Археологи Тімоті Дарвілл і Джефф Уейнрайт, що проводили розкопки усередині Стоунхенджа, вважають, що цей мегалітичний комплекс набагато молодший, ніж передбачалося.
Одержавши радіовуглеводний аналіз органічних матеріалів із землі усередині кам'яного кільця, фахівці виявили, що перші мегаліти були встановлені на цьому місці не раніше 2400 і не пізніше 2200 року до нашої ери, тобто на 300 років пізніше, ніж передбачалося.
Також учені звернули увагу на просторість могильника біля комплексу, а також на те, що приблизно половина з похованих там людей не були місцевими жителями. Виходячи із цього, вони припустили, що люди приходили до Стоунхенджа із всіх кінців країни, вірячи, що сині камені допоможуть їм зцілитися.
Дарвілл і Уейнрайт назвали Стоунхендж неолітичним Лурдесом (за аналогією із французьким містечком Лурдес, що став місцем паломництва католиків із усього світу після того, як там, за переказами, Богоматір з'явилася дівчинці-пастушці в 1858 році), а також реанімацією для всієї південної Англії в пізньому кам'яному віці.
У травні 2008 року археологи Майк Паркер Пірсон і Ендрю Чемберлен, провівши радіовуглеводний аналіз людських останків, знайдених в 1950-х роках усередині Стоунхенджа, дійшли до висновку, що ховати на території комплексу почали раніше 3000 року до нашої ери, і припустили, що Стоунхендж - це місце поховання древніх вождів, символ світу мертвих.
За матеріалами Lenta.ru