тінь Юлі
Арсеній Яценюк, нардеп,
голова політради партії Батьківщина, 39 років
Час після виходу
торішнього Топ-100 Арсеній Яценюк присвятив самоствердженню. Він
самостверджувався в дуже різних, хоч і схожих іпостасях – як лідер об'єднаної
опозиції, як старший вуличний трибун країни і, зрештою, як основний конкурент
Віктора Януковича на президентських виборах 2015 року.
Не можна сказати,
що на всіх напрямках Яценюк програв, але й перемог він не святкував.
Перед осінніми
виборами в Раду партія екс-спікера, нашвидкуруч збита група представників БЮТ,
Фронту змін (ФЗ) та інших сил, стала другою після регіоналів, взявши 25,5 %
голосів.
Так Яценюк з
товаришами сформували другу за чисельністю фракцію, хоча це не допомогло їм якось
помітно впливати на роботу пропрезидентського парламенту.
Прагнучи запалити
народні маси, головний лідер головної української опозиції вибрався на вулиці, де
разом з УДАРом та ВО Свобода розпочав акцію Вставай , Україно!. Але роздмухати
з іскри полум'я не вийшло: країна не поспішала "вставати" за відмашкою
політиків. При цьому особистий рейтинг Яценюка, за даними GfK, останні півтора
року коливався в межах 3-7% без будь-якої тенденції до зростання.
У червні Яценюк і
його соратники по ФЗ увійшли до складу тимошенківської партії. Начебто і
непогана звістка – стартувати з такої позиції до президентського крісла зручно.
Проте Юлія Тимошенко наздоганяє політика, як тінь батька Гамлета: з'їзд зробив
Яценюка лише главою політради партії, залишивши формальне лідерство за ув'язненою.
У такому становищі людина, яка претендує на звання опозиціонера номер один,
виглядає лише тимчасовою заміною справжньому першому номеру.
Дані червневого
дослідження КМІС вказали голові фракції Батьківщини його персональне місце під
українським політичним сонцем – третє, після Віталія Кличка і Віктора
Януковича. Схоже, поки Яценюк перебуватиме в тіні Тимошенко, більше йому не
світить.
Резюме
Народився в
Чернівцях. Закінчив Чернівецький держуніверситет і Чернівецький
торгово-економічний інститут. У 1992-1997 роках очолював юридичну компанію Юрек
Лтд. У 1998-му – консультант кредитного департаменту банку Аваль, потім
заступник голови правління банку. У 2001-2003-му – міністр економіки Криму, у
2003-2005-му – заступник глави НБУ. У 2005-2006 роках – міністр економіки
України. У 2007 році був головою МЗС. З 2007-го по 2008-й – спікер ВР. У
2009-му очолив партію Фронт змін. На президентських виборах 2010-го отримав
6,7% голосів. У 2013 році обраний народним депутатом, очолив політраду партії
Батьківщина. Одружений, має двох доньок