Фото: Фото надане організаторами проекту
Яловецька не хотіла б повернутися в 70-ті
20 вересня в Національному художньому музеї в Києві відкривається перша масштабна виставка художників-сімдесятників Тихий протест 70-х. На її підтримку на сайті Корреспондент.net проходить спецпроект, у рамках якого українці діляться спогадами про життя в 70-х роках.
Розповідає Інна Яловецька, 78 років, пенсіонерка. У 70-х - нормвальниця Полтавського машинобудівного заводу м'ясного обладнання:
"Новий 1973 рік я зустрічала в санаторії ХХ партз'їзду в Кисловодську. Ви навіть уявити собі не можете, чого на ті часи вартувало роздобути путівку на курорт! І нехай не влітку, і нехай без дітей і чоловіка, все одно в такий подарунок долі було важко повірити.
Фото надане організаторами проекту
З такої нагоди обов'язково чепурилися, купували обновки, шили-перешивали, позичали одяг у сестер і подруг. А тут випадок був особливий. По-перше - Новий рік, по-друге - всесоюзна здравниця. І хоча у мене, заводської нормувальниці, грошей було, як кіт наплакав, я чомусь вирішила, що куплю собі з приводу небувалого везіння не сукню, не блузку, а хутряну шапку. Біля відділу з гордою назвою "Хутра" і вічно порожніми полицями вже з раннього ранку юрмилися люди. Цікаво, що в ті часи існували професійні "стояльщики" в чергах. Вони купували дефіцитний товар і відразу ж під магазином перепродували його за ціною, яка набагато перевищувала номінал. Ось від них-то я й дізналася, що саме сьогодні у відділ завезуть велику партію норкових шапок. Радості моїй не було меж, адже мріяла я саме про таку - з замшевим верхом і коричневою хутряною облямівкою. Через кілька годин, коли і я нарешті наблизилася до заповітного прилавка, виявилося, що шапки не норкові, а песцеві, не коричневі, а білі. Але я все одно була на десятому небі від щастя. По дорозі додому на радощах навіть вирішила зайти у фотоательє і зберегти цей прекрасний момент для нащадків. А сам санаторій мені абсолютно не запам'ятався, очевидно, нічого цікавого там зі мною не сталося.
Фото надане організаторами проекту
З подругами на тлі Петропалацу
Через кілька років мене за сумлінну працю нагородили десятиденною поїздкою до Ленінграда. Кожен день ми проводили в екскурсіях містом і околицями. Вражень було море. А жили ми в одному з корпусів Петропалацу, просто під дахом, у кімнаті без зручностей, із маленьким умивальником у коридорі та туалетом на вулиці. Я вирішила висловити свою думку з приводу страшних умов організаторам поїздки. Жінка - профспілковий діяч, що всюди супроводжувала нас, - обурилася: "Як вам не соромно! Раніше тут фрейліни самої цариці жили, і їх се влаштовувало".
Читайте також у рамках проекту Тихий протест 70-х:
Узагалі-то ми були з невередливих. Основною розвагою вважалися демонстрації на 1 травня і 7 листопада. Збиралися цілими сім'ями, зустрічалися біля заводу й стрункою колоною йшли до центру міста. Процесію супроводжував наш заводський оркестр. Під час зупинок ми співали, танцювали, перекушували принесеними з дому бутербродами, пиріжками, ірисками "Золотий ключик". Чоловіки вже із самого ранку потихеньку випивали, заїдаючи обов'язковою в ті часи закускою - плавленим сирком "Дружба". Наливали потайки від начальства й музикантам. Пам'ятаю, одного разу добре піддатий оркестр замість "Прощання слов'янки" заграв похоронний марш. Скільки галасу було... Кожного з них потім викликали на партком. Насправді хлопці в основному грали на похоронах, ось, будучи сильно напідпитку, і почали автоматично виконувати звичну мелодію.
Фото надане організаторами проекту
Першотравнева демонстрація. Інна з кулями і великим букетом паперових квітів у компанії начальника цеху і майстра дільниці
Сайт Корреспондент.net пропонує читачам поділитися своєю історією 70-х із нашою аудиторією. Свої історії з фотографіями надсилайте на адресу [email protected] з позначкою Згадати 70-ті.
Фото надане організаторами проекту
Саме в тій хутряній шапці
До речі, до свят у той час ми готувалися цілий рік. Дістанеш за блатом банку шпротів або зеленого горошку і зберігаєш до найближчого застілля. У нас у Полтаві тоді в дефіциті було практично все - м'ясо, олія, гречка, копчена ковбаса і навіть оселедець. Тому, якщо раптом комусь випадало щастя відправитися у відрядження, в гості, на екскурсію до Москви чи Києва, де з провізією справи йшли набагато краще, їхали навантажені всілякими клумаками , сітками і навіть валізами з провізією.
Скажу чесно: хоча це й були роки моєї молодості, повернутися в ті часи мені не хотілося ніколи".
Як повідомляв Кореспондент.net, 20 вересня у Національному художньому музеї відкриється виставка Тихий протест 70-х. До експозиції увійдуть понад 120 робіт, більшість яких будуть виставлені вперше.
За словами куратора виставки Євгена Березницького, це перша системна спроба дослідити феномен українського мистецтва 70-х років 20-го сторіччя і відкрити глядачеві один з найменш вивчених періодів в історії української культури.
Сімдесяті - знаковий час в українській культурі, пов'язаний з іменами Сергія Параджанова та Василя Стуса, час всесоюзних будівництв - ЧАЕС , БАМу та індустріалізації Сибіру. Це період внутрішньої еміграції радянських громадян, час фарцовників, зачісок "під бітлів", потертих джинсів і бобінних магнітофонів із записами Володимира Висоцького (чиї напівофіційні концерти збирали тисячі глядачів). "Тихий протест..." - дзеркало епохи, можливість згадати, "як це було", і зрозуміти, чим жило покоління 70-х, кажуть організатори виставки.
Художники-сімдесятники брали участь в офіційних виставках, але багато з них йшли в андеграунд, створювали власне середовище і знаходили свого глядача на "квартирних виставках" .
Тихий протест 70-х представить найкращі живописні та графічні роботи (пейзажі, портрети, сюжетні композиції) понад двадцяти авторів, серед яких один з послідовних адептів "суворого" стилю Владислав Мамсиков, майстер ліричної картини Зоя Лерман, одеський нонконформіст Олег Соколов, засновник "панічного реалізму" Петро Беленок, метр натюрморту Валентин Реунов та інші. Виставка триватиме до 20 жовтня.
Приєднуйтеся до спільноти Корреспондент Lifestyle&Fashion на Facebook та групи Корреспондент Lifestyle&Fashion вКонтакте