Повернення в Афганістан. Яка країна виявилася найнебезпечнішою у світі

Учасники проекту Повернення в Афганістан досягли, нарешті, свого пункту призначення і провели три дні в країні, від відвідування якої їм рекомендували утриматися всі, кого вони зустрічали на шляху.

Нижче - авторський текст учасників проекту.

Останнім часом ми отримали безліч попереджень про те, що краще в цю країну взагалі не пхатися - в тому числі й від українського МЗС. Делікатні співробітники посольства тимчасового уряду республіки в Бішкеку, видаючи туристичну візу, ні про що не попереджали (!): Бажали лише одне фото, анкету, 61 долар в банку та 10 просто так в посольство без будь-якої розписки.

Хайратон - найбільший перевалочний пункт на півночі Афганістану, 70% вантажів з півночі приходить до Афганістану через Хайратон.

Це те, що необхідно і чого достатньо для того, щоб стати туристом в Афганістані ... Або черговою жертвою - рядком в новинах.

Хлопчик-афганець на обміні валют. Діти тут часто продають що-небудь або міняють гроші.

"Бараняче м'ясо там коштує дорожче людського!", - Переконували нас російські далекобійники, що возять з Риги до Хайратон вантажі для сил коаліції.

 "На базарі зупиніться в натовпі - ножем під ребро, або зашморг на горло, - а навколо дітлахи і старі тільки посміхатися будуть ...", - розповідав нам узбецький таксист, ветеран афганської війни, що возить людей на кордон.

Балх. Руїни старого міста занесені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

З іншого боку, безліч таджицьких водіїв забирає газпромівський бензин на киргизькому кордоні та спокійно везе його до Кабула, а один бізнесмен афганського походження з Ташкента дуже нам радив відвідати Баміан. "Страшно? Буває всяке. Але не часто ж. Як пощастить, іншалла! Чому страшно?"

Руїни мечеті в Балх. Ні в яку спадщину не занесені.

Але страшно було. Тому ми вибрали провінцію Балх, як доступну та відносно безпечну і провели в ній три дні. Ми дуже боялися, що не знайдемо тут досить яскравих людей та історій для нашого проекту.

Транспорт на вибір. Верблюдів тут тримають не для туристів.

Але боялися абсолютно марно. Тут у кожного своя абсолютно неймовірна історія, неймовірна тому, що ці люди просто тут живуть.

Ми живемо в безглуздих, але безпечних містах і в соціальних мережах, а вони живуть в Афганістані.

В афганському домі. Стільці знайшлися тільки для гостей.

Хемінгуей сказав, що якщо продовжити будь-яку історію - вона неминуче закінчується смертю, тут же смерть буде в будь-якій історії з самого початку. За 50 років війни вона просто стала фоном.

Жити з таким фоном непросто, а мати власні погляди, цінності, стежити за світовими подіями співвідносити їх до подій у своїй країні, робити з цього висновки і боротися за свої права - тут це взагалі фантастика!

Але є в Афганістані й такі люди, і немало. Лайкнути кілька статусів, написати пару коментарів і назвати це "позицією" після кількох таких афганських знайомств нам буде вже набагато складніше.

Мазарі-Шаріф. Центр

Про все це докладніше з повернення. Ці три дні нам ще довго переварювати.

Нагадаємо, журналіст Володимир Червоноголовий і мандрівник Александр Лушин вирушили до Афганістану, щоб зрозуміти, як зараз там живуть люди, і що вони пам'ятають про війну за участю СРСР. Також автори проекту Повернення в Афганістан відвідають Киргизію, Узбекистан, Таджикистан.

Корреспондент.net

Всі фото - авторів проекту Повернення в Афганістан

Приєднуйтесь до спільноти Кореспондент Lifestyle & Fashion на Facebook і групи Кореспондент Lifestyle & Fashion вКонтакті