Нобелівський тиждень відкрився в Стокгольмі 5 жовтня. Премія присуджується у сферах літератури, фізики, медицини, хімії і за внесок у досягнення миру в усьому світі. Також є неофіційна Нобелівська премія з економіки. Корреспондент.net детально розповідає про кожне досягнення.
Лауреатами Нобелівської премії з фізіології або медицини в 2020 році стали Харві Олтер, Майкл Х'ютон і Чарльз Райс. Так Нобелівський комітет відзначив їхній внесок у вивчення вірусу гепатиту С.
Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, сьогодні 71 мільйон осіб живуть з хронічним гепатитом С. Ця хвороба небезпечна не тільки тим, що викликає запалення і порушує функції печінки, а й тим, що є головною причиною виникнення раку печінки.
До початку післявоєнного періоду ситуація з класифікацією типів ураження печінки була такою. Було ясно, що є гепатити, викликані внутрішніми причинами, - наприклад, хронічним алкогольним отруєнням або порушеннями роботи імунної системи.
І є гепатити інфекційні, що потенційно передаються від людини до людини. Ці, останні, за клінічною картиною ділилися на гепатити А і B, і згодом для кожного із захворювань був знайдений свій інфекційний агент.
Першим на слід гепатиту C напав Олтер, який з'ясував в 1975 році, що вірус нерідко передається при переливанні крові - незважаючи на те, що аналізи донорів показували відсутність у них обох відомих на той момент вірусів.
Вчений дійшов висновку, що хворобу викликає якийсь невідомий, третій збудник - швидше за все також вірусної природи. Тоді дивний гепатит отримав назву "ні А, ні В".
Потім, у 1989 році, Х'ютону вдалося клонувати вірус, і в 1997 році Райс довів його безпосередню патогенність.
У 2016 році майже 400 тисяч осіб померли від наслідків зараження вірусом гепатиту С (в основному, від цирозу або раку печінки). Проте противірусні препарати, якщо прийняти їх вчасно, могли б запобігти 95 відсоткам цих смертей.
Відкриття таких препаратів стало можливим завдяки роботам нобелівських лауреатів цього року. Їхні дослідження привели до того, що вірус гепатиту С не тільки перестав бути невідомим винуватцем небезпечної хвороби, але і знаходиться на шляху до знищення.
Нобель з фізики: вивчення чорних дір
Лауреатами Нобелівської премії з фізики 2020 року стали Роджер Пенроуз за відкриття, що утворення чорних дір є строгим наслідком загальної теорії відносності, а також Райнхард Генцель і Андреа Гез - за відкриття надмасивного компактного об'єкта в центрі Чумацького Шляху.
Половину премії, збільшеної в цьому році до 10 мільйонів шведських крон, отримає Пенроуз, друга половина буде поділена порівну між Генцелем і Гез.
Усі вони - дослідники чорних дір. Це області простору-часу з настільки великим гравітаційним тяжінням, що їх не можуть покинути навіть ті об'єкти, які рухаються зі швидкістю світла. Чорні діри - найдивовижніші об'єкти видимого Всесвіту.
Вони настільки неймовірні, що викликали сумніви у тих, хто сам їх передбачив і описав, включаючи Альберта Ейнштейна.
Можливість існування чорних дір - наслідок рівнянь загальної теорії відносності, і вперше було показано Карлом Шварцшильдом ще в 1915 році.
Однак тільки в 1965 році Роджеру Пенроузу вдалося строго довести, що утворення чорних - результат гравітаційного колапсу вмираючих зірок, і в результаті такого колапсу неминуче виникнення сингулярності, і саме така сингулярність знаходиться в центрі чорної діри.
Робота Пенроуза вважається однією з найбільш важливих фундаментальних для подальшого дослідження проблем сингулярності в загальній теорії відносності, дослідження чорних дір і розвитку астрофізики.
EPA
Райнхард Генцель з Інституту позаземної фізики Товариства Макса Планка й Андреа Гез з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі в 1990-ті роки очолювали кожен свою групу астрономів, які спостерігали за орбітами зірок, які проходять ближче за інші до центру Чумацького Шляху.
У результаті розробки інструментальних методів, що дозволяють точно картирувати орбіти зірок в умовах міжзоряного газу і пилу (зокрема за рахунок спостережень у ближньому інфрачервоному діапазоні), астрономи незалежно від одного до іншого показали, що в центрі нашої галактики знаходиться надмасивна чорна діра, що впливає на траєкторії всіх об'єктів поблизу неї.
Нобелівська з хімії: редактор ДНК
Лауреатами Нобелівської премії з хімії в 2020 році стали Емманюель Шарпантьє і Дженніфер Дудна за розвиток методу редагування генома CRISPR / Cas.
Системи генетичного редагування, так звані молекулярні ножиці, - це системи з ферментів, які націлюються на конкретну послідовність ДНК і розрізають її в умовленому місці.
Генетичне редагування дозволило вибірково видаляти ділянку з генома або замінювати його на інший - якщо попередньо забезпечити клітку шаблоном для заміни.
У природі CRISPR / Cas9 відповідають за набутий імунітет бактерій. Після перемоги над вірусом бактерії зберігають у своїй ДНК його фрагмент. У разі повторної атаки білки Cas9 повертаються в цю "бібліотеку", впізнають старий вірус і ріжуть його геном.
EPA
Шарпантьє і Дудна першими припустили і довели, що цими генетичними ножицями можна розрізати будь-яку молекулу ДНК на заздалегідь обраній ділянці.
Метод CRISPR / Cas9 уже зробив революцію у фундаментальній і прикладній науках - вчені визначають функції конкретних генів і створюють рослини, стійкі до посухи, цвілі і паразитів.
Технологія CRISPR / Cas9 змінює погляд на спадкові захворювання. Якщо зараз медицина бореться з їхніми симптомами, то з допомогою генетичних ножиць можна буде по-справжньому вилікувати, вирізавши "зламані" ділянки.
Тому показово, що Нобелівську премію за неї присудили не в галузі фізіології чи медицини, а в царині хімії.
Нобелівська з літератури: трансформація індивідуального досвіду в універсальний
Нобелівську премію з літератури 2020 року присудили американській поетесі Луїзі Глюк. Нагорода присуджена за "її точний поетичний голос, який своєю строгою красою перетворює індивідуальне у всезагальне".
Луїза Глюк народилася в Нью-Йорку в 1943 році. У школі вона страждала від нервової анорексії. Вона вступила в Колумбійський університет, але навчання не закінчила, відмовившись від ідеї отримати вищу освіту.
Як пояснювала вона сама, причиною тому стало несумісний зі стандартними форматами навчання емоційний стан.
Пізніше Глюк відвідувала поетичні курси в коледжі Сари Лоуренс і з 1963 по 1965 рік навчалася на програмі для особливих студентів в Колумбійському університеті.
Глюк викладала англійську в коледжі Вільямса у Вільямстауні (Массачусетс), у Єльському, Бостонському й Айовському університетах, коледжі Годдарда у Вермонті, вона ад'юнкт-професор у Єльському університеті.
Її дебютна збірка віршів Первісток, опублікована в 1968 році, отримала премію Американської академії поетів. Усього Луїза Глюк опублікувала 12 збірок віршів і кілька томів есе, присвячених поезії.
EPA
Центральні теми її творчості - дитинство, сім'я, близькі взаємини з батьками, братами і сестрами. При цьому натхнення поетеса черпає також із міфології і найчастіше звертається до класичних лейтмотивів.
Завоювати увагу широкої аудиторії Луїзі Глюк вдалося завдяки збірникам Торжество Ахілла (1985) і Арарат (1990), які допомогли їй відточити поетичну майстерність.
За свої роботи вона неодноразово удостоювалася високих нагород у США - премії Американської академії поетів (1968), Національної книжкової премії суспільства критиків (1985), Пулітцерівської премії (1993), Боллінґенівської премії (2001). У 2003-2004 роках вона була поетом-лауреатом США.
Зараз Глюк живе в Кембриджі в штаті Массачусетс і викладає в Єльському університеті.
Весняний сніг
Подивися на нічне небо:
в мені - дві сутності, могутностей роди два.
Я поряд, тут, поруч із вами, у вікні,
спостерігаючи за вами. Учора
місяць піднявся над вологою землею в садку.
Сьогодні земля виблискує, мов місяць на тлі,
немов мертва матерія під кіркою світла.
Можете закрити очі.
Мені було чути відрання ваші благання, й молитви,
і потребу, закладену в них.
Я - показати вам те, що ви шукаєте:
не віру, але капітуляцію перед
владою, що шукає в насильства підтримки.
Преск Айл
У кожного в житті буває момент або два.
Кімната де-небудь на березі океану або в горах.
Тарілка з абрикосами на столі,
кісточки в білій попільничці.
Як і всі образи, ці були умовами угоди:
сонячний промінь на твоїй щоці,
мої пальці, притиснуті до твоїх губ.
біло-блакитні стіни, бюро з облупленою фарбою.
Кімната, так має бути, ще існує,
на четвертому поверсі,
з балконом, що виходить на океан.
Квадратна кімната, простирадло звисає з краю ліжка.
Вона не повернулася назад у порожнечу, у реальність.
Крізь відчинене вікно струмує морське повітря,
пахне йодом.
Рано вранці чоловік кричить хлопчикові,
щоб той виходив з води.
Маленький хлопчик -
йому має бути років двадцять зараз.
Навколо твого обличчя кошлатиться вологе волосся
каштановими пасмами.
Серпанок фіранки сріблясто мерехтить.
У важкому глечику - білі півонії.
Нобелівська премія миру: за зусилля в боротьбі з голодом
Лауреатом Нобелівської премії миру за 2020 рік названа Всесвітня продовольча програма (World Food Programme (WFP), гуманітарна організація ООН, що забезпечує харчуванням голодуючих у всьому світі.
Це найбільша в світі гуманітарна організація, що забезпечує щороку близько чотирьох мільйонів тонн продуктів харчування. Вона займається допомогою бідним верствам населення в країнах, що розвиваються.
Вона була створена в 1961 році на прохання президента США Дуайта Ейзенхауера як експеримент з надання продовольчої допомоги в рамках системи ООН.
Згідно з рішенням, WFP отримала нагороду за "зусилля у боротьбі з голодом, за внесок, який вона зробила в поліпшення умов життя в районах, охоплених конфліктами, і за її дії як рушійної сили щодо запобігання використанню голоду як зброї у війнах і конфліктах".
"Нагородою цього року Норвезький Нобелівський комітет бажає спрямувати погляди світу на мільйони людей, які страждають від голоду або зіштовхуються із загрозою голоду", - йдеться в повідомленні комітету.
У комітеті особливо наголосили, що загроза голоду в низці регіонів зросла в умовах поширення в світі в 2020 році коронавірусної інфекції COVID-19.