Курортний Таїланд, куди півсвіту вирушає за засмагою, насправді смагляву шкіру вважає недоліком. А місцеві красуні, щоб відповідати канонам, ховають обличчя від сонця під парасольками, пише Наталія Мечетна, редактор рубрики Світ журналу Корреспондент, у №50 видання від 20 грудня 2013 року.
«Це Бангкок, хлопче. На кожному кроці сюрпризи», – сакраментальна фраза одного з героїв американської комедії Похмілля-2: з Вегаса в Бангкок якнайкраще характеризує столицю Таїланду. Саме тут загальне умиротворення жителів неймовірним способом уживається з їхньою лихою їздою, хмарочоси сусідять з дивовижної краси буддійськими храмами, дорогі іномарки – з тук-туками, а на вулиці можна зустріти як вирядженого трансвестита, так і босоногого буддійського ченця.
«Зараз ви дуже гарні. Але мине кілька днів, і ви вже станете менш гарними», – з милою усмішкою після прибуття сказав нам гід-таєць. Справа в тому, що, згідно з естетичним уявленням місцевих жителів, бліда шкіра вважається досконалістю краси. А тайські модниці ховаються під парасольками від палючих сонячних променів.
Бангкок являє собою хитросплетіння запахів, кольорів, відчуттів. Гострі й одночасно солодкі страви, найсвіжіші морепродукти, екзотичні фрукти укупі зі спеціями, неймовірних кольорів хризантеми та орхідеї – все це лише початок довгого списку того, що ви побачите в Таїланді.
Вам, звичайно ж, захочеться відвідати Храм смарагдового Будди, Королівський палац, провідати варанів в парку Люмпіні, пообідати на вершині найвищої будівлі в Бангкоку Baiyoke Sky, зробити традиційний тайський масаж, покататися на тук-туку, а також багато іншого з того, що радить путівник. І тут ви на правильному шляху – все це треба робити обов'язково.
При цьому в Таїланді є чимало речей, на які накладено табу. Наприклад, не можна торкатися голів місцевих жителів. Тайці вірять у духів, які, за їхнім уявленням, мешкають практично скрізь. У голові ж, вважають тайці, живе особливий дух , і якщо його розтривожити, господаря голови чекає біда.
Щоб привабити до себе мешканців паралельних світів, водії автомобілів вішають в салоні яскраві іграшки і намиста. Перевдягання туристів в автобусі також не особливо вітається – знову-таки дух машини треба поважати, якщо хочете без проблем доїхати до кінцевої точки запланованого маршруту.
Для духів тут робиться чимало: наприклад, їх забезпечують навіть власним житлом. У такому гігантському мегаполісі, як Бангкок, можна побачити будиночки для парфумів – позолочені міні-храми , в яких зазвичай лежать маленькі сучасні радості життя – наприклад, баночки прохолодних напоїв і навіть сигарети. Тайці жертвують духам те, що люблять самі, і якщо ти курець – будь ласкавий, почастуй і духа сигареткою.
Тайська кухня – окрема й особлива тема. Ваші смакові рецептори випробовуватимуть одночасно гострими, солодкими і кислими стравами. І це буде настільки апетитно, що ви продовжуватимете їсти, навіть коли через велику кількість перцю по ваших щоках потечуть сльози. А повернувшись додому, ви ще довго згадуватимете смак легендарного супу том ям і тайських морепродуктів.
На пательнях вуличних торговців найрізноманітніші страви: кульки з м'яса краба в паніровці, мариновані кільця кальмарів, обсмажені великі креветки на паличках. Такий фаст-фуд тут у пошані, і його сміливо купують як місцеві жителі, так і іноземці.
Що стосується фруктів, то в Таїланді я спробувала найсмачніші манго й ананаси. Також добрий мангустін, що має тонкий солодко-кислий смак, хоча на вигляд дуже схожий на часник. Рекомендую обов'язково продегустувати і тамаринд, стручки якого нагадують велику квасолю.
Тайці продають пакети з нарізаними фруктами прямо на вулиці – як у нас пиріжки. До кожного пакетика обов'язково додається кульочок з червонуватою приправою – що це, точно сказати не можу, але ймовірно це суміш цукру із сіллю і перцем. Як сувеніри друзям раджу привезти пакетики з висушеною солоною папайєю або гострим манго. Або цукерки з кокосового молока і місцевих фруктів. Яскрава екзотика за ціною снеків.
Таїланд ніколи не був завойований або колонізований, і це допомогло йому зберегти свою автентичність. Загалом місцеві жителі надзвичайно спокійні – багатовікове занурення в буддизм зробило свою справу, і навіть ринкова торгівля неспроможна розбудити їхній темперамент. Вам ніхто не стане нав'язувати товар – разючий контраст у порівнянні з єгипетськими і турецькими продавцями. Наприклад, побачивши зроблені з бамбука національні трикутні капелюхи, наша компанія всі їх переміряла, влаштувавши на місці міні-фотосесію. Тим часом власник товару з напівусмішкою терпляче спостерігав за подіями.
Навіть більше, у мене двічі виникала ситуація, коли, здійснюючи покупку, я неправильно розуміла ціну і платила більше її вартості. І мені відразу повертали зайві гроші.
Єдине, що ніяк не поєднується із загальним заспокоєнням Таїланду, – швидкісна їзда на місцевих дорогах. Втім, можливо, маневреність і пронозливість у транспортному потоці – єдиний спосіб не застрягти в пробці на півдня в гігантському мегаполісі Бангкоці, де чисельність населення сягає 15 млн осіб.
Однак набагато більше вражає здатність жителів цієї дивовижної країни вірити в дива. На вході до Храму смарагдового Будди гід порадила нам неодмінно попросити божество про що-небудь. «Моє бажання збулося», – впевнено сказала вона.
Але коли заходиш до храму і бачиш химерні візерунки на стінах, квіти лотоса, мармурову підлогу, босоногих відвідувачів, а вдалині маленьку бірюзову фігурку Будди, до якої звернені сотні благаючих очей, думати про своє життя по той бік храму не хочеться. Та й ніяково турбувати Будду через дрібниці.
***
Цей матеріал опубліковано в № 50 журналу Корреспондент від 20 грудня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.