ISPORT.ua разом з партнером проекту, Carlsberg, продовжує цикл, присвячений історії Червоних.
Ліверпуль завжди славився гарним атакуючим футболом ще до приходу Юргена Клоппа. Правда, ера Рафи Бенітеса трохи відучила уболівальників на «Енфілді» від красивого футболу. Іспанець дав результат у вигляді казкового тріумфу в ЛЧ-2005 і в принципі домагався успіхів у єврокубках, тому йому і могли прощати не завжди яскраву гру. Ну а період 2010-2012 років, коли командою керували Рой Ходжсон і Кенні Далгліш, і зовсім багатьом уболівальникам «червоних» хотілося б забути.
Але все ж на «Енфілді» з'явився той, хто зміг вдихнути життя в команду. Ім'я його - Брендан Роджерс. Коли північноірландець змінив біля керма «короля Кенні», вболівальники не особливо сприйняли такий хід від керівництва. До цього Роджерс очолював такі клуби, як Уотфорд, Редінг і Суонсі. Перше ж питання - ну і чим він кращий за Ходжсона, який прийшов після Бенітеса і втік вже через півроку? Втім, аналітичний відділ клубу ретельно вивчив Брендана і знайшов плюси в його запрошенні.
Босів не зупинила і думка уболівальників, які очікували запрошення топового наставника для повернення команді колишньої слави. Чим же привернув північноірландець? Можливо, саме та гра, яку показував Суонсі за Роджерса і справила враження на керівництво. Брендан вважав гру Барселони за Гвардіоли еталоном. «Я люблю контролювати хід матчів і хочу, щоб моя доля була в моїх руках. Команда, яка володіє м'ячем краще за суперника, має 79% шансів на перемогу», - заявляв фахівець.
Мабуть, багато хто вважав би Роджерса «розумником», проте північноірландець набив чимало гуль в Суонсі. «Лебеді» при ньому зуміли підвищитися в класі, але в еліті стелею для наставника стало 11 місце. За визнанням тренера, він вчився не тільки у Гвардіоли, а й у Моуріньйо. Причому, стосовно португальця він говорив не побічно. Саме португалець запросив Роджерса на посаду тренера Академії Челсі в 2004 році. Тренери пропрацювали на «Стемфорд Брідж» до 2007 року, після чого «Особливий» відправився в Інтер, а Роджерс почав самостійну тренерську кар'єру.
У перший сезон Брендана на «Енфілді» відразу кинувся в очі контраст між ним і Кенні Далглішем. Шотландець був ідолом Ліверпуля, проте все ж його методики вже давно застаріли і виглядали наївно. Кенні робив ставку на молодих вихованців команди і досить закриту гру. Роджерс ж відразу поміняв акценти, давши «повітря» таким виконавцям як Луїс Суарес, Рахім Стерлінг і навіть Стюарт Даунінг. А придбання Коутіньо і Старріджа в першу ж зиму на «Енфілді» допомогло північноірландцеві зібрати потрібну обойму в атаці.
І все ж в дебютний сезон Роджерс багато чого міняв, а результат залишився незмінним - 7 місце в АПЛ і виліт в 1/16 фіналу ЛЄ від Зеніту. Вболівальники Ліверпуля лише єхидно вкотре повторили вже звичну фразу «Нічого, наступний сезон наш».
Проте, саме сезон-2013/2014 виявився ударним для команди. За перший рік Роджерс непогано розчистив склад, позбувшись таких «непотрібних» персонажів як Енді Керролл, Чарлі Адам, Крейг Белламмі, Альберто Аквілані, Максі Родрігес і Джо Коул. Ну а покупка вище названих Коутіньо і Старріджа лише зміцнила позиції Ліверпуля попереду. Такий хід був дуже потрібен і для утримання Луїса Суареса в команді. Уругваєць прийшов в команду за півтора року до Роджерса і явно сподівався боротися за трофеї в АПЛ і брати участь в Лізі чемпіонів. Не дивно, що під керівництвом Далгліша Луїс не міг сповна розкритися, хоча і залишався головним бомбардиром команди.
У другий сезон за Роджерса Ліверпуль входив з потужним квартетом попереду (Стерлінг, Коутіньйо, Суарес, Старрідж), вже зіграною зв'язкою в центрі поля в особі капітана Джеррарда і його спадкоємця молодого Хендерсона, а також укріпленою задньою лінією в особі Мамаду Сако та Симона Міньоле. Бельгієць був куплений в Сандерленді на зміну Пепе Рейні і в перший сезон провів ще на хорошому рівні (це потім вже Симон почне часто лажати). Ну а француз був покликаний замінити легендарного Джеймі Каррагера, який пішов на пенсію.
Уже восени про Ліверпуль стали говорити, як про реального претендента на чемпіонство. Мерсисайдці почали сезон з трьох мінімальних перемог (в тому числі і над МЮ) і в кожній грі три очки команді Роджерса приносив гол Старріджа. Всього ж до листопада Ліверпуль програв лише раз і впевнено тримався в когорті лідерів разом з Манчестер Сіті і Челсі. Ну а до Різдва «червоні» і зовсім вийшли на перше місце.
В Англії існує повір'я, що команда-лідер на момент Boxing Day повинна виграти чемпіонат. Таке траплялося не завжди, але англійці схильні були вірити в призначення. Тому коли мерсисайдці вибралися на першу сходинку прямо перед Різдвом, очікування чемпіонства «червоних» стало ще сильнішим. Вболівальники тут же повірили в Роджерса і вважали його Месією для команди. До того ж, північноірландець показав свою гнучкість і вміння варіювати склад. Ліверпуль видав відмінний старт сезону без травмованого Суареса, а коли на початку зими вилетів Старрідж, тут-то Луїс і включив свій максимум. Крім того, якийсь час через пошкодження був відсутній Джеррард, проте Лукас Лейва і навіть Джо Аллен змогли на час «закрити діру».
Хоча вже на Boxing Day мерсисайдці програли Манчестер Сіті і змушені були слідувати за «городянами» аж до початку квітня. Хоча форма команди була дійсно неймовірною. З початку січня і до кінця квітня Ліверпуль не програв жодної гри в АПЛ (14 перемог і 2 нічиї). Причому, як мерсисайдці це робили? 5:3 зі Стоком, 6:3 з Кардіффом, 5:1 з Арсеналом, 3:0 на «Олд Траффорд», 4:3 з Суонсі, 4:0 з Тоттенхемом... За їхніми іграми хотілося спостерігати щотижня навіть сторонньому вболівальнику! Феєрія майже все, навіть Мартін Шкртел, який в підсумку відзначився аж 7 голами в чемпіонаті. Не кажучи вже про Суареса зі Старріджем, а також Коутіньо, Стерлінга і Джеррарда, які розривали суперників.
Ну а матч 13 квітня на «Енфілді» проти Сіті і зовсім змусив усіх повірити в швидке падіння прокляття. До моменту гри Ліверпуль йшов нога в ногу з «городянами», проте істотно поступався їм за різницею м'ячів. Команди знову видали звичний для ігор Ліверпуля трилер. У першому таймі господарі вийшли вперед завдяки голам Стерлінга і Шкртела, проте після перерви здулися. Сіті відновив статус-кво і був навіть близький до вольової перемоги. Але все в підсумку вирішив момент за 12 хвилин до свистка. У звичайній ситуації в своїй штрафній Компані не влучив по м'ячу, дозволивши Коутіньо відразу пробити по воротах Харта. Удар виявився точним і в підсумку вирішив результат матчу. За чотири тури до фінішу Ліверпуль вийшов в лідери, обганяючи манкуніанців на три очки...
«Попереду ще чотири найважливіші гри. Можливо, це найбільша заявка на чемпіонство з усіх, що ми робили досі. Цей матч тягнувся неймовірно довго. Це найдовші 90 хвилин, які у мене тільки були. Тепер у нас чотири матчі. Кожен з них немов фінал. Говорили, що гра проти Сіті - головна, але я не згоден. Тепер немає нічого важливішого матчу з Норвічем. Ми ще нічого не виграли», - саме такі слова Стівен Джеррард сказав в колі з партнерами після переможної гри над прямим конкурентом.
Матч з Норвічем мерсисайдці виграли (3:2), тому головним ставав домашній поєдинок з Челсі. Ліверпуль влаштовувала і нічия з підопічними Моуріньйо, оскільки в останніх турах на команду чекали не найскладніші битви з Кристал Пелас і Ньюкаслом. Здавалося б, невже цей нестримний колектив дозволить «сірій» команді Моуріньйо поставити підніжку? Проте, збулося одне з найбільш ненависних проклять команди: «Якщо щось може перешкодити Ліверпулю виграти АПЛ, воно завадить».
«Червоні» практично не давали шансів Челсі і впевнено домінували в матчі. Поки не наступила третя компенсована до першого тайму хвилина, яка, здається, обірвала серця вболівальників і розвіяла всю міць Ліверпуля за вітром на довгі часи ... Думаю, не варто вкотре описувати, як капітан команди і ікона «Енфілда» Стівен Джеррард в простій ситуації підсковзнувся і подарував м'яч Дембі Ба. Сенегалець перетворив цей момент в гол, дозволивши Челсі ще глибше сісти в оборону і відбиватися. Моуріньйо і його команда з цим впоралися, добивши господарів другим голом у компенсований час.
Напевно, саме в той момент вся магія Роджерса, «Енфілда», Джеррард і всього, що пов'язано було з тією командою, розвіялася в мить. Манчестер Сіті не без проблем, але все ж обіграв Евертон в паралельному матчі і порівнявся з Ліверпулем. Однак різниця м'ячів дозволяла «городянам» відчувати себе комфортно (+59 проти +50). У передостанньому матчі сезону мерсисайдці спробували набити Кристал Пелас "повний кошик" після трьох голів до 55 хвилини, проте в підсумку отримали лише камбек від команди Тоні Пьюліса. Підсумкові 3:3 разом з впевненими перемогами Ман Сіті в останніх двох турах остаточно залишили команду на другому місці.
Той сезон був не тільки роком Суареса, який повторив рекорд за голами за сезон (31). Той Ліверпуль вибудував Роджерс і саме його віра в свої ідеали, бажання вчитися і відсутність боязні експериментувати дозволили Ліверпулю зробити такий ривок. Так, ніхто й гадки не мав побачити «червоних» в чемпіонській гонці перед стартом. Тим важче було падати в кінцівці. Падати всім уболівальникам команди, разом зі Стіві...
Мабуть, це був чи не єдиний ідеальний момент для Роджерса, щоб привезти титул на «Енфілд». Тоді і Манчестер Сіті при Пеллегріні не виглядав дуже потужно, і Моуріньйо ще не підлаштував Челсі під себе після другого приходу на «Стемфорд Брідж». Та й МЮ залишив сер Алекс Фергюсон, а Девід Мойєс не зміг утримати команду на тому ж рівні. Надалі ж Ліверпуль лише падав, а Брендан показував в основному свої негативні сторони тренерської майстерності.
Як, наприклад, його невміння вести трансферні справи. Прихід Коутіньо і Старріджа так і залишаться чи не єдиними вдалими покупками північноірландця. Але покупки Фабіо Боріні, Луїса Альберто, Лазара Марковича, Рікі Ламберта, Альберто Морено, Натаніеля Клайна, Дані Інгза, Крістіана Бентеке були невдалими. О, так, був же ще дивний перехід Маріо Балотеллі, який ну ніяк не вписувався в цю команду. Тим часом, Ліверпуль не втримав Луїса Суареса і Рахіма Стерлінга і Даніеля Аггера.
Можливо, Клопп в результаті і подякував Брендану за придбання низки виконавців (Ловрен, Джан, Фірміно, Мілнер). Однак успіх цих гравців був винятковою заслугою Клоппа. Тим часом, Ліверпуль Роджерса очікувано просів в новому сезоні, зайнявши 6 місце в АПЛ і не вийшовши з групи ЛЧ з Реалом, Базелем і Лудогорцем. Особливо запам'ятався момент, коли Роджерс вирішив виставити «дубль» на виїзний матч з «бланкос», оскільки на вихідних його чекала виїзна битва з Челсі. Мовляв, Ліверпулю і так мало що світило на «Сантьяго Бернабеу», а боротьба за ТОП-4 вкрай важлива... У підсумку мерсисайдці програли обидва матчі і до квартету найкращих так і не дісталися.
Новою ганьбою для команди стала гра останнього туру, яка стала останньою для Стівена Джеррарда в футболці Ліверпуля. «Червоні» примудрилися пропустити шість голів від скромного Сток Сіті і лише в кінцівці матчу «гончарі» дозволили капітану гостей попрощатися з командою на мажорній ноті... Було дивно, що Роджерс залишився на своїй посаді влітку, проте жахливий старт нового сезону все ж змусив керівництво «червоних» попрощатися з фахівцем.
Напевно, піди Роджерс влітку, загальне враження про його кар'єру на «Енфілді» залишилося б більш позитивним. Проте, фанати Ліверпуля схильні запам'ятовувати лише позитивні моменти. Так було з Рафою Бенітесом, який завершував кар'єру в Ліверпулі огидними результатами і грою. Так сталося і з Роджерсом. Брендан підготував команду до чемпіонства тоді, коли від нього цього ніхто не чекав. Він подарував Ліверпулю необхідні емоції й очікування, а також відродив пристрасть до футболу, яка залишила «Енфілд» на період з 2007 по 2013 роки.
Схоже, доля згодом вирішила віддати боржок Роджерсу. Північноірландець перезавантажив кар'єру в Селтіку, з яким виграв два чемпіонства. Це дозволило йому звернути на себе увагу Лестера, з яким він знову дивує всю Англію. Навряд чи хтось готовий був бачити «лисиць» на третьому місці в цьому сезоні. Брендан не змінив своєї філософії, адже його команда, як і «той» Ліверпуль, робить ставку на володіння м'ячем і універсалізм футболістів. Хоча до трансферів Лестера також залишаються питання. Тілеманс прийшов на «Кінг Пауер Стедіум» ще до Роджерса, а Агіос Перес, Даніель Прат і Джеймс Джастін поки не стали незамінними елементами команди.
Проте, у Брендана все знову зростається, як і в тому сезоні-2013/2014 з Ліверпулем. Про нього знову говорять, як про наставника, який здатний на диво. Падіння Джеррарда або камбек Кристал Пелас в передостанньому турі - явно не вина тренера. Та й взагалі важко сказати, чи була там чиясь вина. Судячи з усього, фраза про чемпіонство і Ліверпуль, озвучена вище, дійсно має в собі щось правдиве і містичне. Особливо зважаючи на події нинішнього сезону...
Анатолій Дерека, ISPORT.ua.
Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet