Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер зіткнувся з найсерйознішою кризою за півтора року перебування при владі.
Прем’єрство Кіра Стармера опинилося під загрозою на тлі скандалу навколо екс-посла Великобританії в США лорда Пітера Мендельсона, який фігурує у справі сексуального злочинця Джеффрі Епштейна.
Затяжна криза
У неділю керівник апарату прем’єр-міністра та його ключовий радник Морган Максуїні подав у відставку, взявши на себе відповідальність за пораду, яка призвела до призначення лорда Пітера Мендельсона послом Великобританії в США. Вважається, що саме Максуїні розробляв стратегічну програму лейбористів і зіграв важливу роль у їхній перемозі на виборах. Вранці в понеділок звільнився глава комунікацій апарату прем’єр-міністра Тім Аллан.
Ці події спровокували розмови про те, чи утримається прем’єр-міністр на своїй посаді.
У понеділок Стармер заявив про намір залишатися прем’єром Британії. Однак тиск на нього всередині партії зростає. На Даунінг-стріт визнали, що в партії йде важка розмова про політичні наслідки скандалу.
Темні справи
Минулого тижня — після публікації нових файлів Епштейна — з’явилися раніше невідомі деталі стосунків Мендельсона з фінансистом, засудженим за педофілію та торгівлю людьми.
Мендельсон, який отримав прізвисько Князь темряви за вміння плести закулісні інтриги будь-якими засобами, був помітною фігурою в британській політиці з 1980-х років. Протягом десятиліть він вибудовував широкі зв’язки на багатьох рівнях британського істеблішменту. Мендельсон був впливовим гравцем і при лейбористах, і при консерваторах.
Перший дзвіночок великого скандалу пролунав ще у вересні минулого року, коли була оприлюднена частина файлів Епштейна.
В електронному листуванні лорд Мендельсон ставив під сумнів справедливість вироку Епштейну за залучення неповнолітньої дівчини до проституції. Тоді він називав вирок помилковим і вважав, що рішення має бути переглянуте. Зараз Мендельсон оспорює твердження про те, що він вважав вирок помилковим, і каже, що лише підтримував свого приятеля в приватному порядку.
Тоді ж стало відомо, що в альбомі, який друзі фінансиста подарували йому у 2003 році, Мендельсон називає Епштейна своїм найкращим другом.
Після цього Мендельсон був звільнений з посади посла Великобританії в США. Але, як з’ясувалося згодом, це було лише початком скандалу.
Нова партія файлів Епштейна, опублікована наприкінці січня, вказала на те, що в період з 2003 по 2004 рік Епштейн нібито переказав Мендельсону гроші на загальну суму 75 тис. доларів. Сам Мендельсон заявляє, що не пам’ятає про ці перекази і що у нього не збереглося жодних записів про отримання коштів.
Вивчивши нові файли, журналісти Reuters встановили, що у 2009 році Мендельсон надіслав Епштейну службову записку, написану для британського прем’єра Гордона Брауна, про можливий продаж активів у Великобританії та податкові зміни, а у 2010 році заздалегідь повідомив Епштейна про фінансову допомогу у розмірі 500 мільярдів євро від Європейського союзу.
Газети Guardian та Irish Times знайшли серед мільйонів опублікованих документів листування Мендельсона з Епштейном із багатьма сексуалізованими жартами.
У листуванні дипломата і фінансиста побутові питання змішувалися з непристойностями та відсилками до БДСМ-практик, а потім розмова могла переходити до обговорення вигідних бізнес-зустрічей і угод. Серед оприлюднених фотографій із нової порції файлів Епштейна є знімок, на якому Пітер Мендельсон стоїть у трусах поруч із жінкою в білому халаті (її обличчя приховано чорним квадратом).
Публікація документів уже призвела до виходу Мендельсона з Лейбористської партії та Палати лордів, а також до початку кримінального розслідування щодо нього. Але тепер питання почали ставити вже прем’єр-міністру: як Стармер схвалив призначення Мендельсона на дуже важливу та впливову посаду посла в США, знаючи про його зв’язок з Епштейном?
До чого тут Стармер
Британське видання Economist вважає, що лорд Мендельсон був призначений послом у США перш за все завдяки людям, яких він особисто знав, і тому крилу партії, яке він представляв. Мендельсон був близький до Моргана Максуїні, найвпливовішого радника Стармера. Судячи з усього, саме Максуїні домігся того, щоб Мендельсон отримав високу посаду у Вашингтоні.
Сам Стармер, як зазначає Economist, не був близьким другом Мендельсона. До призначення у Вашингтон стосунки двох політиків зводилися до того, що Мендельсон час від часу давав прем’єр-міністру поради з кулуарів і одного разу в подкасті висловив припущення, що Стармер набрав забагато зайвої ваги. “У прем’єр-міністра немає близьких друзів, але він все одно встиг зіткнутися з кумівством”, — резюмує Economist.