культура українців, які перетворюють ліси та парки на стихійні сміттєві полігони. В Україні вважається мало не нормою залишати пластикові пляшки та пакети після пікніків.

Прагнучи уникнути екологічної катастрофи, чиновники замислюються над тим, щоб скоротити використання пластикової упаковки за допомогою закону.

Брудна справа

Третій рік поспіль у квітні Дмитро Малюк, координатор проекту Зробимо Україну чистою, організовує прибирання сміття у парках і скверах великих міст і збирає для цього волонтерів по всій країні. У 2012-му акція охопила 110 населених пунктів та очистила зелені зони України від 645 куб. м пластикових пляшок і більше 4 тис. куб. м змішаного сміття.

"Лише щоб вивезти сміття з Труханового острова у Києві, нам знадобилося два сміттєвози", - розповідає Малюк. "Ми переважно прибираємо за свинями, які після пікніка лінуються за собою прибрати", - додає він.

Втім, рятують Україну від сміття не лише громадські організації: під час щорічного чищення каналізаційних колекторів Київводоканал дістає до 15 т пластикових пакетів.

Експерти звинувачують в усьому невисоку побутову культуру співвітчизників. Тим часом Захід прищеплює людям любов до чистоти за допомогою високих штрафів. У Чехії за залишене в лісі сміття у перерахунку на українську валюту доведеться розщедритися на 12 тис. грн, А в Канаді - на всі 16 тис. грн. Для порівняння: український штраф за подібне порушення - 170-510 грн.

Але навіть і цих грошей ніхто не платить: за чистотою не стежить ані держава, ані її громадяни, констатують експерти.

"У Німеччині сусіди або просто перехожі вважають своїм обов'язком подзвонити в державні органи і розповісти, що ти порушуєш законодавство, а у нас всім на все наплювати", - вважає Костюшко.

У Чехії за залишене в лісі сміття у перерахунку на українську валюту доведеться розщедритися на 12 тис. грн, А в Канаді - на всі 16 тис. грн. Для порівняння: український штраф за подібне порушення -170-510 грн.

Акуратність не лише у себе вдома, але і поза ним у крові у більшості жителів західних країн. У Ванкувері залишити пляшку або пакет у недозволеному місці вважається ознакою невихованості, стверджує Дмитро Аленушкін, який емігрував із Росії до Канади три роки тому. У Німеччині про шкоду пластикового сміття і про те, що його потрібно сортувати, знає кожен школяр, а дорослі за роздільний збір отримують знижки на оплату комунальних послуг.

У Києві, забезпеченому контейнерами для пластику на 70%, більшість жителів їх ігнорують, викидаючи відходи упереміш. А за даними державної компанії зі збору і переробки сміття Укрекоресурси, країна забезпечена такими контейнерами лише на 10%.

Тим часом навіть крихти роздільно зібраних відходів компанії-перевізники не довозять до переробки: не вигідно, підкреслюють експерти. Переплавлення 1 т відходів на сміттєвих заводах коштує приблизно 100 грн., тоді як її поховання на офіційному полігоні коштуватиме 85 грн, а на неофіційному звалищі той самий маневр коштуватиме ще дешевше - 30-40 грн або ж узагалі безкоштовно. До того ж багато вітчизняних переробних підприємств вимагають мільйонів гривень інвестицій у сортувальні лінії.

У підсумку левова частка пляшок і пакетів розкладається на полігонах України. Офіційних полігонів у країні більше 4 тис., стихійних - 35 тис., тоді як у Німеччині, чиє населення майже вдвічі більше, їх лише 162.

Обсяги поліетиленового сміття на Заході знижують не лише за рахунок роздільного збору та переробки, але і шляхом просування сумок багаторазового використання, зшитих із тканини. У Ванкувері вартість такої сумки не перевищує $ 2-3, а у випадку покупки на суму $ 50 її видають безкоштовно, розповідає Аленушкін.

У Києві, забезпеченому контейнерами для пластику на 70%, більшість жителів їх ігнорують, викидаючи відходи упереміш

У Франції, Італії, Іспанії уже кілька років покупки загортають у пакети з полімеру, який біологічно розкладається, а для розливу пива у половині випадків використовуються хоча і пластикові, але багаторазові пляшки. Їх заводи використовують до 40 разів, роблячи під час кожного розливу спеціальну відмітку - для обліку.

Щоправда, нерідко пластикові пляшки містять токсичні хімічні сполуки, які поступово реагують із напоєм і можуть негативно впливати на людський організм, - саме тому найбільш безпечним варіантом експерти вважають скляну тару. До прикладу, не так давно в Канаді на рівні уряду почалася кампанія проти використання під час виготовлення пластикової тари для дітей речовини бісфенол А, здатної справляти небезпечний вплив на репродуктивну систему людини і порушувати обмін деяких гормонів.

Українці ж у побуті віддають перевагу виключно дешевому одноразовому пластику, який, потрапивши на полігони, внаслідок хімічних реакцій загрожує перетворити територію країни на суцільну зону екологічного лиха.

Так, у процесі розкладання побутових відходів і пластикового сміття виділяється метан, вибух якого на хмельницькому сміттєзвалищі шість років тому ледве не став причиною катастрофи - пожежникам насилу вдалося врятувати місто від хмар отруйних газів.

Українці у побуті віддають перевагу виключно дешевому одноразовому пластику, який, потрапивши на полігони, внаслідок хімічних реакцій загрожує перетворити
територію країни на суцільну зону екологічного лиха

Крім того, через відсутність обладнання на більшості полігонів не збирають і не переробляють фільтрат (так називають рідину, що виділяється внаслідок гниття відходів), тому всі шкідливі речовини потрапляють у ґрунт та воду.

На київському полігоні № 5 техніка для збору фільтрату є, але вже більше півроку не працює. "Міська влада грошей нам не дає, тому поки що ми його не збираємо", - констатує Пригоцький. За словами начальника полігону, там утворилося вже три озера фільтрату.

Почати з себе

Програму роздільного збору сміття українська влада запроваджує від 2001 року, і досі вона не має наслідків.

"У 2010-му на неї було витрачено понад 200 млн грн., Але ці гроші витратили неефективно", - визнає Дмитро Радіонов, директор Укрекоресурсів.

Держава не підтримує переробників сміття, продовжує пояснювати причини ситуації, що склалася Сергій Блощаневич, голова наглядової ради компанії Оболонь. "Ті кроки, які роблять приватні компанії у цьому напрямку, - лише їхня особиста ініціатива", - підкреслює він.

Тим часом у Західній Європі передбачена підтримка навіть для успішного бізнесу. Так, у Німеччині сміттєпереробні компанії субсидуються державою, а у Фінляндії вони можуть отримати від уряду безвідсоткову позику строком на 15 років.

Якісний збір сміття в Україні вимагає додаткових коштів: лише на один контейнер для збору пластику потрібно 1,5 тис. грн., А на сортувальну лінію - від 600 тис. грн. За наявності більше ніж 50 таких ліній країні потрібно їх у сотні разів більше.

За рік середній городянин витрачає на пластикову упаковку близько 150-200 грн

Ці витрати не завжди окупаються реалізацією та продажем вторсировини, зазначають експерти, тому перевізникам вигідніше скидати сміття на полігони.

"Ми давно працюємо собі у збиток. І грошей для розвитку, і якихось інвестицій у нас просто немає", - констатує Василь Чирва, член правління компанії Київспецтранс, що вивозить сміття зі столиці.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ нещодавно запропонувало своє рішення проблеми - розробило законопроект, згідно з яким від 2013 року в Україні заборонять використання і продаж пакетів об'ємом менше 20 л і стануть заохочувати продаж біорозкладаної тари.

На цю думку чиновників наштовхнув європейський досвід. Так, у Данії, після введення у 1990-тих в оборот екотари і додаткового податку для виробників пластикових пакетів їх використання скоротилося на 90%.

"Без подібних нововведень Україна ризикує захлинутися у власному смітті", - переконаний Денис Павловський, координатор проектів з хімічної безпеки екологічної організації Мама-86.

Хоча багато хто на подібні перспективи дивиться з недовірою, в Україні екопакети вже не дивина, а цілком конкретна річ: у 2011 році компанія Ритейл Груп, до якої входить мережа супермаркетів Велика кишеня, задля експерименту півроку продавала біорозкладані пакети. І хоча нововведення користувалося попитом, зараз екопакетів у торговельній мережі немає. Закуплена партія закінчилася, уточнює Олена Разумова, провідний спеціаліст відділу розвитку зв'язків із громадськістю Ритейл Груп, і компанія збирається закуповувати нову.

У Данії, після введення у 1990-тих в оборот екотари і додаткового податку для виробників пластикових пакетів їх використання скоротилося на 90%.

Навіть якщо використання екотари збільшить витрати супермаркетів, це дозволить заощадити кошти на утилізацію, впевнений Павловський, закликаючи до якнайшвидшого запровадження обмежень на використання пластику.

"Якщо заборонять продаж одноразових поліетиленових пакетів, ми, звісно, повністю перейдемо на біорозкладані", - обіцяє Разумова.

Тим часом український бізнес робить власні кроки, щоб звільнити екологію від пластикового тягаря. Так, у компанії Оболонь уже не перший рік діє підприємство з переробки шкідливої тари. До цього Оболонь, за словами її керівників, підштовхнула необхідність утилізації власної вторсировини, а також прагнення відповідати духу часу - бути екологічно доброзичливою компанією. У 2011 році це підприємство утилізувало чималі 7 тис. т сміття.

Ще одна ініціатива знизу - справа, розпочата чотири роки тому Олександрою Кольцовою, вокалісткою рок-гурту Крихітка. Співачка оголосила війну поліетиленовим пакетам, створивши сайт ecotorba.com, через який можна придбати багаторазові господарські сумки вартістю 75 грн.

Кольцова підрахувала, що за рік середній городянин витрачає на пластикову упаковку близько 150-200 грн, і, на її думку, для жителя небагатої України це неекономно. Дану арифметику знає мало хто, тому найчастіше свою продукцію співачка не продає, а дарує як сувеніри.

"Якщо кожен буде робити те, що може, проблема буде вирішена, - підводить підсумок Радіонов. - Наприклад, можна почати з того, що кожен українець не буде залишати після себе пляшки на природі".

Звалище на звалищі

Регіони України з найбільшою кількістю несанкціонованих сміттєвих звалищ

Дані Укрекоресурсів

Задвірки Європи

Україна є однією з найбільш засмічених пластиковими відходами країн Європи

* останні доступні дані

Дані Eurostat, Let’s do it!, Укрекоресурсів

***

Цей матеріал опубліковано в № 35 журналу Корреспондент від 7 вересня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.