Рамзес Другий правив у 1279-1213 роках до нашої ери
У східному передмісті Каїра-ель-Матарії знайшли урочистий зал часу правління одного з найзнаменитіших фараонів Давнього Єгипту Рамзеса Другого.
Його часто називали Фараон чудес, Цар-сонце, Цар царів, оскільки він зробив Єгипет великою державою. Вважається, що фараон прожив понад сто років, з яких 67 правив Єгиптом, і залишив понад 100 дітей від 60 дружин. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Унікальне і важливе відкриття
Єгипетська археологічна місія виявила урочистий зал часу правління легендарного фараона Давнього Єгипту Рамзеса Другого. Він правив у 1279-1213 роках до нашої ери і залишив багату спадщину.
Рамзес прославився своїми перемогами, здобутками, освоєнням нових територій, успіхами в будівництві й іригації. При ньому кордони Єгипту розширилися до територій сучасних Сирії та Судану.
Керівник місії Мамдуха аль-Даматі каже, що споруда добре збереглася, тому вважається унікальною і дуже важливою знахідкою.
Цей зал використовувався фараоном Рамзесом Другим і його спадкоємцями для спеціальних церемоній, під час яких фараон сидів на троні, розташованому на узвишші.
Так усі присутні могли споглядати главу держави з будь-якої частини кімнати, а також чути його голос.
Незабаром один з єгипетських музеїв також поповниться черговими табличками з ієрогліфами. На одній з них, до речі, було накреслено зображення Рамзеса Другого.
Крім того, на місці розкопок виявлено кам'яні стіни і численні фрагменти кераміки: це вказує на велике сховище зерна, яке розташовувалося тут.
Рамзеса Другого неодноразово перепоховували в різних місцях через активність грабіжників. Тільки в 1881 році останки фараона стали доступні для вчених, які і сьогодні досліджують їх з науковою метою.
Зараз його мумія виставлена на загальний огляд в Єгипетському музеї.
Гробниця і величезний сфінкс
У березні минулого року під час проведення ремонтних робіт в неблагополучному кварталі на околиці Каїра була розкопана гігантська статуя фараона, яку довелося витягати з землі по частинах: окремо голову, корону, праве вухо і фрагмент ока.
Виконану з кварциту скульптуру назвали однією з найбільш значних серед усіх знахідок.
У травні повідомлялося, що археологи знайшли в некрополі Саккара гробницю одного з найуспішніших воєначальників часів розквіту Стародавнього Єгипту.
"Ця гробниця, найімовірніше, будувалася за часів і Сеті I, і Рамзеса II. Ми ще не завершили її розкопки, однак вже зараз можна сказати, що вона дала нам безліч артефактів, які свідчать про вкрай високий соціальний статус людини, що у ній покоїться, і її сім'ї ", - заявила Ола ель-Агізі з Університету Каїра.
Фрески і барельєфи, що збереглися в усипальниці, допомогли археологам розкрити історію життя цього воєначальника на ім'я Іврій.
Як розповідають написи, він почав кар'єру при Сеті I, родоначальнику 18-ї династії Стародавнього Єгипту, і згодом став одним з наближених радників і головнокомандувачем військ його сина, Рамзеса Другого.
Крім записів про перемоги на східних кордонах Єгипту, які армії Рамзеса Другого здобули завдяки командуванню Іврія, на стінах згадуються і два інших імені - його сина Юппи і внука Хатіея.
Великі розміри усипальниці і її багате оздоблення, як вважає ель-Агізі, свідчать про те, що в ній були поховані мумії всіх трьох сановників. Як вважають археологи, вони можуть перебувати в центральній частині і в західних коридорах гробниці, які ще потрібно розкопати.
Чому Давній Єгипет занепав
Стародавній Єгипет проіснував 40 століть. Коли повені в заплаві Нілу були досить сильними, його долина була одним з найбільш родючих і багатих місць на всій території стародавнього світу.
Протягом усіх цих століть Єгипет, що розтягнувся на шість тисяч кілометрів по північному сходу Африки, був знаменитий своїми архітектурними, науковими, медичними, літературними надбаннями.
Всі давньоєгипетські міста були побудовані в долині цієї річки. Від щорічних розливів Нілу залежало життя давніх єгиптян, їхня економіка, культура та релігія. Мулистими водами, багатими на мінерали й органічні речовини, зрошували сільськогосподарські землі.
Як з'ясували вчені, під час занепаду імперії Птолемеїв виверження вулканів в Ефіопії стали причиною відсутності розливів Нілу.
Сірчані гази і частинки попелу піднімалися в стратосферу і відбивали сонячне світло. Це призводило до охолодження атмосфери, менш рясних опадів і, як наслідок, недостатнього розливу Нілу.
Систематичні посухи в Єгипті призвели до бунтів, хвороб, інфляції, адміністративної корупції, зменшення кількості сільського населення, міграції і зростання кількості занедбаних земель.
Загибель Клеопатри, останньої з правлячих Птолемеїв, і остаточний перехід Єгипту до Стародавнього Риму пішли за періодом неврожаю, голоду, продажу земель, епідемії чуми і депопуляції сільських районів.
Ці лиха були, ймовірно, пов'язані з великим вулканічним виверженням в 44 році до нашої ери, третім за силою за останні 2,5 тисячі років.
Таким чином війна з римлянами стала лише фінальним акордом правління Птолемеїв, а не його причиною.