Європа хоче, щоб Україна з небезпечного сусіда перетворилася на соратника, що розділяє спільні цінності, якого можна прийняти в свою сім'ю. Але Київ, схоже, схильний приєднатися до Митного союзу: так простіше, і боротися з власними недоліками для цього не потрібно, пише Михайло Ганницький, шеф-редактор УНІАН, у колонці, опублікованій у №21 журналу Корреспондент від 24 травня 2013 року.
Недавній
несподіваний візит Президента Віктора Януковича до Москви, що відбувся в
обстановці секретності, став причиною того, що в Україні знову стали обговорювати
тему цивілізаційного вибору між Євросоюзом та Митним союзом (МС) Росії –
Білорусі – Казахстану, що вже набила оскому.
Прихильники участі
в МС розповідають абстрактну псевдоекономічну нісенітницю про те, що інтеграція
із Заходом вб'є наші високотехнологічні галузі. А їхні опоненти намагаються
підняти більш важливе питання неекономічних чинників кожного з векторів
інтеграції: чим принципово відрізняються наміри двох союзів щодо України? Адже
в деталях будь-якої з двох інтеграцій і приховується диявол.
Відповімо собі на не риторичне запитання: чи подобається нам наша країна? З продажними судами і корумпованою міліцією, з олігархами, що стрімко збагачуються за рахунок обивателів, з рейдерами, що захоплююють заводи, пароплави, будинки вчительок, з фальсифікацією виборів?
Відповімо собі на не
риторичне запитання: чи подобається нам наша країна? З продажними судами і
корумпованою міліцією, з олігархами, що стрімко збагачуються за рахунок
обивателів, з рейдерами, що захоплююють заводи, пароплави, будинки вчительок, з
фальсифікацією виборів?
Питання, повторюся,
не риторичне. Бо не всі на нього щиро дадуть відповідь "ні". Є кілька категорій
громадян, яких нинішній стан справ цілком влаштовує, – олігархи, рейдери,
бандити, корумповані судді. Ряд політиків і громадських діячів, які
обслуговують інтереси цих людей, свідомо маніпулюють громадською думкою,
представляючи певний "український вибір" як доконаний факт. Мовляв, нас кличуть
в ЄС і МС, а ми повинні вибрати, що вигідніше.
Нас дійсно звуть у МС, але ми нинішні нікому не потрібні в ЄС
Це брехня. Бо нас
дійсно звуть у МС, але ми нинішні нікому не потрібні в ЄС. Бо як виглядає наша
країна в очах Заходу?
Ви (певна країна
ЄС) живете в багатоквартирному будинку, зробили собі євроремонт, у вас зручні
меблі, хороша побутова техніка, в сім'ї – мир і злагода. Поруч з вами живуть
кілька сусідів. Частина з них – такі ж, як ви: у когось ремонт краще, у когось
гірше, але ви всі поважаєте чистоту, лад і спокій і товаришуєте сім'ями.
Але є й інший
сусід. У його квартирі ремонт не робився багато років поспіль, він алкоголік,
постійно галасує і б'є дружину (алегорія розгону мітингів в Україні), у нього
давно забилася каналізація, загрожуючи затопити вашу чистеньку квартиру
фекаліями (тобто ЧАЕС), його будинок сповнений сміттям (корупція) , що є
середовищем існування для безлічі тарганів (тут, думаю, і так зрозуміло), які
безперешкодно пробираються через вентиляцію до вас. Не найкращий сусід, вірно?
Але це півбіди.
Саме через квартиру цього асоціального елемента у вашу частину будинку
проходить труба з газом. Ви весь час очікуєте підступу: сусід непередбачуваний,
може перекрити трубу з газом, або вона вийде з ладу і спровокує вибух. Загалом,
ви живете в умовах постійного стресу. Відселити сусіда можливості немає.
У цій ситуації у
вас є два варіанти.
Перший: ви
заливаєте бетоном вентиляцію і найменші тріщини в стінах між вашими квартирами,
закладаєте цеглою двері, що ведуть на загальну сходову клітку, витрачаєте гроші
на те, щоб побудувати газопровід в обхід сусіда. Ніби як проблема вирішена,
тільки крики битої дружини через стіни все одно доносяться, фекалії сусідської
каналізації, яка вийшла з ладу, все ж можуть просочитися у ваше житло, а вітер
періодично доносить до вас аромат сміття.
Тоді можна
спробувати другий варіант: провести виховну роботу "серед сусіда". Ви даєте
йому грошей, щоб він полагодив каналізацію (на реконструкцію об'єкта Укриття на
ЧАЕС розвинені країни виділили нам кошти безоплатно), оплачуєте йому лікування
від алкоголізму і допомагаєте прибрати сміття у квартирі (ЄС витрачає десятки
мільйонів на фінансову допомогу для реформування правоохоронної і судової
систем України, для вдосконалення національного законодавства та модернізації
енергетики). Також ви навчаєте його дружину самозахисту і регулярно проводите з
ним бесіди на тему поваги до другої половинки (ЄС витрачає масу людиногодин на різноманітні
місії, спостереження на виборах, захист прав і свобод громадян в Україні). А ще
ви готові кредитувати проведення ремонту і лагодження його труби з газом (ЄС
готовий надати нам кредит на модернізацію газотранспортної системи).
Коли сусід приведе
життя і будинок до ладу, ви будете готові прийняти його у своє коло. А поки
він, ще не освоївшись до кінця в новому житті, насилу справляється з вмістом
оновленої квартири, ви платите йому допомогу, щоб він не відчував голоду і нічого
не потребував (всі нові члени ЄС отримують регулярну фінансову допомогу із
загальної каси) . Але для вас це не проблема: адже разом ви сильніше, ваша
громада більше і краще здатна захищатися від будь-яких посягань.
Але, звичайно, для
реалізації варіанту номер два обов'язковою є умова – сусід сам повинен захотіти
змінитися.
Європа пропонує нам стати кращими – знищити корупцію, зупинити нелегальну міграцію, поважати права людини, турбуватися чистотою та порядком у своєму домі. І згодом буде не важливо, чи захочемо ми інтегруватися
Варіант номер два –
це те, як зараз діє стосовно України ЄС. Європа пропонує нам стати кращими – знищити
корупцію, зупинити нелегальну міграцію, поважати права людини, турбуватися
чистотою та порядком у своєму домі. І згодом буде не важливо, чи захочемо ми
інтегруватися або віддамо перевагу зберегти більш широку незалежність: для
європейців наша інтеграція в євроструктури не самоціль. Вони лише хочуть бути
впевненими в нашій адекватності.
Здається,
керівництво України зробило свій вибір. У всякому разі задекларувало його. Але
втілити його в життя буде дуже непросто.
Тим більше, що є
альтернатива. На нашій сходовій клітці є ще парочка сусідів, таких же
голодранців-гультяїв, як і ми. І вони пропонують нам більш простий з точки зору
реалізації варіант – зруйнувати стіни між квартирами, щоб сміття і таргани
стали спільними, об'єднавшись, остаточно придушити своїх дружин, щоб ті покірно
прали онучі і варили щі, віддати цим сусідам газову трубу, щоб про неї надалі
не хвилюватися.
Як довго триватиме
це старе селянське колективне щастя – з урахуванням того, що сусіди-європейці
вже видобувають сланцевий газ і будують LNG-термінали, а наші дружини і діти
(особливо ті, хто розумніший) все активніше намагаються втекти в більш
пристойні квартири? У даному разі це не питання: асоціальні елементи й
алкоголіки, як правило, позбавлені здатності стратегічного мислення.
Так в якій квартирі
хочете жити ви?
***
Ця колонка опублікована у №21 журналу Корреспондент від 31 травня 2013 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонено.
Відгуки та коментарі надсилайте за адресою [email protected]