У Європі, зокрема й у ФРН, та у Північній Америці зафіксовано випадки мавпячої віспи у людей - дуже рідкісної за межами Африки вірусної інфекції. Медичні фахівці не можуть зрозуміти, яким чином передається вірус.
Про випадки зараження людей мавпячою віспою до цього часу було відомо насамперед у деяких регіонах Африки. Випадки цієї хвороби та підозри інфікування, які зараз зафіксовано у Великобританії, Іспанії, Португалії, США та Канаді, вважаються західноафриканським варіантом, який має легший перебіг, ніж центральноафриканський варіант. У Німеччині також вперше виявили випадок мавпячої віспи. Інститут імені Роберта Коха (RKI) застережно вже закликав до підвищеної пильності.
Мавпяча віспа: симптоми
Мавпяча віспа у людей викликає висипання на шкірі з пустулами і пухирцями, які через деякий час лопаються, а потім утворюють струпи, рідко утворюються постійні рубці. Висипання виглядають по-різному, залежності від фази, і можуть нагадувати вітряну віспу або сифіліс. Захворювання проходить приблизно через три-чотири тижні. Лише дуже рідко - зазвичай це відбувається у маленьких дітей - хвороба закінчується летальними випадками.
Інкубаційний період мавпячої віспи становить від 7 до 21 дня, але симптоми зазвичай проявляються через 10-14 днів. Тоді, крім висипів на шкірі, можуть виникнути головний біль, біль у м'язах і спині, підвищення температури тіла, озноб, виснаження та збільшення лімфатичних вузлів.
Як захистити себе від мавпячої віспи
Якоїсь специфічної терапії та вакцинації проти мавпячої віспи не існує. Але лікарі дотримуються думки, що щеплення проти віспи також відносно добре захищає від віспи мавп. Хоча вірус мавпячої віспи не пов'язаний безпосередньо з вірусом віспи, обидва типи віспи належать до одного роду вірусів. Тому вони достатньо схожі, щоб імунна система могла реагувати на інфекцію, вважають медичні фахівці.
"Звичайна" віспа вважається ліквідованою у всьому світі з 1980 року завдяки масштабній кампанії вакцинації. Однак, за даними RKI, значна частина населення світу більше не має від цієї хвороби вакцинного захисту.
Складний пошук шляхів передачі вірусу
Передача мавпячої віспи від людини до людини вимагає дуже тісного контакту. У більшості випадків шляхи передачі вірусу закінчуються ланцюгом у декілька осіб. Проводяться інтенсивні дослідження на предмет того, чи відбувається передача через контакт пошкодженої ділянки шкіри з виділеннями на шкірі хворих на віспу.
Коли перший випадок було зафіксовано близько двох тижнів тому, британські органи охорони здоров'я змогли легко простежити джерело хвороби, оскільки пацієнт, очевидно, привіз рідкісний вірус з Нігерії.
Відстежити чотири останні випадки виявилося набагато важче, оскільки інфіковані чоловіки раніше не їздили в Африку і не контактували з іншими хворими. Представники органів охорони здоров'я зараз ретельно шукають таємничі зв'язки між цими випадками, оскільки вірус мавпячої віспи передається не так легко.
Передача через тісний контакт
У більшості випадків, про які стало відомо досі, інфікувалися чоловіки, які мали статевий контакт з іншими чоловіками. Попри це, багато британських експертів чітко зазначають, що поки немає достатніх доказів того, що мавпяча віспа людини є інфекцією, що передається статевим шляхом.
"Напевно, надто рано робити якісь висновки про шлях передачі або припускати, що сексуальна активність була необхідною для передачі, поки у нас не буде чітких епідеміологічних даних та аналізу", - наголошує доктор Майкл Скіннер, доцент вірусології в Імперському коледжі Лондона.
Професор Джиммі Вітворт, професор міжнародного громадського здоров'я Лондонської школи гігієни та тропічної медицини (LSHTM), дотримується схожої точки зору: "Найімовірніший шлях поширення (інфекції - ред.) в цьому кластері - це тісний контакт: дотик до шкіри чи постільної білизни або спільне використання посуду. Не слід допускати фактичну передачу статевим шляхом через генітальні або оральні виділення".
Пройдіть обстеження, якщо у вас є симптоми!
У статті RKI зазначено, що мавпяча віспа повинна розглядатися як можлива причина у разі незрозумілих проявів на шкірі, схожих на віспу, також і у тих випадках, коли пацієнти не їздили в певні регіони, де поширена хвороба. Згідно з RKI, чоловіки, які мають статеві стосунки з чоловіками, повинні "негайно звернутися за медичною допомогою", якщо у них є якісь незвичайні прояви на шкіри.
Доктор Сьюзен Гопкінс з Агентства охорони здоров'я Великобританії (UKHSA) також закликала бути особливо пильними. "Ми наполегливо закликаємо, насамперед гомосексуальних та бісексуальних чоловіків, звертати увагу на будь-які незвичайні висипання або пошкодження на шкірі та негайно звертатися до служби сексуального здоров'я", - закликала Гопкінс.
Класичний зооноз
Уперше мавпячу віспу у людей було зафіксовано в 1970 році в Демократичній Республіці Конго. Спостерігалися поодинокі випадки хвороби, насамперед у країнах Центральної та Західної Африки. Однак загалом Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) оцінює ендемічний ризик як надзвичайно низький.
Імовірно, збудник мавпячої віспи циркулює серед гризунів. Мавпи вважаються так званими фальшивими носіями вірусу. Такого фальшивого носія хоча й може бути інфіковано вірусом, але паразит не може в ньому далі розвиватися.
"Інфекції можуть передаватися через контакт з виділеннями інфікованих тварин", - йдеться у звіті RKI. Передача відбувається переважно через укуси (білок, щурів, приматів), контакт (як з "домашніми тваринами"), контакт з кров'ю та виділеннями тварин, вживання в їжу (зараженого м'яса мавп) та через крапельне зараження. Таким чином, це є класичним зоонозом, який викликаний тісним контактом з інфікованими тваринами або вживанням їх у їжу.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet