RU
 

Корреспондент: Вежа, що падає. Рівень довіри українців до всіх державних структур впав до історичного мінімуму

1 липня 2013, 10:57
0
487
Корреспондент: Вежа, що падає. Рівень довіри українців до всіх державних структур впав до історичного мінімуму
Фото: Reuters
Президент задаэ тон політиці подвійних стандартів, яка міцно закріпилася у всіх інститутах влади

Рівень довіри українців до державних та політичних інститутів впав до історичного мінімуму. Наслідком розчарування стає зниження економічних показників, відтік населення і наростання радикалізації суспільства, пише Олександр Голубов у №25 журналу Корреспондент від 28 червня 2013 року.

Коли обурені жителі Івано-Франківська 7 травня цього року спробували влаштувати самосуд над двома інспекторами ДАІ, через яких загинув водій вантажного мікроавтобуса, вони навряд чи знали, що їхній порив – щось значно більше, ніж пригода міського масштабу.

Формально їх було кілька десятків – городян, які спробували покарати даішників і які були впевнені, що в іншому випадку влада спустить справу на гальмах. Але насправді людей, подібних до обурених мешканців "столиці" Прикарпаття, яких врешті-решт довелося втихомирювати за допомогою спецпідрозділів міліції, в країні десятки мільйонів. Це тренд загальнонаціонального масштабу останніх кількох років – більшість українців готові здійснювати суд самі, бо зневірилися практично у всіх органах влади.

Настільки масового розчарування в держінститутах в Україні не було з часів розвалу СРСР. Випадок безпрецедентний і для Європи

Настільки масового розчарування в держінститутах в Україні не було з часів розвалу СРСР. Випадок безпрецедентний і для Європи: навіть в охоплених кризою країнах ЄС населення може не довіряти окремим гілкам влади, але ніколи – державі у всіх її проявах.

"Криза віри" призводить до радикалізації українського суспільства і різкого наростання міграційних процесів, а також позначається на економіці.

"Країна, в якій царює недовіра, приречена бути бідною", – упевнений Олександр Пасхавер, президент Центру економічного розвитку.

Низовина влади

Уся верхівка влади, за даними дослідження фонду Демократичні ініціативи, перебуває на піку народних антипатій – лише один українець з чотирьох може сказати, що він довіряє тим, хто керує його державою.

Основа "осі зла" – Верховна Рада: вона не викликає теплих почуттів у 76% опитаних. На суди і уряд не готові покластися 72,3% і 71% респондентів відповідно. Міліція, Президент і політики замикають список інститутів, які викликають найменшу довіру: правоохоронцям не вірять 70% населення країни, а главі держави і політичним партіям – 69%.

Українці ніколи особливо не були прихильними до влади. Так, ВР лише один раз подолала 50%-й бар'єр народної довіри – за словами Ірини Бекешкіної, директора фонду Демініціативи, це сталося відразу після помаранчевої революції. Президентам теж не особливо вдавалося завоювати до себе прихильність народу: більша частина співвітчизників вірять їм лише в перший рік після виборів, а потім цей показник неухильно знижується. Проте довіра до Віктора Януковича вже впала до рівня антирекорду другого президента, Леоніда Кучми, який він поставив в останні місяці правління.

Нинішній провал довіри до держінститутів – один з найглибших за всю історію
української незалежності. І фантастичний за європейськими мірками: жителі Старого Світу в основній масі довіряють своїм державним і суспільним інститутам

Як зауважує Бекешкіна, нинішній провал довіри до держінститутів – один з найглибших за всю історію української незалежності. І фантастичний за європейськими мірками: жителі Старого Світу в основній масі довіряють своїм державним і суспільним інститутам.

Наприклад, німець Якоб Мишке, який прибув до Києва з Берліна викладати політологію, ніяк не може звикнутися з підозрілістю місцевих жителів до правоохоронців.

"Навіть ставши жертвою дрібних злочинів, вони уникають контактів з міліцією", – каже Мишке, чиї співгромадяни звертаються за допомогою до поліції через незначні причини.

Гірше, ніж в Україні, з довірою до уряду з усіх європейських країн справи йдуть лише в Греції, де рівень життя населення буквально за рік впав у рази.

Мордор на Дніпрі

Гілки української влади у сплеску недовіри повинні звинувачувати винятково себе. Тон задає Президент, який живе у величезній резиденції Межигір'я, облаштованій з розмахом, що має мало спільного з його рівнем офіційних доходів. Цей маєток розвивається, незважаючи на багаторазові скандальні публікації у ЗМІ про розкішний спосіб життя Януковича.

Почавшись із самого верху, ланцюжок подвійних стандартів впевнено тягнеться вниз, до членів Кабміну і парламентаріїв, які приховують свої реальні доходи і
витрати і повально використовують службове становище в особистих цілях

Почавшись із самого верху, ланцюжок подвійних стандартів впевнено тягнеться вниз, до членів Кабміну і парламентаріїв, які приховують свої реальні доходи і витрати і повально використовують службове становище в особистих цілях.

У цій піраміді влади, що тріщить по швах, експерти особливу роль відводять самодискредитації судів.

За даними Європейського соціального дослідження, що проводилося зусиллями семи наукових центрів, рівень довіри до правової системи в Україні найнижчий в Європі. Лише 6,2% українських респондентів висловили різний ступінь довіри до служителів Феміди, а 74,4% не довіряють їм повністю або частково.

У Європі у суддів зовсім інші показники. Так, у Швейцарії Феміді так чи інакше довіряють 62,7%, в той час як різний ступінь недовіри виявляє 16,1% респондентів. І навіть в сильно постраждалій від кризи Греції цей показник – 27,8% за довіру і 53% проти – виглядає краще за український.

Згідно зі статистикою, єдине, що добре вміють робити суди в Україні, – це карати. Так, у 2012 році вони засудили майже 165 тис. співгромадян, виправдавши
лише 275 осіб. При цьому судді перетворилися на бізнесменів, для яких закон – лише знаряддя заробітку

Згідно зі статистикою, єдине, що добре вміють робити суди в Україні, – це карати. Так, у 2012 році вони засудили майже 165 тис. співгромадян, виправдавши лише 275 осіб. Про якість таких "зачисток" свідчать результати розгляду справ проти України в Європейському суді з прав людини. На початок нинішнього року Євросуд опублікував рішення щодо 211 позовів проти української держави, і всі 211 справ Київ програв. Держскарбниця змушена була компенсувати несправедливо скривдженим судами співгромадянам 1,1 млн євро.

При цьому судді перетворилися на бізнесменів, для яких закон – лише знаряддя заробітку. Хрестоматійним прикладом став львівський суддя Ігор Зварич, який "наколядував" понад $ 1 млн. І хабарі не єдина "хвороба" людей у ​​мантіях: служителі закону стали всемогутньою кастою.

З останніх доказів тому – випадок, що стався в ніч на 12 червня в одному з харківських кафе. Там співробітники міліцейської Держслужби охорони затримали дебошира, який виявився місцевим суддею. Розплата знайшла співробітників МВС миттєво: вже наступного дня вони самі були заарештовані – прокуратура підозрює їх у перевищенні службових повноважень під час затримання.

Від судової системи не відстають і органи правопорядку. Слава про те, як міліція "править" порядком, докотилася і до міжнародних спостерігачів. За словами Давида Діаса Жожекса, заступника директора програми Amnesty International у Східній Європі та Центральній Азії, міліціонери з України, наприклад, не тільки регулярно застосовують тортури, а й відмовляються розслідувати заяви про використання тортур іншими правоохоронцями.

Прикладна соціологія

Відсотки недовіри до суддів, уряду, глави держави й іже з ними здаються віддаленими від життя теоретичними величинами. Насправді ці цифри мають цілком прикладне значення.

За останні кілька років до рекордно низького рівня впав індекс
інвестпривабливості країни. З України тікають не тільки західні банки, а й вітчизняні підприємці

За останні кілька років до рекордно низького рівня впав індекс інвестпривабливості країни. З України тікають не тільки західні банки, а й вітчизняні підприємці. Для них відхід під іноземну юрисдикцію, за словами Ганни Дерев'янко, президента Європейської Бізнес Асоціації, став чи не єдиним способом застрахувати себе від державного або рейдерського свавілля.

"І хоча це не дозволяє повністю позбутися настирливої ​​уваги українських чиновників, підприємці отримують можливість домогтися більш справедливого судового розгляду", – каже експерт.

Ще один варіант порятунку – відхід у тінь. Обсяг прихованої економіки в Україні став найбільшим у Європі. За підрахунками Фрідріха Шнайдера, професора Лінцського університету в Німеччині, на сьогодні він становить 44,1% ВВП.

На думку Дерев'янко, низький рівень довіри бізнесу до влади гальмує будь-які, навіть здорові реформи і погіршує інвестиційний клімат. Помічаючи, що чиновники дають преференції їхнім конкурентам, підприємці перестають довіряти державі, всерйоз сумніваючись у доцільності ведення бізнесу в Україні.

Економіка, з якої вимиваються успішні підприємці, монополізується кількома
бізнес-групами, близькими до влади, – мільярдерів Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа і структур, пов'язаних з Олександром Януковичем, сином Президента

Економіка, з якої вимиваються успішні підприємці, монополізується кількома бізнес-групами, близькими до влади. Корреспондент проаналізував усі великі угоди зі злиття-поглинання за останні три роки і переконався, що левову частку їх здійснили групи мільярдерів Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа і структури, пов'язані з Олександром Януковичем, сином Президента. Подібна "концентрація виробництва" гальмує розвиток економіки країни, інновації і сприяє зростанню цін.

"Криза віри" призводить і до радикалізації політики. Відстояти свої інтереси в цій сфері можуть лише люди, які володіють потужними фінансовими ресурсами або мають підтримку соратників, готових до силових методів.

У цьому переконався Юрій Левченко, кандидат у депутати від ВО Свобода в київському мажоритарному окрузі № 223. Результат осінніх виборів тут Центрвиборчком так і не зміг встановити, оскільки підрахунок голосів відбувався з чисельними порушеннями, які грали на руку супернику Левченка – провладному кандидату Віктору Пилипишину.

Свободівці вимушені були десять днів чергувати біля окружного виборчкому, постійно вступаючи у протистояння з міцними хлопцями, які намагалися блокувати контроль над підрахунком бюлетенів. Такі самі бійці, які стали вже звичним інструментом вуличної політики, з'являлися і на інших дільницях, де в опозиції були реальні шанси на перемогу.

ВО Свобода стала зразком радикалізації політики: високий результат партії на останніх виборах став уособленням бажання приблизно кожного десятого
українця бачити в парламенті людей, здатних кулаками боротися з владою

До слова, сама ВО Свобода стала зразком радикалізації політики: високий результат партії на останніх виборах став уособленням бажання приблизно кожного десятого українця бачити в парламенті людей, здатних кулаками боротися з владою.

Радикалізується і сам вітчизняний виборець. Вже 15% населення, згідно з даними Центру Разумкова, вважають самосуд єдиним способом покарати злочинців в сучасній Україні. Ще 31% людей вважають самосуд в цілому неприпустимим, але готові виправдати його в деяких випадках.

Невдоволення державою приводить і до зростання протестних настроїв у суспільстві. За даними фонду Демініціативи, 25,5% співгромадян вважають, що найближчим часом в їхньому населеному пункті можуть відбутися масові акції протесту. Цей показник зріс на 9% лише за півроку.

Поки ж головним українським "виходом із ситуації" стає не бунт, а втеча. У цілому 21% дорослого населення замислюється про еміграцію – це один з найвищих
показників у пострадянському просторі

Поки ж головним українським "виходом із ситуації" стає не бунт, а втеча. Високу готовність до еміграції підтверджують не тільки соціологічні дослідження, а й той факт, що, за даними Єврокомісії, вихідці з України утворюють найчисленнішу групу легальних мігрантів до ЄС.

Тільки у 2011 році дозвіл на перебування в країнах ЄС отримали 204 тис. українських громадян. Крім того, співвітчизники входять до трійки націй, представники яких частіше за інших претендують на американську зелену карту. У цілому 21% дорослого населення замислюється про еміграцію – це один з найвищих показників у пострадянському просторі.

Багато в чому завдяки такому "бажанню до зміни місць", а також іншим пов'язаним чинникам до 2050 року чисельність населення країни, за прогнозами ООН, знизиться майже вдвічі – з нинішніх 46 млн до 24,6 млн осіб.

Найкращим варіантом для України могли б стати не революційні, а еволюційні зміни, вважає Пасхавер.

"Громадяни успішних держав мають ті риси, які забезпечують цим країнам ефективність, – вміння домовлятися, відповідальність, законослухняність. Там, де громадяни мають ці риси, панує довіра. Тому українцям потрібно змінюватися самим", – каже економіст.

Складно чекати особистісного зростання і конструктивних дій від розлючених громадян, зайнятих фізичним виживанням у країні з гігантським соціальним розшаруванням

Однак складно чекати особистісного зростання і конструктивних дій від розлючених громадян, зайнятих фізичним виживанням у країні з гігантським соціальним розшаруванням. Більшість з них також позбавлені можливості подорожувати і бачити світ.

Змінити стан справ на краще, як не парадоксально, здатне подальше погіршення економічної ситуації. Це може стати головним мотивом для об'єднання українців у потужні політичні рухи, впевнений Михайло Мінаков, президент Фонду якісної політики. Нові політсили відправлять у відставку нинішню еліту, почавши процес трансформації держави. Однак без націленості на конструктив і здатності до компромісу навіть у справі створення нових сил не обійтися.


Гасіть світло

Більшість українців не довіряють владі, якою б вона не була – ні тій, що сидить в парламенті, ні тій, що носить сині мундири співробітників міліції

 

 

Взагалі не довіряють/

переважно не довіряють, %

Повністю довіряють / переважно довіряють, %

Верховна Рада

76,8

16,3

Суди

72,3

15,9

Кабінет Міністрів

71,0

22,3

Міліція

70,0

22,7

Політичні партії

69,2

17,6

Президент

68,9

25,8

Банки

67,3

22,9

Прокуратура

63,5

20,6

Конституційний суд

59,1

21

СБУ

48,5

34,4

Місцева влада

47,3

42,3

Збройні сили

37,2

48,6

Громадські організації

35,6

38,4

ЗМІ

33,8

58,3

Церква

19,9

70,1

Дані фонду Демократичні ініціативи, Центру Разумкова

***

Цей матеріал опубліковано в №25 журналу Корреспондент від 28 червня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: Українавладанаселеннядовіра
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Читати коментарі