Головною особливістю AGM-114R9X Hellfire є блок з викидними гострими клинками замість бойової частини.
Стало відомо про секретну ракету AGM-114 Hellfire з викидними клинками, яку американські військові і спеціальні служби використовують для ураження точкових цілей з мінімальним супутнім збитком.
У 2015 році ВПС США заявили про намір замінити касетні боєприпаси авіаційними бомбами Mk 82 Mod 7, чия оболонка розколюється на безліч важких гострих осколків і не залишає нездетонованих суббоєприпасів. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Ракета з мінімальною шкодою
Видання Drive з посиланням на газету Wall Street Journal 9 травня повідомило, що в американських військових і спецслужб, у тому числі ЦРУ, є особлива версія ракети AGM-114 Hellfire для ураження точкових цілей, яка зводить до мінімуму пошкодження інфраструктури і загибель людей, що знаходяться поблизу удару.
Мирні жителі часто гинуть при ударі по сусідньому будинку, у якому знаходилися, за даними розвідки, терористи.
Такі втрати - невилучна частина практично будь-яких військових операцій, тому розробникам нових озброєнь дають доручення на скорочення супровідні шкоди.
Головною особливістю AGM-114R9X Hellfire є блок з викидними гострими клинками замість бойової частини. При підльоті до цілі клинки розкладаються, як крила, у передній частині боєприпасу - ближче до головної частини.
Стверджується, що така ракета вражає винятково свою ціль. Є дві версії - з чотирма і шістьма викидними клинками.
Така ракета була застосована як мінімум два рази - у 2017 і 2019 роках, але до цього моменту інформацію про її існування не можна було розкривати.
За допомогою AGM-114R9X Hellfire в лютому 2017 року в Сирії був ліквідований один з лідерів Аль-Каїди Абу Хайра аль-Масрі.
1 січня цього року в Ємені ракета знищила терориста Джамаля аль-Бадаві, який у 2000 році організував теракт на борту американського ескадронного міноносця Коул типу Арлі Берк у єменському порту Аден.
Відмова від касетних боєприпасів
У 2015 році начальник авіаційного бойового командування ВПС США генерал Хок Карлайл заявив, що американська авіація розробила план поступової відмови від касетних боєприпасів. Він визнав, що бомбові касети, наприклад, потрібні на Корейському півострові в разі нападу Північної Кореї на Південну.
Касетні боєприпаси не завжди вибухають при ударі об землю, по суті, змінуючи рельєф. Нерідко вони вибухають мимовільно, унаслідок чого гине мирне населення.
Експерти також нагадують про те, що застосування таких боєприпасів заборонене конвенцією ООН. Зокрема, 420-кілограмові касетні бомби CBU-105 вважаються негуманною зброєю. Але це найпопулярніший боєприпас, що стоїть на озброєнні ВПС США.
Бомбова касета призначена передовсім для одночасного ураження декількох одиниць наземної легкої і середньої броньованої техніки на великій за площею території.
Щоб саперам було легше шукати вцілілих фрагментів, їх фарбували в яскравий колір, який вабив дітей. Це підвищувало кількість жертв серед мирного населення. На цей час суббоєприпаси оснащуються механізмами самоліквідацію, через що мінування території відбувається рідше.
Йдеться, зокрема, про заміну таких ракет новими авіаційними бомбами Mk 82 Mod 7, у бойовій частині якого оболонка складається з високоміцного чавуну з кулястим графітом. У середини 2015 року ВПС США шукали компанію для виробництва 30 бомб Mk 82 Mod 7, які потрібні для випробувань.
Mk 82 Mod 7 має декілька переваг. Серед них є така, коли під час вибуху чавун розколюється на безліч важких гострих осколків, причому фрагментація відбувається краще, ніж при використанні звичайних залізних сплавів.
При цьому після застосування чавунної бомби не буде залишатися нездетонованих суббоєприпасів, що становлять загрозу цивільному населенню.
Із серпня 2010 року діє Договір про касетні боєприпаси, розроблений в травні 2008 року і відкритий для підписання в грудні. До теперішнього часу документ пройшов ратифікацію в 77 країнах світу; 35 держав підписали угоду, але не ратифікували її.
Росія, США, Китай, Індія, Пакистан та Ізраїль відмовилися приєднатися до договору. Однак США ще у 2008 році прийняли довгострокову програму поступової відмови від звичайних кластерних боєприпасів. У документі йшлося про те, що повна відмова має завершитися до 1 січня 2019 року.