Дослідники кажуть, що на дні океану, ймовірно, відбуваються процеси відновлення вуглекислого газу до метану.
Вчені порівнюють подібні гідротермальні реакції з активністю давніх океанів Землі, яка стала джерелом енергії для перших організмів.
Енцелад є одним із внутрішніх супутників планети Сатурн. Його діаметр складає 500 кілометрів. Такі невеликі об'єкти мало цікавлять учених, оскільки, частіше за все, вони мертві з геологічної точки зору.
Перші дослідження Енцелада були проведені під час прольоту американських космічних апаратів Вояджер у 80-х роках минулого століття.
Вже тоді вчені відзначили його незвичайність - він виявився одним з найяскравіших тіл у Сонячній системі. Це означає, що лід, що покриває Енцелад, з точки зору астрономії молодий - йому не більше 150 мільйонів років.
Сам Сатурн привертає до себе великий інтерес учених, оскільки має кільця, близько шістдесяти супутників, один з яких - Титан - є єдиним супутником зі щільною атмосферою. Причому атмосфера складається з молекулярного азоту, а це те, що було на ранній Землі. Летіти туди довго - у десять разів далі від Сонця, ніж наша планета.
У 1990-х NASA прийняло рішення відправити місію до Сатурна. Вона отримала назву Cassini в честь астронома, який відкрив систему кілець газового гіганта.
У 1997 році місія була запущена, і вже у 2004-му Cassini досяг системи Сатурна. Його основною метою було дослідження самого газового гіганта і його супутника Титан.
Що стосується Енцелада, то Cassini просто його сфотографував з відстані близько 1,5 кілометра.
Знімки дуже здивували вчених, оскільки вони показали, що у крижаного супутника є атмосфера. Тоді було прийнято рішення переписати програму польоту космічного апарата. Відкриття, що вразило тоді уми астрономів, виявилося випадковим.
Надалі Енцелад здивував ще більше, виявилося, що у нього є гейзери і викиди парів води і крижинок. Вони розташовані на південному полюсі планети, вкритому "тигровими смугами" - чотирма паралельними ущелинами, з яких цей пар і виривається.
У довжину вони сягають 150 кілометрів, завширшки - два кілометри, завглибшки - 0,5 кілометра. Вік льоду в них оцінюється в тисячу років, вік самих розломів - близько півмільйона років.
Потоки водяного льоду над тигровими смугами піднімаються на висоту до 250 кілометрів.
Також виявилося, що у цього супутника не колова орбіта, а є невелика еліптичність. Ефект лібрації (гойдання) визначив, що всередині міститься океан, що повністю покриває силікатне ядро.
У викидах Енцелада крім води, аміаку, метану, є маленькі піщинки довгастої форми. Експерименти геохіміків показали, що така форма піщинок може виникати тільки за 90 градусів за Цельсієм, наявності силікатів, води і великої кількості соди.
Наступні виміри показали, що океан дуже солоний і сильно газований завдяки соді.
Сьогодні вчені не можуть зазирнути всередину Енцелада, але знають як змоделювати умови в його надрах. В океанській воді супутника Сатурна приблизно такий самий вміст кухонної солі, як і в земному океані.
Крім того, в океані багато соди і високий рівень лужності (показник pH сягає 12). Висока лужність і висока концентрація соди означають, що в океанських глибинах відбуваються, як уже зазначалося, реакції серпентизації.
На океан Енцелада схоже земне озеро Моно в Каліфорнії. У цій водоймі багато солі і соди, у ній не водиться риба. Однак живуть незвичайні організми, зокрема бактерії GFAJ-1, толерантні до смертельних для інших живих істот концентрацій миш'яку.
Ідеальні умови для зародження життя
Нове відкриття вчених
Одна з теорій виникнення життя на Землі передбачає, що життя могло виникнути на дні океану, де є термальні джерела, так звані чорні курці. На Енцеладі є подоба цієї системи, яка присутня на нашій планеті.
NASA скликало прес-конференцію, щоб розповісти про нове відкриття - молекулярний водень. Водень - легкий, хімічно активний елемент, який не залишився б довго на орбіті супутника. Тому необхідний процес, що постійно його поповнює.
Океани Енцелада з гейзерами
Якщо гідротермальні процеси там дійсно йдуть, то вони є і причиною утворення метану за рахунок реакції вуглекислого газу і водню.
Обидва ці інгредієнти - необхідні складові метаногенезу, процесу утворення метану, який підтримує життя мікробів поблизу так званих чорних курців на дні земних океанів.
На Землі такі процеси підтримують екосистеми анаеробних архей - примітивних мікробів, які отримують енергію без кисню і світла.
Вони мешкають у глибинах океанів, болотах і кишечнику жуйних тварин. Більше 20 відсотків метану на Землі - результат діяльності подібних організмів.
Усі наявні про Енцелад відомості поки що вказують на те, що в надрах супутника Сатурна хороші умови для життя метаногенів-екстремофілів.
NASA зазначає, що для виникнення й існування життя земного типу необхідні три головні компоненти: рідка вода, джерело енергії для обміну речовин і низка хімічних елементів (в першу чергу вуглець, водень, азот, кисень, фосфор і сірка).
В ході місії Cassini стало достовірно відомо, що надра Енцелада містять всі ці компоненти.
Виняток становлять тільки фосфор і сірка - ці елементи не виявила станція, однак вчені не сумніваються, що вони присутні всередині супутника, оскільки кам'яне ядро Енцелада за хімічним складом має нагадувати метеорити.