На екрани виходить найбільш американський фільм року – небачено дорога і настільки ж видовищна 3D-екранізація одного з ключових романів літератури США Великий Гетсбі. Тільки старт американського прокату цієї картини про велике кохання і бізнес уже заробив нечувані гроші, пише Оксана Мамченкова у №19 журналу Корреспондент від 17 травня 2013 року.
Коли в 1996 році австралійський режисер Баз Лурман
заснував кінокомпанію Bazmark, то вибрав для свого дітища девіз, який вельми
точно визначає його підхід до власної діяльності: "Життя, прожите в страху,
прожите наполовину". Розмінюватися на дрібниці і робити кіно впівсили або під
будь-яким тиском австралієць не звик. Саме тому він зняв Великого Гетсбі, екранізацію
головного роману класика американської літератури Френсіса Скотта Фіцджеральда,
що став в інтерпретації Лурмана одним з найбільш очікуваних фільмів цього року.
Режисер-перфекціоніст залучив для зйомок зірок першого
дивізіону на зразок Леонардо Ді Капріо, який тричі номінувався на Оскар, і Тобі
Магуайра, відомого роллю Людини-павука, костюми запропонував створювати
італійському дизайнерові Міуччі Прада, а музику – представникам авангарду
сучасної західної музики на чолі з володарем численних нагород репером Jay-Z.
Але і це ще не все з того, що зробив сміливий
австралієць. Режисер ризикнув екранізувати в 3D твір Фіцджеральда, який, здавалося
б, зовсім не передбачав зайвої видовищності.
У підсумку на реалізацію амбітного задуму пішло, за
оцінками профільних видань, до $ 150 млн. І це при тому, що спеціально для
зниження витрат на виробництво зйомки зі США були перенесені до Австралії.
Стрічка, яка вийшла 10 травня в американський прокат, уже заробила $ 51 млн, і у творців є всі підстави розраховувати на подальший чималий прибуток
Втім, не сильно зекономивши на картині, Лурман все ж
опинився у виграші. Стрічка, яка вийшла 10 травня в американський прокат, уже
заробила $ 51 млн, і у творців є всі підстави розраховувати на подальший
чималий прибуток.
Світова прем'єра стрічки відбулася 15 травня в ході
Каннського кінофестивалю. Побачити на власні очі, як Лурман розпорядився
наявними у нього мільйонами, вітчизняні глядачі зможуть вже цими вихідними.
Тим часом американські кінокритики розійшлися в думках щодо
екранізації класичного роману. За даними американського сайту Rotten Tomatoes,
який відстежує всі відгуки на кіноновинки, лише половина рецензентів позитивно
висловилася про новий фільм.
Незадоволені вщент розкритикували властиву Лурману візуальну надмірність, а також засумнівалися в доречності використання сучасної музики в картині, дія якої відбувається у пронизані джазом 1920-ті
Незадоволені вщент розкритикували властиву Лурману
візуальну надмірність, а також засумнівалися в доречності використання сучасної
музики в картині, дія якої відбувається у пронизані джазом 1920-ті.
Захисники нового Гетсбі знайшли експерименти
виправданими. "Геній Лурмана, хоч це і зводить з розуму прихильників
культурного пуризму, полягає в добре продуманому міксі вишуканості і
вульгарності", – резюмує враження від картини Ентоні Олівер Скотт з
американського видання The New York Times
Гроші і джаз
Ідея екранізації одного з ключових для американської
культури романів про свіжоспеченого багатія Джея Гетсбі, який заробив мільйони
в надії повернути кохання своєї юності, народилася у Лурмана більше десяти
років тому. Автор касових хітів Ромео+Джульєтта (1996) і Мулен Руж! (2001)
любить розповідати напівміфічну історію про свою подорож Транссибірською
залізничною магістраллю на початку 2000-х, під час якої він слухав на iPod
аудіокнигу Великий Гетсбі. Саме тоді, запевняє австралієць, роман настільки
вразив його, що він твердо вирішив зробити свою екранізацію.
До реалізації задуму Лурман добрався, лише випустивши
військовий блокбастер Австралія (2008).
Режисер не приховує, що без найменших сумнівів запросив на головну роль у Гетсбі Ді Капріо
Режисер не приховує, що без найменших сумнівів запросив
на головну роль у Гетсбі Ді Капріо. Ці дві помітних людини зі світу кіно товаришують
уже майже 20 років – з моменту зйомок Ромео+Джульєтти. Хоча вирішальним
фактором у виборі стала не дружба, а акторські можливості Ді Капріо, а також
наявність в його активі Золотого глобуса за головну роль у картині Мартіна
Скорсезе Авіатор (2005).
Досить швидко до давніх приятелів приєднався і Магуайр, який,
на думку режисера, ідеально підходив на роль Ніка Каррауея – оповідача історії
загадкового Джея Гетсбі. Потім команду доповнила британська актриса Кері
Малліган – номінантка на премію Оскар і володарка нагороди BAFTA за роль в
англійській картині Виховання почуттів 2009 року. Молода зірка картин Джонні Д.
(2009) і Уолл-Стріт: Гроші не сплять (2010) зіграла Дейзі Б'юкенен, кохану
Гетсбі.
Малліган згодом зізналася, що, як і Магуйар, прочитала
роман лише перед пробами. Але у акторів було достатньо часу, щоб заповнити
пробіл в освіті. Під керівництвом режисера вони не тільки вивчили першоджерело,
а й чорновий варіант книги, що мав назву Трімалхіон, і листування Фіцджеральда
з дружиною Зельдою Сейр – багато чого з описаного прозаїк узяв з власного
життя.
Не менш педантично поставилися і до вивчення
повсякденного життя золотої епохи американських 1920-х. "Я – оповідач, моя
дружина відповідає за перевірку фактів", – жартома описує розподіл обов'язків
Лурман. Справа в тому, що його дружина Кетрін Мартін – давній партнер
австралійця не тільки в житті, а й на знімальному майданчику. Вона завідувала
костюмами і постановкою всіх фільмів чоловіка, а робота над Мулен Руж! принесла
їй відразу два Оскари.
Сімейний підряд відповідально відтворив описаний у книзі період між Першою світовою і депресивними 1930-ми, що вирізнявся особливою розкішшю
Сімейний підряд відповідально відтворив описаний у книзі
період між Першою світовою і депресивними 1930-ми, що вирізнявся особливою
розкішшю. І сукні від Міуччі Прада, як і вишукані прикраси від Tiffany – лише незначна
частина антуражу. Автори чимало сил витратили на пошук машин класу люкс тих
років, а також на створення (частково – у павільйонах сіднейської студії,
частково – методами комп'ютерної графіки) Нью-Йорка напередодні Великої депресії.
Ключовими елементами атмосфери "гамірних 1920-х" для
Фіцджеральда були, на думку Лурмана, не так речі, скільки нестримні веселощі і
музика. Передчуваючи шквал критики, режисер пояснює, що прагнув зробити
картину, яка передавала б не тільки сюжет, а й сам дух книги. А це в першу
чергу – властива 1920-м любов до всього нового.
У цей період Америка була в захваті від джазу,
запозиченого з вуличної афро-американської культури. Тому, знімаючи кіно на
початку 2010-х, цілком природним було використовувати поширений сьогодні
хіп-хоп, переконаний Лурман. Це, мовляв, оптимальний нинішній еквівалент
популярної музики, придуманої чорними.
Австралієць звернувся до одного з головних хіп-хоперів США Jay-Z, який став співпродюсером картини, і подбав про те, щоб у фільмі звучала максимально сучасна суміш репу, джазу і поп-музики
У підсумку австралієць звернувся до одного з головних
хіп-хоперів США Jay-Z, який став співпродюсером картини, і подбав про те, щоб у
фільмі звучала максимально сучасна суміш репу, джазу і поп-музики. Він також забезпечив
зірковий музичний склад творців саундтреку, серед яких, наприклад, британський
рок-гурт Florence and the Machine, що номінувався на Греммі 2011 року, а також
один з найкращих, на думку профільних видань, рок-музикантів сучасності
американець Джек Уайт.
На довершення суть книги неможливо було б передати, не
вдавшись до 3D, вважає режисер. Австралієць переконаний: Фіцджеральд був
заворожений кінематографом, який нещодавно зародився, і швидким розвитком
технологій, а тому тривимірне кіно – не надмірність, а єдино правильний вибір.
"Все це робить картину настільки розкішною і настільки
інтимною, що ви буквально відчуваєте, як легко потрапляєте в життя цих людей", –
пояснює Магуайр доречність всіх рішень Лурмана.
Гетсбі для кожного
Коли у 1925 році роман Великий Гетсбі був опублікований,
публіка зустріла його досить прохолодно. Зате книгу розхвалили критики та
колеги Фіцджеральда по перу. З картиною Лурмана все сталося з точністю до
навпаки.
Лише за один вікенд американського прокату картина
відбила третину свого бюджету, а альбому із записом саундтреку картини
прогнозують другий рядок у рейтингу американського Billboard і продажі на рівні
100 тис. примірників за підсумками першого тижня.
Кінокритики не такі одностайні у своїх оцінках. Для
американців цей роман про зворотній бік американської мрії і часи надлишкової
розкоші, що завершилися економічним крахом, настільки ж цінний, як для росіян
проза Льва Толстого і Федора Достоєвського. Ось чому ця вже п'ята за рахунком
екранізація Гетсбі викликала у багатьох гостро негативну реакцію.
Головним чином критика стосувалася саме підходу Лурмана до роботи. Він, мовляв, занадто надлишковий у всіх своїх проявах – від дорожнечі костюмів і декорацій до погано обґрунтованого використання 3D-технологій
Головним чином критика стосувалася саме підходу Лурмана
до роботи. Він, мовляв, занадто надлишковий у всіх своїх проявах – від
дорожнечі костюмів і декорацій до погано обґрунтованого використання
3D-технологій, більш відповідного для бездумних екшенів, ніж для серйозних
драм.
"Як би гучно не заявляв про свою відданість роману
режисер, зроблена ним картина найчастіше здається лише приводом для
демонстрації власного божевільного й шаленого стилю", – обурюється Кенет Туран
з американського видання The Los Angeles Times. І багато колег оглядача
сходяться на думці, що картина, хоч і є вірною стилю першоджерела, але здається
метушливою і хаотичною – візуальне різноманіття створює чималі труднощі для глядачів,
що зважилися на перегляд.
Втім, захисників у картини знайшлося не менше, аніж огудників.
Перш за все, навіть не надто доброзичливо налаштовані критики відзначають
видатну гру Ді Капріо. Лу Луменік з The New York Post характеризує виконану
актором роботу як ні багато ні мало "чудову" і "гідну Оскара". А абсолютно
незадоволений фільмом Туран визнає: "Харизма Ді Капріо робить його єдиним
персонажем картини, гідним уваги".
У цілому ж різниця в оцінках зводиться до того, наскільки картинка, що давно склалася в голові читачів, збігатиметься із запропонованою Лурманом, впевнений Ді Капріо
У цілому ж різниця в оцінках зводиться до того, наскільки
картинка, що давно склалася в голові читачів, збігатиметься із запропонованою
Лурманом, впевнений Ді Капріо. "Адже у кожного – свій Гетсбі", – додає актор.
Аналогічним чином складається ситуація і з особистим
ставленням кожного глядача до творчості австралійця, що зважився посягнути на
американську літературну святиню.
"Стриманість – не його [Лурмана] сильний бік. Але
послухайте, це ж не найсильніший бік і гамірних 1920-х", – примирливо звертається
до розгніваних колег Кріс Нашаваті з профільного видання Entertainment Weekly.
***
Цей матеріал опубліковано в №19 журналу Корреспондент від 17 травня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.