Група біологів з університету Торонто дослідили поведінку мух-дрозофіл і встановили, що вони здатні регулювати виділення різних феромонів відповідно до складу їхньої групи.
Під час дослідження вчені взяли певну кількість самців та поділили їх на групи по 40 особин у кожній. Групи були двох видів: чисті групи й мішані.
Фахівці підкреслюють, що в чистих групах всі самці були майже генетично ідентичні, а от у змішаних було 32 майже ідентичних самця і вісім особин з інших родин.
У ході експерименту біологи щогодини брали зразки феромонів, що їх виділяли комахи. Виявилося, що генетично близькі комахи в чистих групах продукували одну суміш феромонів, а в мішаних - іншу.
Далі фахівці провели інший експеримент: відібрали деяку кількість самців і самиц та поділили їх на такі ж групи. У чистих групах було шість генетично схожих самців і шість самиць, а в мішаній виявилися чотири ідентичні самці, два самці іншого виду й шість самиць.
Спостерігаючи за мухами, вчені помітили, що присутність генетично інших самців змушує самців першого виду спаровуватися принаймні на 33% частіше. До того ж вчені встановили, що за допомогою феромонів комахи спілкуються, а манеру спілкування мухи вибирають відповідно до компанії, тобто, мають деякі задатки соціальної поведінки.
Ще раніше американські вчені з Каліфорнійського технологічного інституту з'ясували, як мухам вдається вміло уникати ударів мухобійки.