40 років тому зареєстрували нове захворювання - СНІД
Вірус імунодефіциту людини - хамелеон серед решти вірусів, він постійно змінюється, мутує, що зводить нанівець усі спроби вчених створити вакцину.
40 років тому, 5 червня 1981 року, Американський центр контролю над захворюваннями зареєстрував нову хворобу - СНІД (синдром набутого імунодефіциту). СНІД є кінцевою стадією ВІЛ-інфекції - захворювання, що викликається вірусом імунного дефіциту людини (ВІЛ), який вражає клітини імунної системи.
ВІЛ уже забрав понад 33 мільйони життів. За даними ВООЗ, у кінці 2019 року в світі налічувалося 38 мільйонів людей, які живуть з ВІЛ.
ВІЛ часто є стигмою, оскільки багато хто до цього часу помилково вважає, що ним хворіють тільки представники сексуальних меншин і наркозалежні.
Тим часом уже давно встановлено, що ВІЛ передається під час незахищеного статевого акту, переливання зараженої крові, використання заражених голок, а також від матері дитині.
Незважаючи на те, що з моменту виявлення цього захворювання минуло вже сорок років, вакцини проти ВІЛ досі немає. Чому? Відповідь проста: вірус імунодефіциту людини - хамелеон серед решти вірусів, він постійно змінюється, мутує, що зводить нанівець усі спроби вчених створити вакцину від ВІЛ.
Як виглядає вірус імунодефіциту людини
Вірус імунодефіциту людини має складну тривимірну структуру поверхні, при цьому половина її вкрита цукровою оболонкою, гліколізована, як кажуть вчені. Саме гліколізовані поверхні блокують дію вакцини.
Якби ВІЛ поводився так, як інші віруси, це б суттєво полегшило завдання розробникам вакцини. Але вірус імунодефіциту людини постійно і дуже швидко змінює свою оболонку. Щоб здобути перемогу над цим вірусом, імунна система повинна його розпізнати, але його швидкі мутації ведуть до того, що імунітет не бачить у ньому небезпеки.
Вірус імунодефіциту людини належить до групи ретровірусів. Вони мають здатність зберігати свій ДНК-геном у клітині людини. Вчені вже багато років намагаються зрозуміти, як розмножуються ретровіруси, щоб розробити стратегію боротьби з ними. Але поки безрезультатно.
Які вакцини розробляються проти ВІЛ
Розробка вакцини під назвою HVTN 7026, яка розпочалася у 2016 році в Південній Африці, викликала великі надії. 5407 осіб, ВІЛ-негативних, у віці від 18 до 35 років, брали участь у випробуваннях цієї вакцини. Під час вакцинації використовувався метод Prime Boost, за якого комбінували два щеплення.
Під час першої (Prime) вакцини людина отримувала зовсім іншу сироватку, ніж під час другої (Boost). Таким чином шанси для імунної системи повинні були подвоїтися, але цього не сталося.
Основою для HVTN 7026 стала вакцина RV 144. Це єдина сироватка, яка під час випробувань у Таїланді показала досить скромний рівень ефективності у 31 відсоток.
Щоправда, ця вакцина здатна захищати людину від вірусу лише протягом кількох місяців. У лютому 2020 року її випробування були перервані, тому що не спостерігалося очевидного успіху.
Наступною спробою розробити вакцину від ВІЛ / СНІДу став проект MOSAICO. Він так само був заснований на методі комбінування двох вакцин. Вакцину MOSAICO тестували на мавпах і результати були дуже обнадійливими.
За допомогою цієї вакцини ризик зараження ВІЛ / СНІДом у 90 відсотках випадків міг би зменшитися. З кінця 2019 року в США проходять клінічні випробування цієї вакцини. 3800 осіб беруть у них участь.
Третя вакцина розробляється під назвою IMBOKODO. У її випробуваннях беруть участь 2600 осіб з різних африканських країн. Ефективність вакцини поки становить 67 відсотків. Її випробування закінчаться в лютому 2022 року.
Поки, упевнені вчені, будь-яка з розроблених вакцин не зможе забезпечити 100 відсотковий захист від ВІЛ. Але успіхом вважалася б вакцина, яка забезпечувала б від 60 до 70 відсотків захисту. До цього моменту залишається лише можливість лікувати ВІЛ / СНІД антиретровірусними препаратами.
Чому важлива доконтактная профілактика
Оскільки поки вакцину проти вірусу імунодефіциту людини винайти не вдалося, великі надії покладають на медикаментозну профілактику ВІЛ / СНІДу, так звану доконтактну - це профілактичний захід щодо запобігання передачі ВІЛ-інфекції, яку проводить із собою ВІЛ-негативний партнер.
На цей час вчені шукають альтернативу таблеткам, які необхідно приймати щодня. Йдеться, зокрема, про уколи або імплантати, які сприяють накопиченню необхідного препарату проти вірусу в організмі.