Фото: Getty Images
Блашко розповіла, як разом із близькими зуміла виїхати з Чернігова
Українська біатлоністка спромоглася вибратися з району, практично знищеного російськими терористами.
Змогла пережити кілька днів пекла. Відома українська біатлоністка Дар'я Блашко розповіла, як пережити постійний обстріл Чернігова окупантами.
Дівчина жила в районі, який було практично знищено російськими терористами.
26-річна спортсменка опублікувала кілька відео із Чернігова, в якому перебувала під час обстрілів із боку загарбників.
"Багато хто вже "прокинувся" і зрозумів, що відбувається, але є ще досить велика кількість людей, які думають, що всі фото та відео з 2014 року, що це постановки та фейки. Але ось те, що відбувалося зі мною за останні дні".
Спочатку ми жили у підвалі на лижній базі у Чернігові. Навколо, звичайно, стріляли, але там було досить безпечно до певного часу. Незабаром нам довелося дуже швидко зібрати речі та поїхати в інше місце.
Нам дали притулок люди, які жили з нами разом у тому підвалі. У них було не дуже безпечно, але прямих загроз ще не було. Першим дуже поганим дзвіночком став звук зниження літака над районом, де ми знаходилися. Близько 4 ранку.
Це страшно. Страшно тому, що ти не чуєш звуку, коли бомба скидається. І ти не знаєш, чи ти живий через 5 секунд. Нам пощастило того разу. Але щастя тривало недовго. Цього ж дня російська армія, що досить неподалік, почала обстрілювати район, де ми жили цей час.
Було зруйновано кілька будинків, сарай, уламки від якого просто наскрізь "прошили" металевий корпус машини мого тренера. У великій кількості будинків вікно винесло ударною хвилею. У тому числі й там, де нам дали притулок.
І ми всі разом перебралися в інший будинок, де був добрий льох, який витримає удари. Дев'ятеро людей, включаючи одну дитину, ночували у льоху, розміром, приблизно, 2*3. Це було байдуже. Живі та добре.
Але цим нещастя цього району не скінчилося. Зранку наступного дня з тих самих позицій вони обстрілювали місто, але в обід вони знову перейшли на наш район. Тепер були запальні бомби майже впритул, бо час від постріл до влучення був мінімальним для будь-якої реакції. Навіть впасти "обличчям у підлогу".
В цей час ми допомагали заклеювати вікна в іншому будинку. І це певною мірою нас врятувало, бо саме в цей будинок снаряд не прилетів. Але навколо все просто палахкотіло. Частина людей залишилася у льоху іншого будинку. Вони випадково зрозуміли, що будинок горить і, на щастя, встигли вискочити. Але одна жінка дуже обгоріла.
У цих людей не стало будинку, буквально, за секунди. Поруч стояла машина тренера і за будинком снаряд прилетів точно в неї. На відео навіть не одразу зрозумієш, що там взагалі була машина. Не пощастило людині, яка була неподалік під час обстрілу. Її вбило уламками. Її видно на відео, лежить поряд зі стовпом.
Ми знаємо і про інші втрати від прямих влучень у будинки. Дуже багато сімей залишилося без будинку просто тому, що ненаситна тварюка цілеспрямовано стріляла у будинки. Там не було армії, там не було військової техніки, там не розташовуються військові об'єкти.
Дар'я Блашко / instagram.com/blashko_darya/
Залишитися було небезпечно. У кого були автомобілі, забирали інших людей і поїхали до притулку. Ледве встигли знайти притулок у сховищах міста до початку комендантської години. Спали на піддонах у підвалі без світла. Тому що в місті практично ніде не було ні світла, ні газу, ні води, ні стільникового зв'язку. Мінімум тиждень.
Чекали на зелений коридор, але тягнути вже було пізно. І до того ж, зелений коридор взагалі не забезпечує безпеку. Частину з них було обстріляно. Вирішили ризикувати самі. Виїхали.
Віримо, що Україна вистоїть, бо армія сильна духом та професійна. Народ розлютили, але не залякали. Багато людей об'єдналися та допомагають один одному. Є й ті, що заробляють на чужому горі. Але на чужому нещасті свого не збудуєш", – написала Блашко.
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet