Російські вчені визначили походження сучасних собак

Російські дослідники з Інституту молекулярної та клітинної біології СО РАН провели дослідження ДНК собак і споріднених видів, що дозволило їм визначити походження сучасних домашніх псів.

Як заявив заступник директора з науки Інституту Олександр Графодатський, собаки мають радше європейське походження.

"Якщо говорити про Європу, то людям, які рухалися слідом за льодовиками, потрібен був помічник в охороні та полюванні. Південні ж люди потребували виключно у сміттяра: живуть вони осіло, викидають всяку погань із жител, хтось повинен усе це з'їдати. Однак зараз, після вивчення зразків стародавньої ДНК, виходить, що походження собак все-таке європейське", - говорить Графодатський, наголошуючи водночас, що нещодавно китайські дослідники представили роботу, у якій доводили, що домашні собаки пішли з Південного Китаю.

За словами вченого, поки що його колеги сформували таку теорію: у давнину були вовки трьох груп - європейські, які благополучно дожили до сучасності і поширилися скрізь, а також дрібніші плейстоценові - з них потім вийшла основна частина собак.

"Були ще жахливі вовки (це видова назва), що складаються з пащі і хвоста, вони жили в Північній Америці і могли їсти всю мега-фауну: шерстистих носорогів, мамонтів. Але вони вимерли", - зазначає вчений.

Графодатський також зазначив, що геноми представників собачих у величезній мірі геномно перебудовані порівняно з іншими ссавцями, причому дослідження ДНК підтвердили, що собаку одомашнювали кілька разів, потім собаки знову дичавіли і схрещувалися з вовками, причому процес одомашнення займав короткий час - кілька десятків років.

"Це дуже заплутана картина, навіть якщо подивитися одну і ту саму сучасну породу, взяти кілька особин, так вони за мітохондріальним геномом виявляються з різних груп", - зазначає дослідник.

Зазначимо, раніше сибірські та зарубіжні вчені дійшли висновку, що найдавніша зі знайдених на сьогоднішній день в Азії домашніх собак, яка мешкала понад 30 тисяч років тому на Алтаї, генетично ближча до сучасних і доколумбових собак Америки, ніж до вовків.

Причому, за однією з гіпотез, швидше за все, знайдена на Алтаї собака стала результатом автохтонного розвитку, а не мігрувала у ці місця.

Відомо, що череп собаки був знайдений у печері Розбійницька (Усть-Канський район Республіки Алтай) у 1970-тих роках. Крім повного черепа собаки, були виявлені також рештки інших стародавніх тварин: вовка, печерної гієни, бурого ведмедя, лисиці, гризунів, гірського козла. Усі кістки були в хорошому стані.

У 2011 році методом прискорювальної мас-спектрометрії в лабораторіях США, Великобританії та Нідерландів був отриманий інший вік знахідки - 33,5 тисячі років.

За даними, морфологічного аналізу алтайський собака дуже близький до викопного собаки із Гренландії, вік якого лише близько 1000 років, і значно відрізняється від сучасних їй вовків.

На сьогоднішній день у світі відомі два найдавніших собаки - на Алтаї, а також у Бельгії, де у 2009 році група дослідників із Бельгії, Росії, Великобританії і ФРН знайшла останки домашнього собаки в печері Гойє, їхній вік - близько 36,5 тис. років .

За однією з гіпотез, одомашнення собак відбувалося в далекому минулому неодноразово і в різних частинах земної кулі, оскільки дикий предок собаки - вовк - мешкав повсюдно, і було перерване незадовго до максимуму льодовикового періоду 26 тис. років тому.